Із волонтерського щоденника Світлани Правник

23 грудня 2019-го. Виїхали близько 19.00. Дорога, як дорога, все як завжди. Ми вже звикли. Завантаження розпочали зранку о шостій разом з Богданом Люлькою. Найбільша попрацювали в ТМ «Щедрик», пані Ольга Рудомська ще жодного разу не відпускала нас без гостинців. Це багато молочної продукції: йогуртів, кефірів, ряжанки, кисломолочних та твердих сирів, масла, соків, консервації та мішків для піску, які так необхідні на передовій. По дорозі довантажилися картоплею, буряками, капустою, морквою. Спонсорами стали: Богдан та Ірина Люльки, Сергій та Зоряна Правники, Микола та Людмила Роки.

Вже майже перед від’їздом привезла смаколики Олена Коржик-Щур. Це щось неймовірне, дуже красиве – печені короваї, торти та пряники, розписані новорічними малюнками.

24.12.2019-го. Ми вже в зоні ООС. Коли ми приїхали, обстріли були не дуже гучні, але постійні. Швиденько збираємося на нуль. Приїхали на промку, або як його ще називають «Меморіал». Ось тут чуємо обстріли якоюсь новою зброєю, яку не чули за ці п’ять років. Що це за зброя запитую в «Гальки» (Ленка Єрохіна, яка за ці роки стала мені названою сестрою), вона знизує плечима, говорить, що недавно завезли… Сумно.

Прийшли наші ріднесенькі, просять нас якнайшвидше розвантажитися, бо хвилюються за нас. Передають всім велику вдячність за гостинці (волонтери рідко бувають), а в очах сум, тривога та легка журба за мирним, спокійним життям…

Далі – Водяне, Тихе, Мар’їнка. Вже гатять добре. Рухаємося далі… Кожен обмірковує над побаченим та почутим. Ніч…

25.12.2019. Католицьке різдво!

Розпочинаємо день із сиротинцю. Дуже хвилююче, зворушливо, щемливо…

Кароліна вже знала, що ми приїдемо, вона разом із сестричкою Євою та братиком Сашею із самого ранку чекали на вулиці. Ще не стигла я вийти з машини, як вона обняла мене своїми маленькими рученятами і тримала міцно-міцно. Мені, здалося, що ніхто не розніме цих обіймів… Найбільша радість для діток – молочні йогурти ТМ «Щедрик» та солодощі від Олени Коржик-Щур, Анатолія Чмуневича (Переброди), Ганни Мунько.

Тут залишаємо також одяг, миючі засоби, консервацію, соки, молочні продукти, цукор, крупи.

Свято вдалося… Тільки важко розлучатися.

Особливо до смаку всім були мацикові ковбаски та мацики, які надала Людмила Тихонівна Котяш та Василь Володимирович Конончук.

Була ще зустріч з нашим земляком Сашею Васильчиком. Скільки вдячності в очах нашого бійця. Залишаємо гостинці з дому.

І ось вже обстріли стишуються, а значить, ми повертаємося в мирне життя.

Наша команда: водій – Богдан Люлька, волонтери Світлана Правник та Світлана Руда».

Насамперед волонтери просять передати велику подяку тим, хто майже ніколи не лишається осторонь і допомагає збирати гуманітарний вантаж для військових та дітей з сиротинця: Василь Шпаковський (Дубровицький лісгосп), Віталій Петренко (директор Дубровицького лісгоспу), Микола Борщ (Дубровицький лісгосп), Микола Кухарець (голова районної ради), ТМ «Щедрик», підприємці – Ігор Юдко, Сергій Щур, Іван Коржик, Сергій Лясковець, Віталій Клімчик, Людмила Крупко, Михайло Драган, Павло Вінтюк, Ігор Галабурда, Василь Конончук, пані Кондрашина, м-н «Автомаг», Лариса Ютовець, Людмила Котяш, м-н «Комфорт», В.П. Клюйко, Микола та Людмила Роки, Ганна Мунько, Олена Коржик-Щур, Сергій та Зоряна Правники, Богдан та Ірина Люльки, Анатолій Чмуневич (Переброди), пан Доменко, обласний депутат Микола Лобчук, «Маяк», «Полісся» та ін.

Підготувала Людмила РОДІНА.