Чим запам’ятався 2017-ий?

Рік – це не просто 365 днів. Це неймовірна кількість подій, емоцій, планів та звісток. І у кожного вони свої. Відтак ми запитали наших земляків з різних куточків Дубровиччини, що для них стало знаковим та пам’ятним у пройдешньому році і на що сподіваються у 2018-му.

Віталій Малько, військовослужбовець-контрактник: Цей рік був емоційний та насичений. Всі ми мали гарні моменти, власні плани та негаразди, але попри це не забували, що в країні йде війна. Дуже зворушливо було чути й читати, як прості українці, не маючи великих статків, від щирого серця допомагали й допомагають нашим солдатам на Сході. Чого не скажеш про політиків. Біля державного керма вони навпаки стараються чимпобільше запхати до карманів. А «добросовісність» місцевої влади яскраво показала ситуація, коли техпрацівники 2 місяці до Нового року не отримували  нормально  зарплатню, в тому числі і моя мама. Втім про невдачі та проблеми і так всі знають. Не буду псувати вашим читачам святковий настрій. Натомість хочеться згадати позитив, яким мені запам’ятався 2017-ий. Мабуть, найголовніша подія – повернення наших хлопців з полону. Дуже сподіваюсь, що в найближчому майбутньому додому потраплять усі. Хоча кажуть, що чоловіки не плачуть, та на зустріч полонених з рідними не можна було дивитись без сліз. Ще рік запам’ятався як любителю спорту виходом  «Шахтаря» у Лігу чемпіонів та неймовірними перемогами боксера Василя Ломаченка. А особисто для мене 2017-ий  став знаковим, бо я підписав контракт на службу. Мені не дозволяє совість ховатись або сидіти на ліжку і говорити, як все погано. Якщо хочемо миру і добробуту, треба щось робити для цього. Надіюсь, я стану в нагоді для своєї держави. У прийдешньому році найбільше звісно хочеться закінчення війни. Щоб сини, чоловіки, батьки повернулися живими та здоровими  до своїх сімей. Щиросердно вітаю всіх зі святами. Любові вам, поваги одне до одного та благополуччя. Залишайте всі негаразди в минулому році і пам’ятайте, що нас ніхто не зламає. Слава Україні!

Яна Шинкар, педагог у декретній відпустці: 2017 рік для мене був надзвичайно знаковим. Адже трапилося у моєму житті багато важливих подій. По-перше, я вийшла заміж за свого коханого, а по-друге, в нас народився чудовий синочок Остапчик. Чоловік мій атовець, справжній патріот своєї держави, от і захотів сина величати українським ім’ям. І як було відмовити? Можу із впевненістю сказати, що я щасливо прожила цей рік, отримала від нього багато позитивних емоцій, вражень. Тому від 2018 року очікую багато чого і докладу всіх зусиль, щоб мої плани повністю втілились в життя.

Вікторія Селезень, студентка: Це був один із найяскравіших, найплідніших та найемоційніших років у моєму житті. Рік повного переформатування пріоритетів та уподобань. У той час, коли всі в соцмережах пишуть про втрати, якісь труднощі тощо, мені було страшенно мало днів у 2017 році для втілення своїх цілей, і я не хочу його відпускати. Це був час величезних контрастів і, можливо, навіть крайнощів, які допомогли відкрити в собі багато якостей, про які у спокійній атмосфері і не здогадувалася б. Своє двадцятиріччя я відсвяткувала у Місті Ангелів (Лос-Анджелесі), підкоривши вершини Hollywood Hills. Побувала у найстарішому «Діснейленді» у світі, де отримала стільки позитиву і драйву, що не могла відійти ще понад тиждень. Відвідала красивезний Вегас, де залишила величезну частину себе. Прожила літо у різноманітних готелях Штатів, у які просто закохалася. Скупалася у Тихому океані, вода якого крижана, але від щастя вона, здавалося, ставала теплішою. Каталася нічними містами Каліфорнії, коли будь-які слова були зайві. Познайомилася з величезною кількістю прекрасних людей із інших країн, які допомогли мені повірити в себе та розвіяли мішок стереотипного пороху. Продегустувала енну кількість страв і напоїв, прочитала таку кількість книг, яка дорівнюватиме 3-м попереднім рокам мого читацького активу, навчилася отримувати від цього естетичну насолоду. Спробувала себе в ролі вчителя. Повірила в те, що мрії втілюються в реальність, і хоча у моєму випадку нічого легко не дається, а тільки з боєм, це чудово загартовує і дарує віру у власні сили! Можливо, колись у старості енергійно, проте з ностальгією та якоюсь сумною ноткою промовлю: «Поверніть хтось мій 2017-ий».

Валентин Стасько, лісівник: Для мене 2017 рік був звичним і нічим особливим не вирізнявся. Хоча хотілося змін, насамперед в державі. Бо ж стільки загинуло на Майдані та війні, аби Україна стала жити по-іншому. І це прикро. Адже навпаки стало навіть важче. І в нашій галузі в тому числі. Нині ліси фактично хочуть віддати в приватні руки. Що буде з ними, з робочими місцями – незрозуміло. Але прогнози невтішні. Тож зараз не маю ілюзій стосовно 2018-го. Безумовно, він буде складним. Недарма китайський мудрець казав, нема нічого гіршого, ніж жити в епоху перемін. Сподіваюся, що врешті закінчиться війна на Сході, влада повернеться обличчям до людей і дбатиме про них, створюватиме гідні умови для життя, підніматиме заробітну плату, щоб зростав добробут, була робота. І звісно головне, щоб всі були живими та здоровими.

Світлана Правник, волонтер: Чим запам’ятався мені рік? Напевно тим, що з кожним роком я зустрічаю дуже хороших, щирих, порядних людей, які на відстані відчувають чужий біль, страждання та потребу в допомозі. Я дякую Богу що на моєму шляху є вони. Я можу сміло вирушати в дорогу в АТО, знаючи, що ви поруч, мої друзі і благодійники. В будь- який час я можу на вас розраховувати. А на нинішній рік прошу тільки миру, миру, миру!

Василь Рожко, спортсмен: Найяскравішими подіями і головними звершеннями 2017-го були срібні медалі на Кубку світу в ОАЕ та Угорщині.

Також дуже важливим досягненням в цьому році було те, що в Угорщині, окрім срібної медалі, я ще встановив рекорд України серед юніорів і виконав норматив майстра спорту України.

В новому році буду намагатися перевершити минулорічні успіхи.

Мирослава Мороз, художній керівник Колківського СБК: Особисто для мене 2017 рік запам’ятався насиченим графіком роботи. Готували для односельчан багато різноманітних свят. Рада, що розділяла з земляками приємні моменти їх життя, разом зі своїми колегами та помічниками намагалися робити урочисті події у селі пам’ятними та незабутніми, з приємністю долучалися і до районних заходів. Найяскравіший момент 2017 року – це святкування 450-річчя наших рідних Колок. Я відчула, що ми команда, що ми єдина родина! Дуже рада, що знаходили підтримку в роботі з боку нашої місцевої влади. Дякую всім, хто у нашому будинку культури був чи учасником концерту, чи просто глядачем. Бачу повен зал, і серце радіє, що наша робота дарує приємність і дорослим, і малим.

А у 2018-му дуже хотілося б літом десь відпочити з сім’єю, приділити більше уваги родині! А в загальному найбільше хочеться, щоб в нашій країні нарешті закінчилася війна. І якби ж то можна було б планувати ще й стосовно здоров’я, то так хочеться, щоб у 2018 році було б менше хвороб на землі. Щиро зичу всім щасливих свят і родинного затишку.

Христина Клімчук, 7 клас Дубровицького НВК: 2017 рік запам’ятався багатьма гарними подіями. По-перше, я на «відмінно» закінчила у травні шостий клас. Звичайно, цей рік не могла уявити без танців. Були тренування та виступи на міжнародних конкурсах в Рівному, Одесі, Львові. Я допомогала  нашому наставнику у проведенні занять. Дякую йому, що він мені довіряє таку справу. У нас були незабутні поїздки на відзначення Дня молоді, які проходили в Сарнах та Рівному. Ці чудові зустрічі організовував о.Владислав Лукасевич, настоятель парафії костелу св.Іоанна Хрестителя. Я буду згадувати про вражаючу поїздку до християнського табору, організованого благодійною організацією caritas spes у селі Пульмо на Волині, біля озера Світязь. Там я духовно збагатилася і зустріла нових друзів. А ще я багато цікавого побачила під час  поїздки до Століна з делегацією від ліцею. Ну і звичайно на закінчення року нас всіх дуже вразив Різдвяний бал. Разом з юними танцюристами з Дубровиці я взяла у ньому участь. Він проходив у Рівному.

А щодо планів на прийдешній рік, то це – підтягнути навчання. Буду продовжувати займатися танцями і брати участь у конкурсах. Я знаю, що тільки завдяки праці, тренеру, батькам і звичайно Богу можна здобувати перемогу. Буду і надалі духовно збагачуватися і прислухатися до порад моїх священиків з костелу. Я бажаю, щоб у нашому мальовничому містечку діти мали більше можливостей розвиватися. І зрозуміли, що не лише гаджети і комп’ютери є їхніми друзями. Хай хлопчики та дівчатка шукають для себе цікаві секції, факультативи, творчі заняття і беруть участь у різних конкурсах і змаганнях. Їх досягнення будуть перемогою у житті і для дітей, і для батьків. 

Дарина Кухар, 10 клас, Висоцька ЗОШ: 2017-ий добіг кінця. Аналізуючи цей рік свого життя, розумію: у ньому було більше причин для позитиву, більше світлих думок і вчинків, аніж темряви і проблем. Мені назавжди закарбуються у пам’яті переможні фініші та фінали у спорті, успіхи в районних, обласних і всеукраїнських творчих конкурсах, олімпіадах, з’їзди лідерів, нічні розмови по телефону, кумедні ситуації, в які потрапляла, або ж миті, в які змушена була робити складний вибір (дуже часто у 2017-му), нові відчуття, свята у колі найближчих, часті передчуття щастя, сльози крізь сміх, надмірне навантаження, увінчане моїм духовним ростом і ще-ще-ще… Аби написати усе, потрібно довго посидіти. Я ніколи не ставила надто багато завдань на початок року і ще ні разу не планувала «почати нове життя», змінити щось кардинально. Може, тому, що у 15-ть про таке не думають, і я ще не зазнавала руйнування власних мрій, жорстокої несправедливості чи зради. І не хочу… Віднині ж, маю бажання з 1 січня визначити основні завдання на 2018-ий, підтягнути німецьку, українську та історію, розібратися: спортсмен я чи журналіст, піаніст чи поет, голова країни ДіКС чи… Загалом, запитати у себе: хто ти? Може, хоч зараз вдасться визначити. Батьки навчили мене не планувати наперед, не очікувати надміру вдячності, щирості, доброти від когось, не сподіватись на визнання. Усім не вгодиш. Але я щаслива. Щаслива лише від того, що маю змогу відсвяткувати Новий рік у колі найрідніших мені людей і маю сили продовжувати свою активну діяльність, з кимось конкурувати, саморозвиватися, один за одним ставлячи плюси у списку надважливих справ. Проте, я все ж хочу чогось від 2018-го. Хочу власної стабільності і постійних, вірних, справжніх людей поруч. Людей, які не будуть обговорювати за спинами, за рахунок тебе вирішувати власні проблеми, використовувати і просто дивитися скоса. Адже: «Нам конче потрібно бути потрібними», – як писав Юрій Іздрик. А ще просто ненавиджу невизначеності у будь-чому, яка переслідувала мене цьогоріч. І тому я хочу врешті зрозуміти себе, щоб стати врівноваженою ззовні і всередині. Бо… узгоджувати все з внутрішнім «Я», яке трохи з дивацтвами, вже набридло.З прийдешніми святами! Нехай трапляються дива, щоб кожен з нас вірив у казку.

Андрій Кулик, заслужений працівник сільського господарства: Для мене минулий рік запам’ятався як грибний та дощовий. Вперше за багато років нива видала більше 2 тис. тонн кукурудзи. Порадувала мене як агронома й урожайність ранніх зернових – в середньому мали 40-50 цнт на круг. Відчув нечувану радість, коли тримав у руках золотий пшеничний колос – такий повний, налитий, важкий.

Щодо інших вражень, то така розрекламована пенсійна реформа так й не стала бажаним соціальним проривом. Більшість з колишній працівників нашого господарства, сільська інтелігенція досі не може втямити, яка «мудра» голова вигадала таку формулу осучаснення пенсій, що селяни знову залишилися в програші? Вражений не в кращому розумінні цього слова, як спритно навчилися відбирати в сільгоспвиробника ПДВ й потім повертати його у вигляді бюджетної дотації, але вже в меншому розмірі. Знову «просіла» гривня, додали в ціні електроенергія та пальне… 

В 2017-му Україна втратила сотні своїх найвідданіших синів. Ці втрати не обминули нашого району. 23-річний Юрій Колесник, який з перших днів війни перебував на фронті, ще й мій далекий родич. Важко ховати молодих, дужих, чиє життя раптово обірвала війна. Поки вона триватиме, нема в нас справжніх свят, повноцінного щастя… 

Роман Колюхов, гол.редактор інтернет-ресурсу «Моя земля – моє Полісся»: 2017 рік особисто для мене був дуже насиченим роком. Відбулось багато приємних подій. Зокрема, в рамках проекту «Київський діалог» мені у статусі голови ГО «СИЛА ВОЛІ» вдалося побувати у Львові, Бродах, Одесі, Києві, познайомитися з багатьма громадськими активістами з усієї України, почерпнути чимало нових ідей, обмінятися досвідом. Також в рамках громадської діяльності ми змістили акцент на волонтерські проекти. Допомога вихованцям школи-інтернату у Чуделі стала для нас традиційною і надзвичайно приємно, що все більше і більше людей пропонують нам свою допомогу, хочуть поїхати з нами, поспілкуватися з цими дітьми, адже їм так треба особлива увага. У 2018-му році ми безумовно продовжимо волонтерські проекти, спробуємо розширити цю діяльність, залучити більше людей. Також хочемо організувати роботу з молоддю, створити так зване «третє місце», тобто певний молодіжний простір (окрім дому і роботи), де б молодь Дубровиці могла збиратися, корисно і активно проводити вільний час, знайомитись між собою, генерувати і втілювати ідеї. Я переконаний, що молодь - єдина рушійна сила прогресу суспільства, тому, якщо ми хочемо, щоб наше місто розвивалося, нам необхідно активізувати молодь. Ось такі плани на найближче майбутнє.

Наступний рік – рік Собаки. Тож хай ця Собака стане другом кожному з нас, щоб рік був легким, успішним, щоб ми провели його в оточенні справжніх друзів, на яких можна покластися. Родинного щастя всім і душевної гармонії!

Валентина Різанович, працівник Миляцького ЦНАПу: Кожен рік для всіх нас наповнений подіями і зустрічами. Кожен рік по-своєму особливий. Дякую Богові за все, що було у 2017-му. Дякую за свій ювілей, який показав, скільки багато чудових друзів є у моєму житті. Я була переповнена позитивними емоціями, бо відчула тепло і підтримку багатьох сердець добрих людей. Спасибі вам, мої рідні і дорогі друзі, що розділили у 2017 році моє ювілейне свято.

Навесні почала працювати у Миляцькому ЦНАПі. Разом зі своїм молодим і талановитим керівником Марією Кузкою ми робимо все, аби допомагати землякам вирішувати їх нагальні справи. Кожна людина повинна отримати у нашій структурі розуміння і допомогу. Саме таким принципом керуємося у роботі. До нас йдуть люди, яких добре знаємо, яких ми завжди раді бачити, отож такі зустрічі повинні бути максимально позитивними.

Що чекаю у Новому році? Не загадую багато наперед. Просто бажаю всім жителям нашого району доброго здоров’я, бо саме воно основа нашого щастя. Нехай новорічні і різдвяні свята принесуть всім затишок, тепло, злагоду. А найголовніше, нехай в Україну прийде мир. Давайте у Бога попросимо мирних світанків кожному куточку вкраїнської землі. Дорогі земляки, шануймо кожен прожитий день і дякуймо Господу за життя.

Наталія Андрощук, підприємець: 2017 рік запам‘ятався мені досить цікавим! Наприклад, я познайомилася з чудовою компанією «FM World», яка спеціалізується на парфумах, товарах для дому, декоративній косметиці. Вона вразила мене не тільки якістю своїх продуктів, а й можливістю будувати бізнес, не залежний від економічного стану нашої країни. До речі, познайомилася з цією компанією через звичайний знежирювач, який купила в магазині. Вразила його якість, почала шукати вихід на дану компанію, познайомилася з людьми з Рівного, Луцька, які будують свій бізнес в цій компанії. Мене це дуже зацікавило!

В грудні продукцію даної компанії ми презентували в нашому місті. Для мене це була вагома подія – перша моя презентація! Переживала, але була дуже задоволена! А якою захоплюючою була подорож у Львів! Я відвідала семінар-практикум «FM WORLD Україна: стратегія мого успішного бізнесу 2018». Майстер-клас від польських колег, наповнений цінним досвідом, практичними порадами для розвитку бізнесу, мотиваційними акцентами. Цей досвід для мене став важливою складовою бізнес-плану на наступний рік. Були в цьому році і бурхливі пригоди, і позитивні моменти, не обійшлося і без життєвих перепон. Але знаєте, якось я сприймала ці пригоди та позитивні моменти як подарунок долі, а ці перепони як шлях до кращого і була впевнена, що вже до кінця року сама дивуватимусь своїй витривалості і силі духу. Так і є! Просто потрібно навчитися брати на себе відповідальність, приймати рішення і діяти конструктивно, не зважаючи ні на що. А попереду ще цікавіший 2018-ий, який, впевнена, буде багатим на нові зустрічі, незабутні подорожі, нові здобутки та ще більші успіхи. На мою думку, чим більше кожен з нас буде випромінювати позитиву, добра, щедрості, справедливості та любові до оточуючих, тим продуктивнішим і вдалішим буде для нього прийдешній рік. Адже, вірю, що 2018 рік буде роком доброзичливості та взаємодопомоги.

Загалом займаюся торгівлею. Прагну пропонувати покупцям стильні, гарні, сучасні речі. Ми лояльні до наших покупців: робимо знижки, розпродажі, даємо на виплату, входимо у становище кожного! А найбільшою нагородою за це є вдячність наших клієнтів! Щиро бажаю всім землякам добра. Земних гараздів і найголовніше доброго здоров’я.

Записали Леся КОНДРАТИК, Любов КЛІМЧУК.