КУПАЛИСЯ З ВІРОЮ

Ранок 19 січня ми зустріли у храмах району. Велике свято нас об’єднало у щирій молитві за родину та Україну, за мир та добро. Настоятелі храмів щедро окропили нас, освятили цілющу, прозору водичку нам на цілий рік. Споживайте її на здоров’я.  Святу воду необхідно зберігати дбайливо і з благоговінням, бажано в тому місці, де в будинку знаходяться ікони, і не тільки зберігати, але періодично вживати, для того, щоб освячувати свою душу і тіло, долучаючись до Божественної благодаті.

Напередодні свята Водохреща в інтернеті виникла дискусія про те, чи потрібно в день свята купатися у відкритих водоймах. Зокрема чимало людей наголошували, що пірнання в ополонку на Богоявлення – це не українська традиція, а пережитки «совка». Як на мене, дуже цікавий сам привід суперечки: невже у нашому суспільстві нема більш значимих для всіх тем, аніж говорити про те, чи треба в день Богоявлення перехрестившись, з вірою йти у воду? Вважаю, що це рішення було особистісним, кожна людина зважила, чи підтримати цю традицію, чи дозволило їй купатися здоров’я, чи вона готова сприйняти душею це знакове занурення у воду.

До речі, про традиції. Перечитала історичні джерела. Для вас трішки інформації. Про звичай купатися на Водохреща в містечку Жашків Таращанського повіту Київської губернії (нині Черкащина) на початку ХХ ст. розповідає письменниця Докія Гуменна: «На Водохрещі, в самі морози, для здоров’я і з побожности купалися в йорданській воді (у тому ставку, де святять Йордань). Та-ак, ще як мені було дванадцять років, наша сваха Барабашиха купалася!».

Як свідчив етнограф і фольклорист Володимир Ястребов, наприкінці ХІХ ст. у Єлисаветградському повіті Херсонської губернії (нині Кіровоградщина) «на Хрещення купаються в ополонці(занурюються 3 рази) для лікування від хвороб; те ж саме роблять ті парубки, котрі виставляли козу».

 Це лише кілька прикладів про купання в день Водохреща в історії нашого народу. І якщо вже дуже прискіпливо ставитися до святості цього дійства, то можна й зауважити, що у щедрівках нічого святого нема. Це просто шановані звичаї. А підтримувати вам їх чи не підтримувати – справа кожного. Сподобалося, як написав про своє купання в день Богоявлення патріот, щирий українець, в’язень кучмівського режиму Микола Ляхович: «Можете скільки завгодно розповідати мені про «русскій мірок», «язичницькі звичаї», але якщо мені Господь даватиме здоров’я і духовного натхнення – то знову буду занурюватися. І про те, що гріхи очищаються постом і сповіддю теж знаю». Такі слова супроводжував відеоролик, де пан Микола разом з друзями купається в одній з київських водойм.

У Горині, озерах та ставках Дубровиччини в день Богоявлення заходили у воду з вірою наші земляки. Вже традиційно у місті та селах для цього дійства облаштовують спеціальні місця. Це ініціатива безпосередньо людей, в організацію водохрещенських купань кошти вкладають, як правило, здебільшого приватні особи, щоб зробити землякам приємність. Відрадно, що проходять купання організовано, шанобливо, з гарячими частуваннями.

На сайті Дубровицької міської ради прочитала: «За зверненням настоятелів Свято-Різдво-Богородичної парафії (ПЦУ) та Свято-Миколаївської церкви (УПЦ) для зручності і безпеки людей комунальною службою міста у місцях освячення водойм були встановлені сходинки та дерев’яний настил, а також облаштована палатка для перевдягання».

Вже традиційно чудове свято на озері Глиняному у Дубровиці організувала для прихожан Церкви Святої Діви Іулянії та всіх бажаючих родина дубровичанки Людмили Котяш. А цьогорічні купання на Глиняному були особливими, з двома прекрасними лебедями посеред озера. Воду у водоймі освятив отець Ростислав, зайшовши в озеро більш як по коліна. А вже за священником хлопці, чоловіки та жінки з вірою пішли купатися. Троє хористок  церки також долучилася до вшанування древніх традицій, з молитвою і глибокою вірою, в білих сорочках та білих хустинах, пішли у водойму. Дуже зворушливо…

А які смачні біля озера куліш, бутерброди, м’ясні продукти. Для діток приготували ще й печиво та цукерки… Одне слово, щедро і від душі родина Людмили Котяш організувала ці частування, за що велику подяку цій сім’ї передає від всіх прихожан отець Ростислав.  

Переглянула багато фото з водохрещенських купань. Всі вони наповнені енергією та силою духу. Бо хоч без морозу і без снігу, однак зима є зима. Але саме віра додає у ці дні людям здоров’я, переконана в цьому.

Світлана Шиліпук із Сельця розповіла, що разом з чоловіком Віталієм, синами Назаром та Романом цього року відзначили десяте ювілейне купання на Богоявлення. Географія місць цієї йорданської традиції у сім’ї Шиліпуків велика. Як каже пані Світлана, цьогоріч з вірою заходили у воду в Мочулищі, а минулими роками – це робили в Дубровиці, Сельці, Людині. Щороку до такої традиції Шиліпуків долучаються все нові і нові друзі. Щоправда цієї зими їх старший син Назар купався в Одесі, де навчається. Світлана Шиліпук зазначає: «Для кожної людини в день Водохреща вода стає великим символом, передусім духовного очищення. Приємно дивитися, як молоді і дужі люди в цей день засвідчують своє духовне єднання з Богоявленням, купаючись у водоймах, освячених настоятелями церков. Кожен заходить у воду з вірою, що вода додасть особливої сили, енергії. Вірити – це дуже позитивно, завжди і всюди. А особливо в день такого прекрасного свята, коли вода повсюди сповнена особливою енергетикою. Враження від купання якнайкращі!».

 А хіба тільки купатися в цей день гарно? А як приємно цим рожевощоким дітям (юні велюнці) дивитися, що їх батьки і рідні здорові тілом і духом люди? Побути у свято не за екраном гаджета, а на свіжому повітрі – це дуже файно. Це, я сказала б, цілюще.

Отож, всім, хто купався, давайте побажаємо доброго здоров’я. І нам біля них. Отак швидко Водохреща завершило цикл різдвяних свят! Насправді, це не свята проходять стрімко, а життя. Тож давайте не будемо глибоко вдаватися в аналіз вчинків ближнього: купалися вони чи ні… Ну, що наступного року ви пірнатимете?

Люба КЛІМЧУК.