Публікація-резонанс

Після виходу газети зі звітом Миляцького сільського голови Федора Хлебовича та репортажу з найбільш віддалених сіл громади «Щоб кожна струна звучала в гармонії з іншою» отримали немало відгуків. Нашим передплатникам дуже було цікаво дізнатися про ті позитивні зміни, що там відбулися. Цифри й аргументи, наведені в цих публікаціях, наприклад, активно обговорилися в колективі освітян. Але не обійшлося й без зауважень. Настоятель храму села Переброди отець Олег Парипа після виходу газети звернувся з таким дистом: «Шановна пані Людмило! Щиро радий був бачити вас в нашому селі та в стінах Перебродівського НВК.

Але сталося прикре непорозуміння, що викликало негативну реакцію в мій бік від начальника філії «Дубровицький райавтодор» Берестень М.І.

Описуючи нашу з вами зустріч ви зазначили: «...ще й зуміли «нагріти» нас на 12 тис.грн....», дещо неточно трактувавши мої слова.

Прошу уточнити на сторінках газети «Дубровицький вісник», що ніхто і нікого в крадіжці не звинувачував. Можливо, через брак часу я не зміг вам донести те, що малося на увазі».

Отримавши такого листа, мала розмову з людьми, що ініціювали ремонт дороги в Перебродах. У них немає жодних претензій до автодору, просто, як вони пояснили, купуючи асфальтову суміш на заводі напряму, вдавалося економити кошти на різного роду накрутках, що сплачує автодор при цьому у вигляді податків. Проте це не означає, що хтось ці кошти поклав собі до кишені.

А щодо районної філії автодору, то мешканці Переброд збираються продовжувати співпрацю з нею й цього року, власним коштом відновлюючи нові ділянки шляхового полотна.

Мали ми розмову й з керівником філії «Дубровицький автодор». Здається, порозуміння дійшли. Микола Іванович Берестень навіть пообіцяв при першій нагоді, якщо будуть на це кошти й матеріали, хоча б залатати найбільш небезпечні ділянки шляху поблизу Миляч, де в буквальному розумінні слова «вбивається» громадський транспорт, машини швидкої допомоги, шкільний автобус, приватні авто. І це при тому, що йдеться про дорогу державного значення. Нагадаємо, на початку січня, потрапивши «в пастку», маршрутний автобус «Рівне-Переброди» поблизу села Лугове мало не злетів з дороги. На жаль, щоправда, й автодори нині також на ладан дихають та все рідше залучаються до будівництва та ремонту доріг, тендери на це виграють приватні фірми. А от проблеми з облуговування шляхів лягають на плечі таких ось державних шляхових філій.

Людмила РОДІНА.

Традиційно 15 лютого вшановують воїнів, учасників бойових дій на території інших держав. У нашому райцентрі цього дня відбувся мітинг-реквієм. Коло пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам в Дубровиці зібралися представники громадськості, ветеранських організацій, військові, активісти та всі небайдужі, аби  згадати всіх тих, хто гідно виконував свій громадянський та військовий обов’язок. Долучилися й представники влади.

Дев’ять наших земляків – така ціна Дубровиччини в десятилітньому протиборстві в Афганістані. Усі вони посмертно нагороджені орденами та медалями. Груди багатьох інших ця війна також прикрасила бойовими відзнаками, та найбільшою  нагородою для них стало життя. А ще – наша пам’ять. Можна сьогодні давати різні оцінки тій далекій війні. Будь-яка війна не є справедливою. Бо на ній гинуть люди. Першими складають голови найкращі, найдостойніші. Чиїсь сини, батьки, брати, чоловіки, наречені. Зараз біль їх рідних ми усвідомлюємо, як ніколи досі. Бо знову гинуть на війні України сини.

Вшановуючи пам’ять українців, полеглих у Афганістані та інших куточках світу, присутні схилили голови й перед тими, хто віддав життя за українське сьогодення.

– Цього дня, віддаючи шану тим, хто пройшов пекло війни в Афганістані, ми схиляємо голову перед їх відвагою та мужністю, – наголосив голова райдержадміністрації Микола Петрушко. – Низько вклоняємося й тим, хто загинув у зоні проведення АТО.

Влада, ветеранська організація грамотами відзначили солдатів війни в Афганістані. А військовий комісар, сам колишній «афганець», учасник АТО, підполковник Анатолій Білаш підкреслив, що бойовий досвід його побратимів  є й зараз неоціненним в Українській армії. Адже колишні «афганці» й нині є тими авангардними воєнними підрозділами, що дають достойну відсіч окупантам на Сході.