Якими ліками рятувати медицину?

У четвер, 8 лютого, пройшла двогодинна зустріч наших медиків КЗОЗ «Дубровицька ЦРЛ» з головою РДА Миколою Петрушком та головою районної ради Миколою Кухарцем.

Тема розмови дуже важлива та істотна: питання недофінансування медичної галузі району.

На жаль, загалом, сьогодні праця лікаря у державі знецінена, практично прирівнена до некваліфікованої роботи. Голова профспілки медичних працівників Михайло Ромець озвучив такі цифри:

Визначений бюджет на 2018 рік не дозволяє проводити оплату праці медичним працівникам згідно із чинним законодавством, потреба на оплату праці складає 30 427 880,00 грн. Визначено бюджетом на 2018 рік – 27 783 700,00 грн., не передбачено коштів на:

– доплату до мінімальної заробітної плати – 357 460,00 грн.;

– доплату за роботу в нічний та святковий час – 305 000,00 грн.;

– чергування в стаціонарі та оплата ургенції – 151 720,00 грн.;

– матеріальну допомогу медичним працівникам на оздоровлення згідно із Постановою Кабінету Міністрів № 524 від 11.05.2011 р. – 1 244 440,00 грн.;

– заміну медпрацівника на час відпусток – 585 6000,00 грн.;

– оплату курсів підвищення кваліфікації – 136 000,00 грн.

Загальний обсяг дефіциту коштів, що необхідний для забезпечення нараховування заробітної плати, враховуючи всі обов’язкові складові на 2018 рік, в повному обсязі складає 2 780 180,00 грн.

Хронічно, при затвердженні місцевого бюджету, не виконується норма Закону України «Про охорону праці» ст.19, де передбачено витрати на охорону праці з місцевого бюджету не менше 0,2% від фонду оплати праці, що складає в 2018 р. – 555 674,00 грн. Дані кошти необхідні для придбання спецодягу, спецхарчування (молоко) для працюючих в шкідливих умовах праці (рентген, лабораторія). Медичні працівники більше 25 років купують спецодяг за власні кошти, економлячи бюджетні.

Розуміючи складну соціально-економічну ситуацію сьогодення, медичні працівники райлікарні зекономили бюджетні кошти за 2017 рік, а це: 600 000,00 грн. завдяки відпусткам без збереження заробітної плати; 959 797,86 грн. за рахунок відпусток по ЧАЕС; 463 079,70 грн. за рахунок знаходження працівника на листку непрацездатності. Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, листок непрацездатності, курси підвищення кваліфікації, відрядження) здійснювались в повному об’ємі на безоплатній основі.

Але попри економію, медичним працівникам райлікарні, єдиним серед медичних закладів області в 2017 році, не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 524 від 11.05.2011р., яка є обов’язковою виплатою і складає в сумі 984 500,00 грн.

З вищезгадоного зрозуміло, що на цей рік грошей на фінансування галузі теж не вистачає. Ось така дуже сумна картина у медичній галузі району на сьогодні.

Лунали слова: «Що ж нам робити? Закрити після жовтня лікарню і всім піти у неоплачувані відпустки?». «Ми прийшли на розмову, але готові вдаватися і до більш радикальних дій. Хотілося б знайти порозуміння з владою і вихід з цієї складної ситуації».

Минулого року наш районний бюджет, єдиний в області, не виділив жодної копійки на оплату праці медпрацівникам. А закон дозволяє це робити. Давали кошти з районного кошика лише на енергоносії. Реформа міжбюджетних відносин, яка розпочата в державі з 2015 року, дає можливість фінансувати оплату праці медичних працівників з місцевих бюджетів, як це проведено у 2017 році в усіх районах нашої області, окрім Дубровицького району.

Як зауважив голова РДА Микола Петрушко, без допомоги держави цю проблему (недофінансування медичної галузі) на рівні району вирішити не вдасться. З перевиконання районного бюджету будуть спрямовані кошти на медичну галузь, але стовідсотково вони проблем не закриють, адже Дубровиччина – на 90 відсотків район дотаційний. Він зазначив, що проблеми галузі добре знає, бо головний лікар постійно піднімає їх на нарадах. Район звертався до обласної влади, до центрольної влади з проханням владнати ситуацію. Але дотація вирівнювання минулого року надійшла не у повній мірі.

Звичайно, така ситуація впливає на настрій медиків, погіршує мотивацію до роботи, зрозуміло, що й і надання меддопомоги не буде якіснішим через недофінансування зарплати і непокращення матеріальної бази.

Піднімалося питання і ремонту лікарні, придбання медобладнання (вийшли з ладу окремі вкрай важливі апарати), забезпечення хворих ліками за найнеобхіднішими програмами. Свої міркування щодо ситуації, яка склалася, окрім Михайла Ромця, висловили Оксана Золотаревич, Наталія Мединська, Олександр Поліщук, Роман Руско, Євгенія Поліщук, Тетяна Охтень, Костянтин Кліценко та інші присутні медпрацівники.

Говорилося і про неможливість подальшої «оптимізації» лікарні. Де ж будемо тоді лікуватися?

Відрадно, що говорили медпрацівники не лише про свої проблеми, а й про надання якісної допомоги жителям району. До березня медпрацвівники просять дати їм відповідь щодо вживання владою заходів з питання покращення роботи медичної галузі району.

З виступів на зустрічі з головою РДА:

Оксана Золотаревич:

Чому саме ми, медики, повинні ходити у відпустку за власний рахунок? От чому, до прикладу, нема таких відпусток у інших працівників бюджетної сфери – працівників райдержадміністрації чи інших? От ви, пане голово, ходили у відпустку за власний рахунок? (питання до Миколи Петрушка).

Я щиро поважаю працю вчителів і правильно, що держава їх шанує. Але скажіть хворий вчитель чи хворий учень піде до школи? Медицина повинна бути в пріоритеті, безумовно. Чому нас так держава обділила? Ми приймаємо людей не лише з Дубровицького району, адже у нас міжнародна траса. Наша лікарня повинна мати достойне обличчя. Прикро, що не фінансується жодна важлива програма. От навіть багатьом людям накладно оплачувати аналізи крові. Тим, хто має цукровий діабет, треба це робити часто. Як виживати землякам з хронічними хворобами? Ліків для «чорнобильців» ще нема. А я вас запрошую прийти в той день, коли вони будуть виписуватися. Відчуйте атмосферу лікарні в той день і подивіться, в якій ми атмосфері ці ліки виписуємо.

Євгенія Поліщук:

Я лікар-інфекціоніст, єдиний інфекціоніст у районі. Я вже на пенсії. Могла б взагалі не працювати. Але треба, нема інших наразі спеціалістів. Хвороби складні, нема яскраво виражених ознак. Щоб встановити правильний діагноз, треба аналізи з лабораторій рівненських. Людина їде, здає, тратить кошти. Ми приймаємо всіх хворих, незалежно з якого села. Добре, якщо громади розуміють, що треба допомагати райлікарні, від їх співфінансування багато залежить.

Тетяна Охтень:

Ви знаєте, іноді плачу разом з хворими. Підходить ветеран, літня людина і просить допомогти з ліками. А що ми можемо сьогодні йому запропонувати? Пляшку фізрозчину. Душа болить за галузь, за людей, за старше покоління. Не така має бути старість у людей.

Наталія Мединська:

Ми турбуємося про ненароджених, новонароджених і про померлих. Буває відходить у вічність людина, яка не має родини. Треба зробити розтин. Наш патологоанатом їде і робить. Все за кошт лікарні. Але про такі факти ми вже й не наголошуємо. Треба, шукаємо кошти на пальне.Їдемо. Скорочення і оптимізація нічого доброго не принесуть. Треба думати про людей, про наше населення.

Від автора: не знаю, якими «ліками» рятувати стан медицини у районі. Якби у нас легалізували видобуток бурштину, то лікарня була б і оснащена, і всім на зарплату вистачило у районі. Це питання гальмується, невідомо ким, але відомо, що не простими смертними.

От-от медицина, як пацієнт, може впасти в кому. Тоді рятувати буде ще важче. Борги ростуть, як снігова куля, яку ліплять взимку. Такий стан у нашій лікарні не несе виняткового характеру. Про це чуємо і читаємо. На сполох б’ють медичні працівники багатьох територій, які перебувають не під громадами. От у новостворених ОТГ проблем з фінансуванням медицини, на щастя, менше. Але й медиків там значно менше. На первинному рівні є лише педіатри і терапевти.

Якось болісно проходять у нас реформи, зокрема, реформа медична і реформа децентралізації. Вони пов’язані. Ламається все, а відбудовуватися не встигає.

А найбільш страждають від цього не лише медики, а й ми, пацієнти. Лікар з такою зарплатою хіба має до роботи настрій гарний?

Що скаже голова РДА медикам у березні, не знаю. Але самотужки, навіть при найбільшому бажанні, цю проблему не подолаємо на районному рівні. Неодноразово висвітлював це вагоме питання про такий стан медицині у нашому краї Василь Петрович Яніцький. Він доносить проблему до найвищих рівнів. Але і депутат не всесильний, і не він один у парламенті. Район буде стукати у двері до області і столиці. Почують? Відкриють?

Любов КЛІМЧУК.

ЧОМУ ДЕРЖАВА НЕ ЦІНУЄ РОБОТУ ТИХ, ХТО РЯТУЄ ЖИТТЯ?

Із звернення медпрацівників до голів Дубровицької РДА і районної ради Миколи Петрушка та Миколи Кухарця…

В законодавстві України про освіту, культуру та охорону здоров’я використовуються різні підходи щодо забезпечення соціальних гарантій, внаслідок чого медичні працівники є менш соціально захищеними, ніж педагогічні працівники і працівники у сфері культури. І на даний час медичні працівники України мають найнижчий рівень заробітної плати порівняно з працівниками інших бюджетних галузей і на передостанньому місці серед галузей економіки. В 2018 році Кабінетом Міністрів не здійснено жодних заходів щодо подолання «зрівнялівки» в оплаті праці у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати і на даний час посадовий оклад з доплатою до рівня мінімальної заробітної плати некваліфікованого працівника (двірник, санітарка та інші) складає 3 723,00 грн., оклад сестри медичної з вищою категорією - 3 048.00 грн, оклад фельдшера та акушерки з вищою категорією складає 3 207 ,00 грн., оклад лікаря хірургічного профілю без категорії 3 471,00 грн., оклад лікаря терапевтичного профілю 3 207,00 грн., оклад лікаря хірургічного профілю зі стажем 20 років 4 264,00 грн., оклад лікаря терапевтичного профілю зі стажем 20 років 4 200,00 грн.

З метою недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати не можливо забезпечити, в межах виділеного фонду оплати праці, диференціацію заробітної плати за рахунок встановлення доплат, надбавок залежно від складності, відповідальності та умов виконаної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

Всі ці фактори випливають на престижність праці медпрацівника, падає мотивація до праці, що в кінцевому рахунку впливає на якість надання медичних послуг. Але попри всі негаразди ми спокійно, поки що, продовжуємо працювати, надаючи в цілодобовому режимі кваліфіковану медичну допомогу населенню району.