Про Різдво, традиції і зміни у житті

розповідає наша землячка Яна Гумен. Випускниця Дубровицького ліцею і польського престижного вишу наразі працює над зміцненням добросусідських стосунків наших держав.

Яно, слідкую за твоїм насиченим життям у соцмережах. Чим зараз беспосередньо займаєшся у Польщі?

З часу мого останнього приїзду до України, у мене, звичайно, досить змінилося життя. Стараюся постійно розвиватися, життя насичене і все відбувається дуже динамічно. Спокій у мене вдома з рідними, в Україні. Зараз працюю в Європейській раді закордонних справ – це пан’європейська аналітична організація. Ділюся знаннями на тему України, стараюся зближувати її до країн ЄС. Ці зусилля є зараз особливо потрібними у стосунках з Польщею. Крім цього, вивчаю історію і культуру країн Східної Європи у Варшавському університеті. Такі знання мені дуже потрібні для того, щоб краще розуміти, як реформувати Україну та сусідні держави, наближуючи їх до Заходу.

Маєш гарну нагоду порівняти свята і традиції наших Польщі і України. Як зустрічають поляки Різдво, що відмінного у них від наших традицій?

Різдво, чи Свято Божого Народження (Święto Bożego Narodzenia), у Польщі є найважливішим днем у році, якого з радістю чекають усі – від малого до великого. Святкують його 25-го грудня, а 24-го всі збираються на святу вечерю – Вігілію (Wigilia). Це є дуже сімейне свято, і мешкаючи у великому місті, кожного року бачу на Різдво насправді порожні вулиці – усі їдуть до рідної батьківської хати, аби розділити радість святкування із найближчими. Поляки дуже гарно прикрашають свої ялинки, під ними важко не помітити купу подарунків у різнокольорових пакунках. Часто про них починають задумуватися вже з літа – адже для кожного важливо зробити рідним приємно, приготувати щось дійсно особливе. Усі мають своє хобі: музика, книги, спорт. Тому подарунки зазвичай вибирають так, щоб вони були пов’язані із цими вподобаннями. Але якщо розказувати усе чесно, то подарунки у Польщі приносить Святий Миколай.

Святкова вечеря розпочинається з молитви, а перед нею усі діляться оплатком. Це тонка хлібна пластинка із святковим зображенням. Кожен член родини отримує один оплаток, після чого по черзі пропонує шматок іншим членам родини, а сам відламує шматок оплатка родича, проговорюючи найкращі побажання та цілуючи у обидві щоки. Для мене це майже магічний ритуал, а проводять його не лише на різдвяну вечерю у родині, але й у більш формальному середовищі напередодні. Варто сказати, що поляки апріорі є досить замкненим народом, а саме на різдвяні свята стають дуже відкритими. Тому важко було повірити, що ті всі поважні люди, яких я щодня бачу на роботі, будуть так щиро бажати одне одному усіх благ і святкового настрою та цілувати! На свята у Польщі всі почуваються однією великою родиною.

Повертаючись до родинного столу, варто сказати, що під скатертину поляки кладуть сіно – символ сіна, на якому народилося Дитя Боже. За столом, як і в нас, залишають одне місце вільним. Ми – у пам’ять про померлих членів родини, поляки – для гостя, який може завітати у Різдвяну ніч. Адже поляки вірять, що жодна людина не повинна залишитися самотньою на святу вечерю, і дійсно ставляться до цього дуже серйозно. Оскільки я приїхала до Варшави з-за кордону, то у мене питають, чи не буду я сама на Різдво, чи маю рідних або знайомих, з якими могла би провести свято. Пропонують місце за своїм різдвяним столом.

Раніше у Польщі кількість страв на столі залежала від соціального статусу родини: лише аристократія могла дозволити мати дванадцять. Сьогодні ж це є традицією для кожної родини. Перед їжею вся родина ділиться хлібом: залежно від регіону він може бути з медом, часником або із спеціальними спеціями. Такі символи сімейної єдності та взаємної щедрості є і в українських традиціях, як-от поділ першого пасхального яйця між членами родини.

Обов’язковим на столі є борщ, який зовсім не схожий на український і асоціюється з буряковим відваром. Зазвичай його подають у глибоких мисочках та з «вушками» (нагадують пельмені, але із грибним фаршем). Також такий борщ можна пити із чашки (кýбка), тоді зазвичай «вушка» не додаються і можна сповна насолодитися яскравим смаком самого борщу. Крім цього, на столі можна знайти грибний суп, який є також традиційним для моєї української родини.

Спробувавши такі перші страви, можна не на жарт «розбудити» апетит. Чим його можна втамувати за польським різдвяним столом? В першу чергу – варениками. Хоча називати їх потрібно по-іншому – пєрóги (pierogi). Поляки вважають їх за свою чи не найбільш традиційну страву, а на Різдво обов’язково готують пєрóги з капустою та грибами, часто піджарюючи їх перед подачею на стіл. Немає польського Різдва i без риби. Приготування оселедця до різдвяного столу – це справжній ритуал, та найважливішим є карп – смажений, печений або навіть у холодці. Є багато інших страв, традиційних «салáток» та закусок – усі вони є досить подібними до традиційних українських, але в кожній є теж щось своє. Часто допитуюся у поляків про інгредієнти та спосіб приготування, аби вловити цю різницю. Є також кутя, і хоч поляки кажуть, що «кутя – вона всюди та сама», я впевнена, що вона-таки відрізняється від нашої. Особисто ще не мала змоги спробувати.

У свою чергу, поляки проявляють неабияку цікавість стосовно української культури, наших традицій та православної віри. Усі знають, що до цього часу ми святкували Різдво у січні, питають про походження такого звичаю, про нашу святу вечерю, а також про українську церкву. Поляки захоплюються українськими храмами. «А ви щось говорите за вечерею?», - питає у мене колега. Відповідаю, що зазвичай читаємо молитву, а потім кличемо Морозка. «Мороз-мороз, приходь до нас кутю їсти…», - кажу українською. «Macie piękny język», - відповідає. Каже, що у нас гарна мова. Я знаю.

Коли розповідаю про свої традиції, то завжди підкреслюю, що в такий чи інший спосіб люди роблять на Рівненщині, у маленькому містечку Дубровиця. Пояснюю, що в різних регіонах України є багато зовсім різних традицій, що є невід’ємною частиною нашої культури. Інколи друзі-поляки розказують про якісь цікавинки, які почули від інших українців. Тоді і сама від них вчуся.

Мені дуже подобаються побажання, які поляки щороку висловлюють один одному перед Різдвом. Для них важливий сімейний затишок. Зазвичай бажають спокійних свят у теплому родинному колі. Ці слова повторює кожен, і коли їх чую, то дійсно стає затишно на серці. Думаю, нам усім цей спокій дуже потрібний, тому своїм співвітчизникам також бажаю мирних та спокійних свят та усього найкращого у новому році!

                                                                                                                                                                                          Любов КЛІМЧУК.

ЩОБ НЕ ПОРОЖНЬО НА СТОЛІ І ЗА СТОЛОМ

Ще задовго до свят кожна господиня підраховує: «У скільки ж їй обійдеться новорічний, а потім Різдвяний стіл?». Помітила, що останніми роками наші земляки здебільшого намагаються якнайкраще накрити стіл на різдвяні свята. Новий рік переважно святкують молоді люди на своїх вечірках чи у барах або ж ресторанах. Там можна відволіктися, розслабитися і не думати про вчасне подання страв, не стояти перед тим два дні на кухні, не хвилюватися про прибирання посуду. А от Різдво – це свято родинне. Їдуть до батьків діти, ідуть в гості куми, заглядають сусіди…

У селі, традиційно, колють кабанчики або ріжуть гуску та індичку, а містяни скуповуються на ринках або ж у продуктових магазинах. Як часто доводиться чути репліку: «Ось потратив 500-от, а додому майже нічого не несу, кульок напівпорожній». Така картина – найкраща характеристика сучасної ціннової політики. Долар росте. Ціни ростуть. Невдоволення людей також прямо пропорційно зростає. Як виходимо з ситуації? Як святкувати на скромну зарплату чи пенсію? Як правило, купуємо менше, ощадливіше, найнеобхідніше. Але, як правило, на свято маємо традиційні страви, без яких не уявляємо стіл. Як здорожчали вони?

У середньому по Україні вартість новорічного чи різдвяного столу 2018 року для української сім’ї з чотирьох осіб підвищиться порівняно з вартістю новорічного столу-2017 майже на третину (31,2%) і складе 1350 грн.

Про це поінформував у ЗМІ директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко.

За його словами, для оцінки було взято новорічне меню зі страв, які є традиційними для столу середньостатистичної родини: салати, м’ясні та рибні продукти, овочі, фрукти, хлібобулочні та кондитерські вироби, напої тощо.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, 3 кг салату «Олів’є» традиційної рецептури обійдеться у 130,81 грн. Це на 26,5% більше, ніж при святкуванні Нового 2017 року. Найдорожчими інгредієнтами страви є ковбаса – 43,00 грн. за 0,5 кг, 6 яєць – 14,87 грн., 0,5 кг зеленого горошку – 17 грн. та 200 г майонезу – 9,50 грн. Ще у 19,44 грн. обійдуться цибуля, морква, картопля та солоні огірки. Трохи дешевше – 84,68 грн. – коштуватиме салат «Оселедець під шубою» (1,4 кг). Левову частку його вартості складе оселедець – 70 грн. за 0,5 кг. Майонез обійдеться у 9,50 грн., морква – 1,22 грн., буряк – 1,49 грн., цибуля – 0,84 грн., картопля – 1,63 грн. (це вартість за грами у салаті).

Суттєво зростуть витрати на м’ясні продукти. Півкіло нарізки з ковбаси «Салямі» коштуватиме, в середньому, 74,66 грн., стільки ж підчеревини копченої – 67,50 грн., а биток зі свинини свіжий – 56 грн. За 1 кг філе курячого свіжого доведеться заплатити, в середньому, 85 грн. Загалом, вартість 2,5 кг м’ясних продуктів на новорічному столі складе 282,96 грн. Традиційний для українського столу оселедець (0,5 кг) обійдеться у 70 грн.

Вартість овочів на новорічному столі у Дубровиці складе, в середньому, 183 грн. Картопля (2 кг) коштуватиме цього року 10 грн., гриби (1 кг) – 50 грн., перець солодкий (0,5 кг) – 50 грн., огірки свіжі (0,5 кг) – 35 грн., помідори свіжі (1 кг) – 38 грн.

Фрукти на святковому столі вартуватимуть понад 100 грн. За 2 кг мандаринів доведеться заплатити 64,0 грн., 1 кг бананів обійдеться, в середньому, у 34 грн., лимон (200 г) – 10 грн.

Батон білого хліба (1 кг) коштуватиме 15,81 грн., а шоколадні цукерки – 170 грн. за 1 кг. Ну що ж, отака проста арифметика. Це до того, що майже нічого не несу у сумці, а грошей нема.

Нещодавно у «Фейсбуці» прочитала роздуми заробітчанина Романа Співака з України щодо цін на продукти перед святами. «Це поляк йде до магазину та по акції купить собі м’ясо. Що таке для поляка 9 злотих за кг? А навіть для українця? Це 63 грн. А як там ціни в Україні? Скільки там м’ясо – 150грн.? Чи скільки вже луплять перед святами?А зарплата в Україні скільки? В три рази нижча ніж в поляка?

Якесь перекошене поняття про Європу …Зробили з людей злиднів, так якби в Україні нічого не вирощувалося. Кажете голодомор і геноцид колись був? Треба просто відкрити очі. Він зараз є. Тихий і сучасний. Курс на вимирання. Вичищення території. Для продажу за борги». Важко не погодитися з такими міркуваннями.

За кілька днів до Нового року на дубровицькому ринку перепитую у продавців, наскільки жвава торгівля перед святами? Давня знайома каже: «Ой, слабенько. Тепер багато елементарних продуктів є для людей розкішшю. Кожен думає передусім  про щоденний хліб на столі, а не про те, щоб ломився від страв святковий. Дітей годувати треба щодня».

У цій публікації ми підрахували лише найпростіше меню, кожна родина має свої фірмові страви до свята, кожна господиня намагається здивувати рідних своїми смаколиками з думкою: «Щоб не порожньо було на столі». Але, мабуть, найважливіше, щоб не порожньо було за столом, щоб різдвяне тепло зігрівало вас і рідних, як єдине ціле, жило коріння вашого родинного дерева.

Любов КЛІМЧУК.