понеділок, 8 липня 2019 р.










ПИШЕМО ПРО СУЧАСНІСТЬ РАЗОМ
Професійне свято українських журналістів – річ, поза сумнівом, близька нам, газетярам «Дубровицького вісника», подія довгоочікувана, заслужена і приємна. В принципі це, звичайно, показник того, що суспільство належним чином оцінює й вшановує нашу непросту працю. Отже, відзначати б та не перейматись жодними сумнівами та негативними емоціями! Але ж, але ж…
Запитаймо себе: а хіба це свято водночас не мусить бути й поштовхом до чесної, відвертої розмови, без самовиправдань, що їх дехто з нас ще любить (визнаємо це, поклавши руку на серце). Журналісти – це «четверта влада»; так має бути в теорії. Наша професія гостро, життєво потрібна людям – як очі (бо інакше – духовна та інтелектуальна сліпота), як м’язи (бо інакше – параліч волі й нульовий рівень бажання вести бодай якусь боротьбу за цінності і за майбутнє), як мозок (бо інакше суспільству неминуче загрожує світоглядна неадекватність, що може перейти в стадію шизофренії – адже будемо плутати справжні авторитети зі штучно роздутими, взагалі справжнє з міражно-фальшивим).
Але звідси, на превеликий жаль, ми ще геть не можемо зробити висновок, що ми, журналісти, завжди відповідаємо складності й висоті своєї місії, тих завдань, що мусимо розв’язувати. Можемо судити про це з того, що з року в рік тиражі наші падають, а відданих передплатників та дописувачів залишається все менше.
Разом з тим є й такі, що йдуть з нами «в світ» від заснування газети й досьогодні. Ми цих людей знаємо, цінуємо, безмежно любимо. З великою приємністю отримуємо відгуки на наші публікації, ідеї для майбутніх репортажів та нарисів, скерування для наших журналістських розслідувань. Газета – глуха та сліпа, якщо не має свого читача, не орієнтується на його запити. Тож й надалі чекаємо на ваші дзвінки та візити до редакції – чим можемо, допоможемо, розкажемо про ваші радості та печалі, дорогих серцю людей, скромних та непомітних, але від того не менш заслужених патріотів нашої України, великих трудівників та ентузіастів поліського нашого краю.
День журналіста по праву разом з нами святкують й наші партнери: дописувачі, організації та служби, котрі допомагають своєчасно та достовірно доносити інформацію, служити закону, моралі та справедливості.
Вже понад два десятка літ активно співпрацює з газетою чудова, креативна, дуже ерудована жінка – вчителька з Орв’яницького НВК Тетяна Галушко. Можливо наші читачі не знають, але в її творчому доробку, окрім газетної публіцистики, дуже багато ліричних та філософських віршів, краєзнавчі розвідки з історії Орв’яниці. Пані Тетяна – також доглядач шкільного музею, активна учасниця церковного хору, а ще мама двох гарних та таких самих творчих і кмітливих школяриків.
Інша наша дописувачка – Тамара Леоновець із Туменя - також своє життя надовго пов’язала зі школою, де вона довгий час пропрацювала прибиральницею. Постійний діалог з дітками наклав відбиток на її поетичну творчість – пестливі, ніжні вірші про маляток й для малят з-під пера пані Тамари особливо красномовні.
Багаторічними нашими авторами є також керівники районних спілок «Просвіти» нашого та Сарненського районів Михайло Гриневич та Надія Свищевська. Обидва педагоги, патріоти, літератори. Михайло Несторович до того ж відомий в районі пасічник та рибалка, віднедавна проявив себе й як самобутній фотограф, крізь об’єктив якого природа рідного Полісся вабить росяними світанками та незайманою вечірньою свіжістю.
Вчитель-лірик Олександр Бордаков у співпраці з нашим часописом продовжує традиції свого діда, який все життя творив літопис ріднокраю в «Поліському маяку» на посаді заступника головного редактора. Напевно, це від нього в пана Олександра особливо загострене відчуття прекрасного, що виливається в талановитій поезії та неповторних світлинах.
Директор Озерської філії Сварицевицького НВК Анатолій Серко – людина з надзвичайно активною життєвою позицією. Він очільник школи нової генерації, який власним прикладом прищеплює вихованцям любов до спорту, формує їхню шкалу цінностей, в якій визначальними є мораль та духовність. Приємно, що він також є в числі постійних авторів нашого часопису. Як й ветеран педагогічної праці дубровичанка Емілія Афанасьєва – людина з підвищеним почуттям справедливості.
Колишній авіадиспетчер Анатолій Щур з досягненням пенсійного віку повернувся в батьківську домівку, що органічно вписалася в краєвид мальовничої Літвиці. Тут знову відшукав стоптані не один раз в дитинстві лісові стежки, по-іншому відкриваючи для себе все нові та нові таємниці, що приховують віковічні хащі. Повернення до рідних порогів стало визначальним і в творчому житті земляка. Саме тут, в захованій від цивілізацій поліській глибинці, у старій батьківській хаті, народилися його кращі ліричні дітища, які принесли славу поетові в межах цілої області. Суспільні катаклізми, що випали на долю України, в поетичному переосмисленні Анатолія Щура не тільки передають всю глибину пережитих трагедій, але й звучать оптимістично життєствердно. Відчувається, що бачить автор нашу буденність глибше й об’ємніше. Як і його землячка Тетяна Ковальчук із Трипутень.
Багато гарних дописів про земляків підготувала для газети колишній викладач української мови та літератури професійного ліцею Тамара Красновська. Її творче кредо – бачити в людині кращі її якості. З цієї позиції й будує свої розповіді про людей пані Тамара.
А хіба ж хтось залишався байдужим від щемливих віршів про наших захисників, які виходять з-під пера талановитої Марії Мосійчук із Сельця?
Знайшли свого читача екскурси в минувшину Дубровиччини у баченні Володимира Мозоля з Крупового. Поціновувачі історичної тематики схвально відгукуються й на дописи дубровичанина Михайла Боговича.
Віднедавна поповнилося наше журналістське братство ще на одну небайдужу людину – активно почав співпрацювати з «Дубровицьким вісником» колишній викладач районної ДЮСШ Володимир Архипов. Принциповість, неординарність викладу – ось визначальні риси його публіцистики. Ерудитам до вподоби і цікаві завдання у вигляді кросвордів, анаграм, чайвордів тощо від колишнього лікаря Володимира Семеняки з Дубровиці.
Багато гарних новин наші читачі дізнаються й завдяки дописам до «Дубровицького вісника» нашої колеги з «Вільного слова», помічника-консультанта народного депутата Василя Яніцького Оксани Слободзян та керівника прес-служби райдержадміністрації Оксани Голяки.
Завжди приємно нам читати дописи талановитих юнок з Висоцька Дарини Кухар та Марійки Опанасик. Все у цих розумниць попереду, а у нас з вами – попереду нові номери газети. Давайте будемо робити «Дубровицький вісник» цікавим разом! Приєднуйтеся до кола наших дописувачів.
Ми вітаємо сьогодні зі святом усіх, хто так чи інакше дотичний до нашого професійного свята. Нехай і надалі ваше відкрите і щире слово служить правді та істині, утвердженню добра і справедливості, а доля буде прихильною до вас, дарує щастя і здоров’я на довгі-предовгі літа.
З повагою, головний редактор газети Людмила РОДІНА.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар