Поки співають українці, доти житиме народ

7 червня в Дубровиці пройшов 5 обласний фестиваль-конкурс народних хорових аматорських колективів «Пісня – доля моя». Ця творча подія приурочена пам’яті відомого хормейстера, народного артиста України, в минулому, художнього керівника і головного диригента  Державного  Черкаського народного хору Євгена Кухарця. Фестиваль було підготовлено і проведено Рівненським обласним центром народної творчості за підтримки Дубровицького районного відділу культури і туризму та районного будинку культури. Нагадаємо, що Євген Іванович народився 27 листопада 1945 року у Велюні, у 1969 році він закінчив Рівненське музичне училище, у 1974 році – Одеську консерваторію, клас викладача заслуженого діяча мистецтв України професора Дмитра Загрецького. Творчу діяльність Євген Іванович розпочав художнім керівником будинку культури у Висоцьку. З 1974 по 1987 рік працював художнім керівником і головним диригентом Державного Черкаського народного хору.

Важко переоцінити той великий вклад, що вніс Є. Кухарець у розвиток хорового мистецтва України. Прекрасний диригент, хормейстер, композитор, яким написано ряд хорових творів, зокрема: «Над колискою сина», «Закувала зозуленька», «Ой, на горі, на високій», «Земле моя, земле», які і сьогодні є окрасою репертуарів багатьох хорових колективів України.

Участь у фестивалі взяли 17 хорів області. І учасники, і глядачі оцінили високий рівень підготовки хорових колективів та успішну організацію дійства. А зараз про мистецтво, фестиваль, його учасників вустами наших співрозмовників.

Сергій Киркевич, голова Дубровицької РДА.

Щиро вітаємо гостей – учасників фестивалю – на нашій дубровицькій землі. Приємно бачити у нашому райцентрі стільки гарних, розумних, талановитих людей. Таким був і наш славний земляк Євген Кухарець. Пам’ять про цю світлу людину завжди житиме у наших серцях, зокрема, у душах його односельчан. У велюнській школі є музей композитора. Він свідчення поваги до світлої пам’яті митця. Вірю, що наша дубровицька земля виховає ще не одного талановитого сина, бо маємо такі щедрі гени, які проростуть у наших наступних поколіннях. Дубровиччина - земля добрих людей, щиро вітає вас. Всім гарного свята, успіхів, миру. Бережіть себе, любіть Україну, шануйте її, як домівку наших дітей і онуків. Слава Україні!

Григорій Шах, заступник голови районної ради.

Шановні учасники фестивалю, прийміть теплі і щирі вітання від нашої громади. Поліський край багатий талантами. Одна з найяскравіших зірок, що спалахнула на небосхилі Дубровиччини, це безумовно, постать Євгена Кухарця. Неповторна природа поліського краю, зокрема, береги Горині, Случа, урочище Дуби – найгарніше місце Погориння, а, може, й всієї України. Не дивно, що саме у Велюні народився наш талановитий земляк. Ця краса також надихнула його на творчість. Сьогодні ваш спів – це шана його світлій пам’яті.

Творчих успіхів вам, шановні учасники фестивалю. Дякуємо, що приїхали сьогодні на дубровицьку землю.

Олександр Стадник, художній керівник та головний диригент Державного академічного Волинського народного хору, заслужений діяч мистецтв України.

 Маю велику честь бути вдруге на цьому чудовому фестивалі на благодатній дубровицькій землі. Поки у народу є пам’ять про митців, поки співає у народу душа, доти буде жити наш народ, і нас ніхто не переможе. Значно виріс рівень творчих колективів, які взяли участь у фестивалі, і всі вони виглядали досить достойно. Не люблю визначати переможців у творчих конкурсах, бо у кожного – особливий почерк і стиль. Сьогодні все ж назвали кращих у двох номінаціях, серед хорових колективів сільських і міських. Безумовно, творчі люди мають у селах і містах різні умови праці. Але всі сьогодні виступили якнайкраще.

 На жаль, деякі колективи не дотрималися умов конкурсу і не виконали акапельної пісні. Це вплинуло на їх кінцевий рейтинг. Хоча й співали вони чудово, до призерів не потрапили. Конкурс є конкурс. А загалом сьогодні був дуже гарний концерт. Це спільний успіх і результат праці багатьох людей. Переможених нема, ми всі співаємо українську пісню, ми всі підтримуємо українську культуру. А культура і освіта – це основа розбудови нації.

Віра Данилівна Кухарець, мама Євгена Кухарця.

Скажіть, для чого я живу? Нема сина. Нема надії. Я повинна бути там, а він – тут. Серед людей і пісень.

Женя змалечку тягнувся до музики. У дитинстві якось потайки взяли баян у свого дядька Трофима. Він був завклубом у селі. І досхочу на ньому вже вправлявся. От було йому непереливки за той вчинок Пригадую грав маленьким, навіть голова за баяном ще ховалася. Женя був люблячим сином і моєю єдиною втіхою. Скільки років не пройшло б, материнське моє серце не заспокоїться.

Мені приємно, що так шанують пам’ять Євгена, його творчість. Хай Бог посилає всім людям міцне здоров я і мир на землі.

Петро Невірковець, заслужений працівник культури України, керівник народного аматорського хору «Верес» Рівненського міського будинку культури.

З Женею ми познайомилися у студентські роки. Дружили, ділилися творчими планами і успіхами. Я цінував його як друга, як митця і просто людину. Хоча згодом й жили у різних містах, відчували плече один одного. Ми ділилися усім: успіхами і невдачами, планами і мріями. Знаєте, він був дуже вимогливий і дисциплінований, до себе і до всіх, хто поруч. А водночас добрим і щирим. От якось так дивно перепліталися у Жені в характері ці риси. Того злощасного дня, коли він трагічно загинув, я мав бути в авто разом з ним. Але якась вища сила уберегла мене від цього. Не раз прокручую у голові  можливий збіг обставин і наслідки. Женю не повернути. Я втратив друга, мати – сина, а Україна – талановитого митця.

Олена Коник, керівник народно-аматорського хору агрофірми «Зоря ім. Плютинського».

Для мене цей фестиваль – не просто чергова сторінка життя. Це яскрава сторінка мого життя і життя всіх учасників нашого колективу. Приємно бути сьогодні у Дубровиці, співати у цьому гарному куточку Рівненщини. Ми тут не вперше. Щоразу хвилюємося, хочемо якнайкраще презентувати себе. Думаємо і сьогодні виступимо вдало. Такі фестивалі дають нам розвиток, бажання удосконалюватися, показуємо себе і бачимо інших. Для мене особисто спів – це друге дихання. Я не уявляю, без цього життя, бо народилася і виросла у співучій родині. Нашому хору вже 12 років. Колись, за життя Володимира Антоновича Плютинського, колектив мав велику і моральну, і матеріальні підтримку. Зараз  сутужніше займатися творчістю, непросто віднайти можливість виїхати на якийсь конкурс чи фестиваль. Але думаю, що такі хорові колективи повинні і надалі жити, щоб нести у наше життя світло і духовність. У нас – різноплановий репертуар, як народні пісні, так і авторські. Вдома беремо участь у всіх концертних заходах. У хорі співає багато молоді. Це переважно мої вихованці з музичної школи. Ми всі – як дружня сім’я. Передаю вітання всім читачам вашої газети: любіть життя, пісню, рідну землю, і нехай Бог береже усіх нас.

Ірина Деркач, викладач музичної школи.

Думаю, що такого свята прагне кожна душа. А тим більше душа музиканта, творчої людини. Я отримала сьогодні велике задоволення від концерту, від спілкування. Зустріла тут багато своїх студентських друзів. Поговорили і про творчі успіхи, і про життя-буття. Завжди у нас є що один одному сказати. Що ж до співу, то зазначу: у буденності музика допомагає відчувати світ довкола. Подивіться, яка краса, які гарні костюми в учасників, які усміхнені обличчя наших гостей. Дякую організаторам за створене свято у Дубровиці.

Галина Момонт, дубровичанка.

Щиро дякую організаторам за таке чудове свято у нашому місті. На такому фестивалі я не вперше. Отримала сьогодні, як і завжди, багато позитиву і душевного тепла. Погодьтеся, ніщо інше так тонко не передасть настроїв української душі, як наша пісня. Сьогодні звучало так багато актуальних творів і про любов до рідної землі, і про материнські почуття, і про кохання. Часто сльози навертаються на очі, бо проносиш цей спів крізь серце. Хочеться, щоб співали ми всі зі спокоєм на душі, щоб пісня огортала душі українців на рідній мирній землі у найважливіші моменти життя, дарувала радість буття. На мою думку, саме пісня показує як глибоко народ відчував красу життя.

Сьогодні не бере участь у фестивалі, на жаль, дубровицький хор. Вірю, що надалі наші земляки будуть представляти район у такому фестивалі. Адже у нас так багато чудових голосів, талановитих людей, творчих особистей. Всім учасникам і організаторам від імені глядачів кажу спасибі за цей пам’ятний день.

Перможцями фестивалю стали: серед сільських колективів – народний аматорський хор села Зоря Рівненського району. Серед міських – народний аматорський хор «Горинь» Рівненського міського палацу культури. Призери були нагороджені грамотами та грошовими преміями, які надав народний депутат Василь Яніцький.

Любов КЛІМЧУК.