* Думка з приводу

Про об’єднання громад, видобуток бурштину та мобілізацію

12 червня відбулася сесія обласної ради, де одним з головних питань було затвердження перспективного плану об’єднання громад області. Ми поцікавилися думкою з цього приводу голови райдержадміністрації Сергія Киркевича.

Наперед скажу, що присутні депутати схвалили цей план майже одностайно. Але внесли у рішення додатковий пункт – про можливість його корегування за пропозиціями громад. Однією з причин такої одноголосності став той факт, що при умові затвердження плану області буде виділено 110 млн. грн. з фонду розвитку на об’єкти соціально-культурної сфери громад.

Що ж нас чекає в перспективі? Згідно з планом на Рівненщині замість 365 сільських рад планується створити 45 потужних громад. Хто саме і як об’єднуватиметься, фактично будуть вирішувати самі громади населених пунктів. Тож зараз необхідно дуже вдумливо підійти до цього не лише сільським головам, а і всім громадянам. Тут, як каже народна мудрість, варто сім раз відміряти перед тим, як відрізати. Саме на цьому наголошували у виступах й депутати: не варто сприймати перспективний план як остаточний варіант – це всього лише перший етап реформ.

А вони, я в цьому твердо переконаний, нам вкрай необхідні. Але особисто я – за дієві реформи, коли від них будуть реальні позитивні зміни.

Згідно з графіком добровільного об’єднання громад до 15 липня повинно відбутися затвердження перспективного плану Кабінетом міністрів України, до 1 серпня – прийняття рішень громад про об’єднання, до 26 серпня – затвердження громад Верховною Радою України та оголошення виборів.

На сесії було зачитано звернення Дубровицького міського, Бережницького, Миляцького, Жаденського, Перебродівського, Удрицького, Висоцького сільських голів з пропозицією перенести розгляд даного питання в зв’язку з відсутністю інформації.

Не варто лукавити, хотілося б нагадати, що всі нормативні матеріали розіслано міськсільвиконкомам своєчасно, а їх керівникам необхідно було лише їх вивчити і донести до громадян для обговорення, що, на жаль, не всі зробили. Є й такі «князьки», що стоять на тому, аби залишити все як є, і ніякої роботи за цими рекомендаціями не проводити. Об’єднання у громади справді є добровільним. Ніхто не може зробити мені жодного закиду, що я до цього когось примушував. Але ми не раз радилися робочою групою, як буде найкраще. Виробляли декілька варіантів, закликали до обговорення й через газету громадськість району. Вивчаючи ж перспективи громад надалі, прийшли до висновку, що даватимуть вони собі раду, тільки об’єднавшись в одну. Нещодавно був на особистому прийомі у Великих Озерах. Там назріла гостра необхідність перекрити школу, а це в нинішніх цінах – близько 9 млн. грн., то, скажіть, чи зможе поміняти дах на школі невеличка бідна громада, котра не ладна буде назбирати з податків навіть на заробітну плату управлінському апарату? І що дадуть реформи, які спрямовані виключно на проїдання?

Але це особистий вибір кожного. Ті, хто не захоче, будуть і далі жити, працювати і фінансуватися за старим принципом. Це їхнє право. Але тоді вони втратять: можливість розпоряджатися землею за межами населених пунктів, самостійно вирішувати питання надання послуг своїм громадянам, додаткові надходження у бюджет і т.д. Депутати обласної ради у виступах особливо застерігали щодо прорахунків забезпечення самодостатності громад, наявності на їх території матеріальної бази, кадрового потенціалу.

Мабуть, найперше необхідно прорахувати податкову базу, а потім визначити видатки на утримання апарату громади, дошкільних закладів, закладів культури, охорони правопорядку, комунальних установ і т.д. і після цього побачити, скільки коштів залишиться на розвиток громади. І саме це повинно бути в основі рішення об’єднання. 

На жаль, у цьому процесі занадто багато інсинуацій, а не практичних справ. Мета об’єднання – покращення надання послуг громадянам, розширення повноважень громад, спрощення системи управління. А головне мірило всього цього – наскільки краще стане жити громадянам. Ось це має бути основою реформи. Щодо чуток про спробу узурпації влади в одній спроможній об’єднаній громаді, то спростування єдине – шанси у всіх рівні: все вирішать вибори.

Користуючись нагодою, чи не могли б поділитися своїми міркуваннями з приводу нелегального видобутку бурштину. Яким ви бачите вирішення даної проблеми?

Моя думка проста: місцеві люди повинні мати право добувати бурштин, але й гроші за це повинні йти в місцеву казну і на розвиток громади, а не осідати по чиїхось кишенях. Те, що зараз робиться, неправильно і аморально. Закон, який нещодавно прийняла верховна Рада в першому читанні, нас обурив. Адже відповідно до нього, як бачимо, ні у фінансовому, ні в законодавчому плані жодних переваг для місцевих громад не передбачено. Знову громади відсторонили від вирішення, хто має працювати в цій сфері, як працювати й куди мають йти гроші. Моє тверде переконання – працювати на бурштинових родовищах треба дати змогу місцевим, щоб вони могли утримувати свої сім’ї; а гроші з цього мають йти державі – в місцеві бюджети. Водночас законність цього процесу мають контролювати й забезпечувати місцеві ради.

Щодо закону, не треба далеко ходити – варто лише перейняти досвід сусідів, наприклад, Польщі, й, як то кажуть, не забивати дурним голову. А ми знову й знову вигадуємо велосипед, коли розумний й раціональний закон у поляків працює вже не один рік. Перейнятий досвід буде першим поштовхом для того, щоб не було ніяких «криш» і того подібного. Тоді все стане на свої місця, буде чисто й прозоро.

Сергію Васильовичу, ситуація в країні зобов’язує нас поговорити про захист Вітчизни від агресора і, зрозуміло, мобілізацію. Як відгукуються на це мешканці району?

У перші хвилі було дуже багато охочих стати на захист своєї держави. Нині ж проблематично знайти добровольців. Мобілізаційний план більш-менш виконуємо. Попри те, що народ наш патріотичний і хоче захищати свою країну, негаразди в державі, спостерігання за тим, що багато чого не так і не там робиться, змушує декого відмовлятися йти на службу. Але це не вихід. Ми повинні прийти до розуміння, що, якими не були б чиновники, Батьківщина в нас одна, й ми можемо її втратити. Ми це говоримо людям прямо. Районна влада докладає всіх зусиль, щоб наші хлопці мобілізовані були забезпечені необхідним. Я сам не раз був в зоні АТО й чим можу допомагаю солдатам та їх родинам. Але, на мою думку, воювати повинні йти в першу чергу не ті, хто хоче, а хто вміє це робити. Створювати армію з-під палки – неправильно й нерозумно. Подекуди бойових дух важить більше, аніж найсучасніша зброя.