ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ

ПУТЬ ЩЕ ОДНОГО ГЕРОЯ

В останню путь Юрка проводжало усе село, приїхали військові та посадовці з Дубровиці. Невеличка рідна хата не вмістила всіх, хто захотів віддати йому шану. Автомобіль з написом «Вантаж 200», яким транспортувалося тіло воїна-земляка, жителі міста Дубровиця та навколишніх сіл зустрічали, стоячи на колінах на знак поваги до воїнської доблесті хлопця. У нещасної матері вже не вистачало сліз, вона ж мріяла, що благословлятиме стільки гостей на щасну дорогу на весіллі сина, а не проводжатиме його в останню путь. Батько все відмовлявся вірити, що в домовині – його дитина.   

Із жалобним словом виступив голова райдержадміністрації Сергій Киркевич, який висловив глибоке співчуття батькам солдата, його рідним і друзям.

Коментуючи у спільноті «Моя земля – моє Полісся» цю подію, землячка хлопця Оксана Місько написала: «ПАМ’ЯТАЄТЕ, ЗА ЩО СТОЯВ МАЙДАН?

Хочу розповісти про лихо, яке сталося у моєму селі Людинь. 10 червня 2015 року зник зв’язок з воїном АТО Соколом Юрієм Віталійовичем. Батьки дуже переживали за сина й поїхали до нього у військову частину, що знаходиться у Харкові.

Сьогодні вранці (16 червня – ред.) стало відомо, що хлопця немає серед живих. Як це не звучить боляче, але він єдина дитина в сім’ї. Тепер мати бачить своє дитя у домовині. Де людяність? Чому за гроші чи інші якісь матеріальні цінності страждають люди, котрі жити хотіли?

Мало слів, їх більше тут не треба. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!».

Мама солдата Марія Сокол розповідає: «Мій Юрко був хорошою дитиною, працював охоронцем на підприємстві «Торф Ленд Україна». Дуже любив нас з батьком, тіток Марію та Альону, їхніх діток. Цінував людську увагу. Пригадую, з яким захопленням він розповідав, що його частину на передовій відвідував голова райдержадміністрації Сергій Киркевич. Казав: уявляєш, мамо, він впізнав мене, бо ж раніше на одному підприємстві працювали, обняв по-батьківськи… Багато теплих слів чула від нього про волонтерів Світлану Правник, Ірину Ракович. Ірина подобалася йому, хочу піти подякувати їй, що підтримувала мого сина. Водію-волонтеру фонду «Руєвит» Олегу Маркевичу щиро вдячна, що допоміг перевезти мого сина із Харкова додому, офіцеру військомату Юрію Буткевичу, директорам лісгоспів Анатолію Боровцю  та Віталію Суховичу за матеріальну підтримку, керівнику фонду «Руєвит» Діані Гордійчук буду зобов’язана, бо взялася жінка відстоювати добре ім’я мого сина. Всім людям добрим дякую, що допомогли пережити цю втрату. З іншими матерями хотіла б поспілкуватися, чиї діти ще служать. Оце зустріла у Світлани матір Олега Ващишина із Сельця, що пропав безвісти минулого року. Яка то мужня жінка. Молитимуся разом з нею за її дитину, так хочу, щоб бодай він повернувся додому живим. Хай вже ніяка мати солдатська не вбереться у чорне…».

Світлана Правник, волонтер фонду «Руєвит», до якої родина звернулася в першу чергу після втрати зв’язку з сином, розказує, як вдалося розшукати тіло солдата:

«Я Юрка знала особисто, відвідувала його кілька разів. Він був домашньою дитиною. Дуже переживав за матір. В останню відпустку додому, на Різдво, подарував їй пральну машинку. На день матері – скороварку. Тож сама насторожилася, що хлопець не виходить на зв’язок. Зв’язалася з частиною солдата, а паралельно підключили до його пошуків харківських волонтерів нашого фонду. Там працює наш земляк Анатолій Ревук, саме він на майдані, де збираються активісти фонду, декілька разів оголошував прикмети хлопця, роздавав його фото. Наші люди перевіряли лікарні, камери попереднього затримання, морги. На слід натрапили 16 червня. В один з моргів привезли невпізнаний труп. Матері, яка не втерпівши, поїхала до військової частини, ще вранці того дня говорили, що син пішов в самоволку…

Я дуже співчуваю родині хлопця, знаю, що його смерть - то непомірно велика втрата для них. У матері хворе серце, батько волосся на собі рвав, коли повідомили про смерть єдиного сина. Це ж ніби сонце для них закотилося враз».

…У цій справі досі не поставлено крапку. Кажуть, напередодні хлопець відпочивав зі своїми знайомими біля річки. Нібито там виникла сутичка з місцевими. Але знайти очевидців вже не можна. Провели дві медекспертизи. Одну в Харкові, другу, як наполягли батьки, в Рівному, фонд «Руєвит» взявся представляти інтереси батьків загиблого. Як би там не було, з життя пішла молода й сповнена сил молода людина. Загинув справжній патріот України, молодий герой, який не раз жертвував своїм життям за її волю та славу… Вічна йому пам’ять!

Людмила РОДІНА.