«Я мрію дожити до того дня, коли засвітиться лампочка

від електростанції на Горині»

7 лютого на Володимиреччині традиційно вшановують українських лицарів волі з нагоди першого бою УПА. Вперше за багато літ цього разу безпосередній його учасник Степан Сидорович Бакунець з Кураша не поїхав на святкування 75-річниці бою. Адже трапилась інша нагода.

Саме цього дня до оселі колишнього вояка УПА навідалася телевізійна група, аби записати сюжет з приводу… його раціоналізаторської пропозиції.  Побувала у винахідника разом з Соломіївським сільським головою Олегом Білотілом і я. Річ в тім, що вже багато літ Степан Сидорович виношував ідею про будівництво на Горині плавучої електростанції.

В 1996 році, коли частенько були перебої з електропостачанням, поліщук навіть надсилав свої пропозиції в Міністерство енергетики України. Однак часи тоді були буремні, молода країна тільки-но спиналася на ноги, тому цей лист десь загубився в канцелярії відомства. Проте колишній вояк УПА не звик відступати – тож знову направив до профільного міністерства свого листа. Цього разу на його звернення надійшла відповідь. Чоловіка повідомляли, що тема альтернативної енергетики – дуже актуальна й доцільна для подальшого опрацювання. На цьому все й обірвалося.

Та нещодавно Степан Сидорович знову виклав свою раціоналізаторську ідею, але в листі до голови Рівненської обласної держадміністрації Олексія Муляренка. А вже посадовець залучив до неї науковців з університету водного господарства та природокористування. Зачувши, що автору проекту трохи більше 90 років, вчені мужі не одразу всерйоз сприйняли його пропозиції.  Тим більшим було їхнє подивування, коли вникнули в суть.

Степан Сидорович пропонує встановити на Горині плавучі саморегулюючі гідроелектростанції на кшталт потрійних катамаранів, плавучі посудини яких кріпитимуться між собою осями, на які буде навішено лопасті-генератори. Щось на зразок плавучого млина. Течія річки крутитиме лопасті й вироблятиме електроенергію. Кожен такий «катамаран» буде оснащений чотирма генераторами. А вже самих плавучих споруд можна розмістити, скільки забажаєш. «Я довгий час пропрацював механіком земснаряду, пройшов Горинь, як кажуть, вздовж та впоперек. Ще тоді думав, чому ніхто не замислюється  над тим, щоб використати цю водну артерію в промислових цілях? Адже за швидкістю течії наша Горинь прирівнюється до гірських річок, й вона цілком придатна для спорудження електростанцій», – міркує дідусь. На його думку, саме на Горині можна побудувати джерело альтернативної, а головне дешевої та екологічної електроенергії, що здатна цілком замінити теплову та атомну.

Єдиним тонким місцем свого проекту Степан Бакунець називає льодохід та той період, коли ріка скута кригою. «Це також можна врахувати й передбачити, якщо мудрі голови візьмуться», – каже Степан Сидорович. Особливо ж сивочолого раціоналізатора потішила звістка, що студенти університету вже пишуть дипломи та курсові на теми втілення його проекту в життя. «Так мрію дожити до того дня, коли засвітиться перша лампочка від електростанції на Горині», – поділився сокровенним винахідник.

Людмила РОДІНА.