Українські пенсіонери:

жити чи виживати?

Нещодавно в Дубровиці, як і у всій Україні, здорожчав хліб, в середньому на одну-дві гривні на буханець. Фірми-виробники підняли вартість найголовнішого продукту один за одним. Прочитала цікаве пояснення експерта: «Хлібобулочні вироби зростають в ціні. Це обумовлено тим, що люди більше будуть зараз купувати хліб, особливо пенсіонери, які не могли собі дозволити це в попередні роки». Дивні слова. Як на мене, багато пенсіонерів у нас можуть тільки й дозволити собі – хліб, дешеві макарони, олію та найнеобхідніші ліки.

У квітні генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко нагадав, що протягом останніх п’яти років в країні скорочувалося виробництво хліба також на фоні падіння купівельної спроможності пенсіонерів. Вже тоді він зауважив, що після підвищення пенсій пенсіонери почнуть купувати хліб у достатній кількості, і «це підніме ціни вгору». Що ж влітку, як бачимо, хліб зріс у ціні ще раніше від пенсій (їх мають перерахувати у липні). На зростання ціни на хліб також впливає тенденція поступового підвищення вартості зерна у світі та брак жита в Україні. Що ж, цікавий підхід на ринку – вдарити по пенсіях підвищеними цінами на хліб. А зрештою ж не на бензині чи солярці це робити, бо ж літні люди на автівках пересуваються мало. Якщо ж відняти з місячного доходу пенсіонера витрати на ліки, то на прожиття справді залишаться копійки.

Навесні цього року віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко заявив, на заробітну плату чотири тисячі сто гривень можна прожити досить пристойно в нашій державі. Ловлю себе на думці, що можливо урядовець у підсвідомості поплутав гривні з доларами. Бо ж на чотири сто прожити дійсно можна, якщо одягатися у секонд-хенді, смажити все на олії, користуватися найдешевшим транспортом, ну і дуже-дуже економити на всіх харчах. Не забуваймо, що не зважаючи на те, що ви, працююча людина, щомісячно віддаєте кошти у фонд соціального страхування, у лікарні вам доведеться витратити величенькі суми. Знову ж таки напрошується думка: «А про які 4 100 йдеться?». Ми і наші міністри живемо в одній і тій самій країні?

А поки що для порівняння, у соціальній мережі знайшла суму заробітної плати Павла Розенка за грудень 2018 року. Про це з посиланням на дані секретаріату Кабміну повідомляє видання «Українські новини».

«Розенку за грудень було нараховано 174312 гривень, з них посадовий оклад становив 17000 гривень, надбавка за вислугу років – 8500 гривень, надбавка за інтенсивність праці – 14450 гривень, індексація – 563 гривні, премія – 88400 гривень, матеріальна допомога – 45399 гривень», – йдеться в документі. При цьому сума утриманих податків склала 33991 гривню. Таким чином, фактична сума грошей, отримана віце-прем’єром, склала 140321 грн.

Що ж із такими доходами можна сміливо припускати, на яку суму достойно має жити середньостатистичний українець. Як кажуть, говорити – не мішки носити.

Про платоспроможність населення нашого району неодноразово розмовляю з продавцями на міському ринку. Одна із жінок, яка вже кілька років продає у нашому місті у четвер м’ясну продукцію, зауважила: «Як копали масово бурштин, то товару привозили до вас втричі більше. І, як правило, люди купували дорогі ковбаси, не шкодували собі харчів ні для святкового столу, ні просто для обіднього – у будні. Зараз товару веземо значно менше, та й то це м’ясні вироби, які мають прийнятну ціну. Зрозуміло, що й якість їх не найвища. Якщо чесно, то бувають такі четверги, коли взагалі не їдемо до Дубровиці торгувати, бо знаємо, що поїздка взагалі не окупиться».

Наостанок трішки оптимізму. Як каже мені знайома дев’яносторічна бабуся: «Просіть у Бога здоров’я, дякуйте за кожен прожитий день. Часто, думаючи про хліб на столі, забуваємо про хліб духовний».

Люба КЛІМЧУК.