Висоцька громада: головне завдання покращити життя кожного села

12 лютого провела день у Висоцькій громаді. На поїздку до Людмили Гури (сільського голови), досвідченого працівника органів місцевого самоврядування, напросилася сама. Хотілося побачити, чим живе новоутворена адміністративна одиниця краю. Вибачте, читачу, за такий діловий стиль, але будемо говорити і діловою мовою адмінреформи. А якщо більш душевно і правильно, то хотіла відчути настрій і побачити зміни, які відбулися від дня народження (утворення) Висоцької громади (називається вона Висоцька сільська рада). Протягом дня встигли побувати не всюди і побачити, звісно, не все. Але поспілкувалися з багатьма людьми, керівниками бюджетних установ, учнями і будівельниками. Загальний висновок такий: громада живе, серце її активно б’ється, є бажання розвиватися і змінюватися. Це головне.

Нагадаю: Висоцька об’єднана територіальна громада утворена у 2016 році внаслідок об’єднання двох сільських рад: Висоцької і Людинської.

Адміністративний центр Висоцької сільської ради розташований у Висоцьку. У селах активно працюють старости – Козубовська Олена Олександрівна (с. Вербівка), Янковська Надія Іванівна (с.Рудня), Хомич Валентина Іванівна (Людинь та Партизанське), Карпач Галина Миколаївна (с.Золоте).

Побували з Людмилою Федорівною і Миколою Рожком, завідувачем сектору освіти Висоцької сільської ради, у школах Золотого та Людині, садочках Людині та Висоцька, у Висоцькій амбулаторії та терцентрі.

Почну з головного. Золоте у нашому районі – одне з найгарніших невеличких сіл. Розташоване неподалік райцентру, таке затишне і привітне. Дуже чисте село. Про це чула не раз від багатьох, хто був у Золотому проїздом чи в гостях. Людмила Федорівна також підкреслює: «Господарності жителям Золотого не позичати. Завжди беруть приклад один у одного. Все тримають у чистоті – двір, навіть частину вулиці біля хати». Рада за такий настрій у жителів села.

Школа – справжня окраса Золотого. Пофарбована у приємний персиковий колір вона вже зовнішнім виглядом викликає позитивний настрій, подвір’я обабіч велике, прибране. Багато років тут була директором Ольга Констянтинівна Янковська, яка разом з колективом дбала про заклад. Зараз її справу продовжує новий керівник Ольга Миколаївна Рожко, педагог з сімнадцятирічним стажем. Вона люб’язно показує нам класи – світлі, затишні, просторі. Кожен кабінет оформлений з родзинкою – тут вже воля фахівця, у підпорядкуванні якого клас, не обмежується. 9 класів, їдальня, кабінет інформатики. На жаль, нема, на даний час, у школі ні спортзалу, ні актової зали. Треба провести для дітей ранок чи збори батьківські, то вазони у холі прибирають, і вже там радяться колективи: шкільний і батьківський. Нема наразі у селі і клубу. От дискотека новорічна для школярів теж у холі. Попри от-такі обставини, школа збереглася з часу будівництва у гарному стані, а головне для зими – у закладі дуже тепло. Щоправда, з учнями в день приїзду поспілкуватися не вдалося, вони були на карантині. Навчається нині у школі 85 дітей, розрахована вона на 130. На щастя, є тенденція до збільшення учнів. А спортивна зала, будівництво якої нині триває, стане в нагоді всім жителям села як для спорту, так і проведення інших масових заходів. Прямуємо на будівництво.

Розміри цієї спортивної будівлі вражають (36 на 15). Будівництво ведеться за новими технологіями. Утеплення стін сягає 20 см. Будуть тут додатково і кабінет для трудового навчання, і душові, і тренажерна, і роздягалки. Начальник дільниці Сергій Кравчук каже, що така споруда виросла за три місяці, якщо кошти будуть надходити вчасно, то будівництво завершать скоро. Саме ця фірма зводила і спортивну залу в Жадені. Досвід є.

Також незабаром територію біля школи буде освітлено. Про це також розповідає Ольга Миколаївна і ділиться з нами ще однією мрією. Вона дуже хоче, щоб у Золотому була хоч одна група для найменшеньких дошкільнят, щоб хоча б дворічних не возити шкільним автобусом до сусіднього села. Думаю, що таке бажання підтримують і молоді батьки села. Більш спокійно, як отакі дрінебнькі сини і донечки поряд. У будь-який час можна було б їх піти і провідати. Але така мрія директорки вимагає добудови школи. Що ж, все з часом, не все відразу. Але мати у душі таке прагнення – це вже початок доброї справи. Отож, успіхів і впевненості у своїх силах педагогічному, учнівському і батьківському колективам Золотинської ЗОШ.

Додам, у Золотинській школі шість учнів випускного класу. Ольга Миколаївна каже про випускників з особливою любов’ю: «Щойно виросли. А вже треба проводжати у світ». 10 і 11 класи, за бажанням учнів, навчаються у Людині. Сюди возять і малечу, у садочок. Людинський дошкільний заклад «Берізка» опікується дітками чотирьох навколишніх сіл. Є у громаді один шкільний автобус, якому вже десять літ, нещодавно був зламався, відремонтували. Але доки його лагодили, діток батьки возили у садок власним транспортом. На ремонт автобуса кошти дали з бюджету громади. Скажу ще одне, всі бюджетні заклади опалюються у селах ОТГ власними котельнями. Тепло, проблем з постачанням палива нема. Економія на цьому також відчутна. А загалом, де б не були цього дня, Людмила Федорівна всюди цікавилася і питанням обігріву шкіл і садочків.

Дорогою Людмила Федорівна розповідає, що планується ремонт дороги від Золотого до Партизанського. Засніжено і на шосейці нас трясе не зовсім, але голова громади хоче цю ділянку дорогу підлатати. Розповідає мені співрозмовниця про село Партизнське. Тут 198 дворів, проживає 646 мешканців. Староста седа досвідчена Валентина Хомич раніше працювала у сільраді діловодом. Свої обов’язки виконує сповна, є отою зв’язковою ланкою між населенням і власне адміністрацією ОТГ. Є у Партизанському клуб, ФАП. Кожен господарює на своєму обійсті. Життя триває.

У Людині передусім спілкуємося з директором школи Миколою Максимовичем Серком. Школа переходить на 12-річне навчання. Треба думати, де будуть додатково класи для навчання, нема у школі, на жаль, і майстерні.

– Чи відчули ви, що живете і працюєте у новій адміністративній одиниці? – запитую у директора.

– Звичайно, – каже Микола Максимович, – на освітянську галузь це вплинуло позитивно. Минулий рік завершили без боргів, нам відремонтували спортивну залу. Планують збудувати у нас футбольне поле зі штучним покриттям. Йдеться й про заміну вікон у Людинському навчальному закладі. Зрушення є, зрушення вагомі. А найважчими часами в освіті досвідчений директор називає 90-і, коли зарплату видавали рисом. Пережили, дав Бог. Тепер по-іншому ставиться до освіти і держава. Дай, Боже, щоб попереду йшлося тільки про покращення.

Гарна взаємодія у Людині педагогічного і батьківського колективу, це відзначає директор. От 5 телевізорів для школи купили саме батьки.

Доки Людмила Федорівна демонструє мені територію, де буде сучасне футбольне поле для дітлахів, розповідає технологію будівництва, до розмови приєднується досвідчений вчитель фізкультури Юрій Павлович Ютовець. Фахівця своєї справи, людину, яка серцем вболіває про дітей і спорт, видно неозброєним оком. Він встигає донести до очільниці громади все: двері треба терміново у спортзалі рятувати, на турнір просить кошти, про досягнення своїх дівчат-футболістів мені розповідає. Одне слово, горить людина роботою. А таку хорошу нагоду – зустріч з головою ОТГ пропустити не хоче, адже хто стукає, тому відчиняють. Спілкуємося з дітками на уроці фізкультури. Йдемо до котельні, оглядаємо якісне паливо, торфобрикет із Смиги, як намальований. У Людині карантину нема. Слава Богу, дітки вчаться. А Микола Максимович дорогою розповідає про те, які зміни чекають директорів у розрізі нового освітянського закону: «Більше відповідальності ляже на нас з господарської роботи, а зараз он ще Федорівні за цю ділянку голова болить».

Наступна розмова у Людинському садочку «Берізка». Тамара Степанівна Годунко вже 33 роки тут на керівній посаді. Живе роботою, одне слово. Колись запросив її на посаду покійний Григорій Фурсович, не прогадав тоді очільник місцевого господарства. А колишній колгосп цей садочок і будував. От під дахом «Берізки» затишно зараз дошкільнятам, як кажуть, зі всієї округи. Людмила Федорівна характеризує роботу завідувачки садочком яскравим фактом: «Посеред минулого літа була буря. Пізно ввечері телефоную Тамарі Степанівні, щоб запитати, у якому стані садочок. А вона мені відповідає: «Оце приїхала велосипедом у зливу і якраз стою біля приміщення. Дах вітер підняв». Отак вболіває про заклад».

Розпитую у Тамари Степанівни, яка проблема найбільш болюча у «Берізці», бо ж приміщення хоч і гарно доглядають, але воно не нове. Керівник закладу зітхає, що у підвалі стоїть вода, волого там ще з часів введення садочка в експлуатацію. Звісно це впливає на загальний стан будівлі, хоча воду постійно відкачують. Голова громади обіцяє шукати фахових спеціалістів, щоб вирішити таку проблему. Вона обіцяє взяти її на особливий контроль.

Із проблем господарських переходимо на педагогічну діяльність. Хороші фахівці трудяться у закладі. У «Берізці» працює також інклюзивна група. Тут опікуються дитинкою, яка має труднощі у фізичному і розумовому розвитку. Дитина в садочку вже кілька років. Тамара Федорівна дуже позитивно оцінює введення помічника посади вихователя, що передбачила інклюзія. Цей фахівець опікується безпосередньо особливим вихованцем. Вболіває завідувачка за те, щоб дитинка відчувала себе у садочку комфортно. Ми маємо підстосовуватися під особливу дитинку, а не вона під нас. Ось так нашому довкіллю і школам треба працювати по-новому. До цього освітяни готові. А Людмила Федорівна вже пропонує Миколі Максимовичу розробити проект класу для психолога у школі. Адже такі, обділені здоров’ям дітки, підуть і туди навчатися. Інтернати ж в Україні мають розформуватися.

Гарні враження справила на мене «Берізка», ще раз переконуюся: діткам у нас увага приділяється достатня і діти у садку – центр всесвіту.

Не можемо обминути по дорозі Висоцьку амбулаторію. Тут на першому поверсі розташований будинок для немічних і самотніх краян. Людмила Федорівна каже, що купили для амбулаторії новий, сучасний котел. Отож тепер тепло і стареньким і всім, хто йде до медиків, і самим медикам.

Щоб пересвідчитися у цьому, заходжу до мешканців закладу в кімнату. Спілкуюся з бабусями. Голова громади і Микола Васильович також розмовляють з працівниками та жителями закладу. Тепло стареньким – це головне. Вони ж вдома до грубок горнуться, а тут сучасні батареї, гріють гарно, бо котел потужний. Головний лікар Роман Богачек розповідає про медичну галузь громади. 15 ліжок денного стаціонару у Висоцькій амбулаторії. Слава Богу, є де людям прокапатися. Працюють тут сімейний лікар і педіатр. Громада вирішила і утримувати стоматологічний кабінет. 0,75 ставки отримує власне лікар, ще працюють медсестра і санітарочка на півставки. Досвідчений стоматолог Олександр Кафтан землякам лікує зуби з 1976 року. Знаний спеціаліст не лише у нашому районі. Він каже, що поважає кожного пацієнта і всі люди йому свої. Кілька місяців була громада без стоматолога, вони ж підпорядковувалися раніше районній стоматполіклініці. Депутати вирішили, що без такого спеціаліста не обійтися у селі. Гарні фахівці працюють на ФАПах у селах громади, дівчата про своє населення дбають, як про рідних.

Розповідає голова, що планують тут, неподалік амбулаторії, створити і центр безпеки. Тут буде місце для пожежників і дільничного. ЦНАП у громаді також будуть створювати.

Гарний садочок у Висоцьку. Місцевий «Льонок» затишний і комфортний. Депутати Василь Яніцький та Віталій Сухович неодноразово садку свою увагу приділяли. От депутат обласної ради потурбувався, щоб була у «Льонку» гарна актова зала, треба ж цим маленьким красунчикам десь свої таланти проявляти. Спільно обидва депутати подбали про відкриття ще однієї групи тут, і меблі чудові для діток у цю групу подарували. Сонячний і гарний настрій довкола. Завідувачка Наталія Іванівна Костюк проводить нам екскурсію закладом, і я потрапляю в атмосферу щасливого дитинства. Добре, що є у діток таке дошкільне виховання.

Найбільші платники до бюджету – це Висоцький лісгосп, заклади споживчої кооперації, надходження ПДФО. На жаль, Людинський «Торфленд» основні податки сплачує у Києві, там зареєстрований. Є плата за землю. Щодо землі. У громаді хоче розвивати свою діяльність сільськогосподарський інвестор, зараз укладає договори з власниками паїв. На його діяльність також покладають надії у громаді. Звичайно, питання наповнення бюджету – це першочергове завдання у діяльності всіх новостворених громад. Це аксіома, яка потребує особливої уваги. Скажу головне: у всіх селах громади живуть прекрасні люди-трударі, які заслуговують на достойне життя. Хай новий відлік, початий у 2016 р., додає в долі мешканців усіх сіл Висоцької сільскої ради (так називається громада) лише світлі тони і фарби. Успішної і злагодженої праці всім, хто бажає зробити життя краян кращим!

Від себе додам. Мала змогу ізсередини побачити роботу Людмили Федорівни Гури. Цікавилася вона разом з Миколою Васильовичем всюди і всім – і здоров’ям школярів, і будівництвом, і проблемами садочків, і наявністю дров і торфобрикету, і інклюзивним навчанням, і освітленням, і гарно володіла цифрами без жодних паперів, переймалася як ремонтувати в подальшому дорогу. Зазначу, що велика увага тут приділяється спорту і культурі. Микола Васильович розповідав про тих, хто представляє громаду на спортивних змаганнях різного рівня. А Висоцький будинок культури тепер, як нова копійка.

Багато роботи впало на плечі досвідченої людини – Людмили Федорівни Гури. «Я завжди готова слухати всіх і кожного. Всіх запрошую до кабінету, буду рада всім свіжим думкам і новим поглядам…».

Рада, що поспілкувалася з багатьма прекрасними фахівцями. Всі вболівають за свою справу. Хотілося б, щоб стала інтелігенція громади разом з її головою, депутатським корпусом, старостами сіл єдиною потужною командою, яка вміє підтримати всі починання. У разі потреби – підтримуйте голову, яка не боїться прийняти рішення, як вважає найправильнішим. Говоріть про свої успіхи вголос. Це ваші спільні успіхи. Трішки додайте цього об’єднавчого моменту, який би став опорою для голови. А робота ж одна, діти одні, майбутнє одне і ви, як досвідчена команда зможете зробити неможливе можливим. Цією публікацією хочу підтримати і Людмилу Федорівну, як жінку-керівника. Слідкувала за нею і зробила порівняння, що вона, як мама, не хоче наразі образити жодне село громади і підтримати, по можливості, всю інфраструктуру. Людмила Федорівна жодного разу в спілкуванні не сказала слово «я» про те, чого вдалося досягти. Хоч знаю, що їй іноді було непросто. А просто і не буде. До цього Людмила Федорівна готова. Вона не хвилюється за себе, переживає, щоб плани втілити в життя вдалося.

Окреме щире «дякую» звучить від жителів громади для нашого народного депутата. Василь Петрович під ялинку виділив 500 тис. на потреби громади, які вони вирішили прямувати на закупівлю меблів у садочок Людині та часткове фінансуватимуть міні-фут. поле. До слова, вартість такого поля становить близько 1,5 млн. грн. і відбудеться його будівництво за сприяння Василя Яніцького. Гарна турбота про дітей і молодь.

Додам, що щиро вдячні за допомогу Висоцькому лісгоспу за сприяння у вирішенні багатьох проблем.

Більш інформативно про життя Висоцької ОТГ читайте у звіті голови громади.

Любов КЛІМЧУК.