ГОСПОДИ, ДОДАЙ НАМ ВІРИ

21 червня релігійна громада парафії Іоанна Хрестителя Римо-Католицької Церкви Дубровиці відзначила своє храмове свято. Людно, світло, щиро було цього дня у храмі. Радість такої події прийшли розділити до католицької громади багато прихожан інших церков, представники влади, чимало дітей та молоді.
З нагоди храмового свята цього дня був організований міжнародний велопробіг, у якому взяли участь десятки велосипедистів. Зранку дубровичани запашним короваєм зустріли спортсменів на території костелу і виразили їм свої віншування.

Головна подія свята – урочисте богослужінням в костелі Іоанна Хрестителя. Ксьондз Владислав Лукасевич спільно з релігійною громадою молилися за мир в Україні, за єднання, Дубровицю і її жителів. В святковому богослужінні взяли участь голова Дубровицької райдержадміністрації Сергій Киркевич, учасники міжнародного велопробігу, прихожани з Дубровицького, Сарненського та Зарічненського районів.
У промові до присутніх в храмі Сергій Киркевич щиро подякував за запрошення на свято, запевнив, що влада району ніколи не втручатиметься у релігійне життя мирян, засвідчив свою повагу до католицької громади, а також зазначив, що дружні сусідські відносини між Польщею та Україною є запорукою того, що ми є єдиним європейським народом. Голова РДА вручив допомогу на ремонт костелу.
Нагадаємо, що костел Іонна Хрестителя – найстаріша архітектурна пам’ятка міста, яка має національне значення. Костьол в стилі рококо ордена піярів св. Іоанна Хрестителя збудований на поч. XVIІI ст. Напередодні храмового свята у костелі був встановлений дзвін, який подарували храмові меценати з Польщі. Тепер чудовий духовний звук щогодинно буде відраховувати відлік часу. Наразі костел  підпорядковується Луцькій дієцезії Римо-католицької церкви. Про свято, віру і сам костел роздумують наші співрозмовники:
Настоятель костелу отець Владислав Лукасевич:
Храмове свято відзначаємо в день народження Іоанна Хрестителя. Його життя – це безперервний ланцюг жертви й покути. Іоанн Хреститель ніс слово про хрещення і покаяння, про близькість небесного царства, про появу й живу присутність Месії Спасителя. Іван Предтеча був посланцем Бога, щоб сповістити людям про прихід і живу присутність Месії на землі. Цей святий навчав, проповідував, хрестив, викривав гріхи, відстоював справедливість, об’єднував. Сьогодні Україні, як ніколи  важливі ці цінності, аби незалежно від віросповідання, ми об’єдналися задля блага рідної землі. Ми маємо бути єдиною родиною, і наша парафія, і весь український народ, не зважаючи на конфесії і віросповідання, маємо молитися за мирне небо і наших захисників.
Вже вісім років служу Богові у цьому храмі. Я  народився у сім’ї католиків на Житомирщині. Стежкою цієї віри йшов все своє свідоме життя. Найголовніше, що вдалося за час служби у Дубровиці – створити і об’єднати  нашу церковну родину, мою опору, моїх помічників. Нас небагато – близько 40 чоловік. Але кожен має велику силу духу, і це дає можливість спільно вирішувати багато питань і проблем. Щиро вдячний цим людям за світло їх сердець, за любов до Бога. Хай посилає Господь здоров’я їх родинам і всім жителям району.
У міру можливостей, підтримуємо костел, аби вберегти його від повного руйнування. Що ж до капітального ремонту, то лише на один проект треба близько мільйона гривень. Найголовніше, нам вдалося поміняти у споруді дах. Як ви помітили, почали перефарбовувати зовнішні стіни у жовтий колір – це початковий колір храму, сонячний і теплий. Вітаю зі святом і щиро завдячую всім, хто вболіває за долю нашого костелу, поважаючи цим самим одвічні християнські цінності.

Юрій Кубіца, Польща:
Я народився і виріс у Дубровиці. Моя родина жила на вулиці Глинній. До 5 класу відвідував тут школу, а згодом родина переїхала до Сарн, а у 1945 році – емігрувала до Польщі.
Мене хрестили саме у цьому костелі, тут батьки прививали  повагу  до християнської віри і християнських цінностей. Довгий час приїхати на батьківщину можливості не мав.
 У Польщі все життя працював бухгалтером, одружився, виховав чудових дітей. На храмове свято у Дубровицю приїхав разом з синами.  Привезли цього разу для костелу дзвін, на знак нашої пошани і до храму, і до настоятеля, і до міста.
Вперше  після довгої перерви приїхав до Дубровиці у 2010-му. Як побачив, у якому стані костел, то заплакав. Зрозуміло, що на повне відновлення храму необхідні великі кошти, але дуже хотілося б побачити костел таким, як пам’ятаю його з дитинства.
Оксана Краглевич, дубровичанка:
Приємно взяти участь у цій духовній і світлій події. Переконана, серця всіх, хто перебуває у храмі Божому, переповнює почуття світлої благодаті і щирої любові до Господа. Я православна християнка. Але щиро поважаю віру свого тата, своєї бабусі, тому з радістю приходжу на богослужіння до костелу, хоча відвідую і православний храм. Ніколи не відчувала тут жодного примусу щодо зміни віросповідання, правил поведінки, навпаки повагу до особистості і моєї віри.
Хотілося б, щоб дубровичани, всі жителі району шанували костел – дубровицьку святиню, ставилися до цього храму, передусім як до історичної архітектурної пам’ятки. Є елементарні правила етики, написані життям, їх треба дотримуватися всім. Хіба ж личить розпивати отут, на території костелу, спиртне? Днями прибирали і зібрали тут десятки пляшок з-під оковитої. Деякі наші земляки шукають під стінами костелу далеко не духовної втіхи, на жаль.
Вважаю, до якої конфесії не належав би храм, це – Божа святиня, треба поважати віру, вірити самим і дотримуватися християнської моралі. А загалом, хочеться, щоб костел був цілком відновлений і прихожани різних конфесій могли наповнювати тут  свої серця любов’ю до Бога.
Олесь, смт. Зарічне:
Сьогодні приїхав до цього храму, щоб вшанувати віру своєї бабусі. Вона у мене католичка. Я православний. Однак, думаю, важливо, щоб людина, в першу чергу, була доброю, щирою і чесною, незалежно яку віру вона сповідує. На жаль, у Зарічному нема костелу. Мені дуже подобається цей храм, не зважаючи на те, що він потребує ще великого ремонту. Думаю, обов’язково знайдуться добрі люди, які відновлять цю історичну споруду.

До того, хто шукає істину, прививається благодать Божа. Без любові до Бога не можна по-справжньому любити людей, свій народ і інші народи, нести мир, правду, добро.
Легше всього людині знайти істину у храмі Божому. Як на мене, так, як людина не може самостійно вилікувати себе від якогось недугу, так і поза храмом не можна налагодити стосунки з Богом. Адже храм – це духовна лікарня, з багатством християнського віровчення. В храмі людина збагачує свою віру, свій розум, їй легше налагодити зв’язок зі своїм Отцем Небесним. Не важливо, у якому храмі ви молитеся, важливо чим переповнене ваше серце і чого воно благає у Всевишнього. Хай кожному з нас Господь додає віри, як і написано над входом у костел Іонна Хрестителя.
Любов КЛІМЧУК.
Місцями, через руйнацію, стіни храму оголилися до цеглин. Але ікони навіть у таких куточках збагачують дух прихожан.