четвер, 12 вересня 2019 р.














Не лише волевиявлення,
а й великі гроші
Вибори вже давно стали для українців можливістю дещо поправити матеріальне  становище. У кожному населеному пункті є люди, які агітують виборців за кандидатів, при чому, буває, від виборів до виборів щоразу за іншого. Хтось працював у наметах, розповсюджуючи агітаційну періодику та буклети, хтось розносив агітацію «від дверей до дверей», хтось за кермом охоплював цілі напрямки, хтось координував їх всіх на рівні району чи області, інші представляли інтереси кандидата у штабах на різних посадах, хтось – спостерігачами чи членами виборчих комісій. І всюди крутяться гроші, подекуди навіть з американськими президентами, і досить таки немалі. Ми поговорили зі штабістами та агітаторами кількох політичних сил, щоб дізнатися, як виглядає їхня робота, як на неї влаштуватися та скільки можна заробити.
Як проагітуєш – так проголосують
Агітатори займаються розповсюдженням інформації про партію чи кандидата. Вони роздають газети, брошури, плакати, наклейки тощо. У штабі одного з кандидатів-самовисуванців нам розповіли, як вони набирають собі агітаторів.
«Людина має бути віком від 25 до 50 років, мати приємну зовнішність, бути комунікабельною, ввічливою і доброзичливою. Повинна володіти вмінням виходити із конфліктних ситуацій. Також знати про діяльність кандидата, просувати його в маси, могти навести контраргументи на закиди опонентів, водночас намагаючись по можливості «попусти» їх», – розповідають майже кожному штабі однаково.
Додають, що агітатори не формують списки прихильників кандидата, як це робили раніше. Їхнє головне завдання – роздати близько трьохсот листівок на день. Агітатори повинні бути прихильниками політичної сили чи кандидата, з яким працюють. Контролюють їх за допомогою щоденного звіту, який отримує мобільна група. Контроль у кожної політичної сили різний. Деякі просто обходять намети, інші, більш креативні, вдаються до просто шпигунських трюків. Приміром, щодня агітатору в наметі скидають есмескою кодове слово, яке він має написати на табличці і з цією табличкою тричі за день надіслати фото на фоні намету, зроблене на телефон, що фіксує час, коли сфотографовано світлини. При чому, пароль можуть підібрати найкумедніший: «Морозиво», «Глінтвейн», «Повзунки». Штрафів і бонусів за роботу не передбачено. Щодо оплати, то вона тут не змінилась з часів президентської кампанії і здійснюється або щотижнево, або щоденно.
У команді є три напрямки агітації:
1. Роздача агітаційної продукції у кожен будинок (це, по суті, функції поштаря).
2. Живе спілкування з виборцями (кожен будинок).
3. Розклейка плакатів і постерів.
Інша справа, яка сила впливу тієї агітпродукції. Чимало її одразу ж опиняється в урні або ж складується на зиму – «на підпал».
У партії «Європейська солідарність» все налагоджено ще за часів президентських перегонів. Наприклад, агітаторам платять 300 гривень на день, але, як говорять у штабі політичної сили, графік у них по суті вільний, тому можна поєднувати з основним місцем роботи. Для них, до речі, дуже важливо, щоб агітатор підтримував як «Європейську солідарність», так і Петра Порошенка. Трапляється, що агітувальників набирали цілими сім’ями. Що ж, напевно, ніщо так не зміцнює шлюб, як симпатія до однієї політичної сили.
Деякі партії на парламентські вибори почали платити своїм працівникам більше грошей у порівнянні з президентською кампанією. Кажуть, так робили в «Опозиційній платформі – За життя». Гроші роблять свою справу – ця партія знайшла прихильників не тільки на сході та півдні України, але й у нас на Поліссі.
«Ми розуміли, що на президентських виборах нам нічого не світить. Наш кандидат точно не переможе. Для нас та кампанія була підготовкою до парламентської. В парламент хотіли взяти по максимуму, тому і витрачали більше», – розповіли знайомі з рівненського штабу партії. Конкретні суми вони називати відмовились, але зазначили, що у середньому тижневий оклад збільшився на 300-400 гривень.

Партійні волонтери
Для партії «Голос» це перша виборча кампанія. Та все ж її агітатори працювали на волонтерських засадах, ніякої оплати не отримуючи. Щоб стати агітатором цієї політсили, достатньо було заповнити анкету онлайн. Тоді на  зв’язок виходив координатор по округу та висилав пакет агітаційної продукції. Головна вимога – приділити агітації хоча б трохи свого часу на день. Перший напрямок – розповсюдження плакатів, газет, наклейок, стікерів по своєму району.
«Головне, про що вимагалося, – не викидати наклейки від стікерів, щоб не засмічувати двори та вулиці. Клеїти тільки в спеціально визначених місцях. Надавати фотозвіти в групу в Telegram. Другий напрямок – міжособистісна комунікація: писати в групи в соціальних мережах (де є знайомі, друзі) з проханням підтримати нашу політичну силу», – розповіли нам у регіональному штабі партії.
Конкретної вимоги щодо кількості агітаційної продукції немає. Кожен отримував приблизно 50 плакатів, 100 газет, 50 наліпок. До кінця передвиборчої кампанії їх необхідно розповсюдити. Списки прихильників партії також не формувалися. Ні контролю, ні штрафів, ні покарання для агітаторів не передбачалося. Все відбувалося на довірі, симпатії та голому ентузіазмі.
Подібними методами керувалася під час виборчої кампанії й «Свобода». Тут люди так само працювали на кінцевий результат «за ідею». «Голосу» вдалося ввійти до парламенту малими грішми виключно завдяки прихильності виборців до програми партії.
 «І на президентських, і на парламентських виборах у нас дуже багато волонтерів, які виділяють свій час, щоб нам допомагати. Особливо, це стосується тих людей, які нам допомагають онлайн. Адже ми робимо ставку саме на діджитал. Вони створюють різноманітні групи та пабліки в різних соціальних мережах, а ми ділимось з ними інформацією», – розповіли після виборів керівники одного зі штабів політичної сили нового президента.
Працюючи у виборчій комісії, на власні очі пересвідчилася у силі симпатії нашого електорату до Володимира Зеленського. Навіть спостерігачі «Слуги народу» були найбільш пунктуальними та педантичними, а члени комісії – дуже відповідальними, що вже говорити про виборців – перемога цієї партії переконлива й тотальна. Та й мажоритарка піддалася «Слузі народу» майже повсюдно. На Рівненщині по чотирьох округам, окрім нашого, його представники святкують перемогу.
Якщо хочете стати агітатором в майбутньому
У штабах одразу декількох політичних сил нам розповіли, що агітаторів знаходять трьома способами. Перший – це публікація оголошень на різноманітних рекрутингових ресурсах та у соціальних мережах. Другий – люди самі пишуть і пропонують свої послуги. Третій – через знайомих, що частіше всього і відбувається у партіях, з добре злагодженою інфраструктурою і досвідом.
«До нас рідко потрапляють випадкові люди. Найчастіше на кожних виборах працюють одній й ті ж. Інколи – вони можуть привести знайомих, які давно та віддано нас підтримують», – розповідають в партії «Батьківщина». Ця політична сила давно сформувала свій «клуб інтересів», основним з яких є Юлія Тимошенко.
Для того, щоб влаштуватися на роботу агітатором політичної сили, досить мати копію першої сторінки паспорта та прописки. Іноді просять ідентифікаційний код, але частіше всього він не потрібен. Оплата відбувається раз на тиждень, готівкою, адже, за законом, агітаторам заборонено платити. Пригадуєте, скандал президентської кампанії з машиною з чорним налом для агітаторів?
Чи не найскладніша робота – це агітатор у наметах. За день платять від 300 до 500 гривень, в залежності від регіону та політичної сили. Зазвичай, одна людина працює два-три дні на тиждень. Проте є й такі, що примудрялися агітувати за дві політсили одразу. Півдня в одному наметі, півдня – в іншому, але вже від іншого кандидата. Скажете, повіює чимось аморальним. «Гроші ж не пахнуть», – відповів на наш такий закид один з таких біагітаторів.
«Це, насправді, дуже невдячна робота. Ти повинен стояти в наметі чи походити в людному місці цілий день, незалежно від погоди. Але найважче – це люди. Дуже багато тих, хто приходить познущатися або просто висловити претензії до кандидата. Вони не розуміють, що я просто тут працюю, а не відповідаю за його діяльність. Іноді доходило до сварок чи відкритих образ, – розповідає агітаторка, котра роздавала агітки щочертверга на базарі за пані Кирикович. – До нас ще ставилися поблажливо, але іншим агітаторам доводилося несолодко. Особливо вороже налаштовані наші люди до тих, хто при владі».

Вибори влітку – гроші на вітер?
Явка на парламентські вибори була дуже низькою. Тож, напевно, в більшості штабів нині підраховують збитки від виборчої кампанії. Адже не завжди вкладені в неї кошти, дають бажаний результат. Дещо, правда, вдалося зекономити на учасниках виборчого процесу – кандидати напросто  урізали обіцяні заздалегідь суми членам та спостерігачам, мобілізованим для роботи у виборчих комісіях. Напевно, знайшлися й такі, котрі не заплатили зовсім.
З іншого боку, варто врахувати й той факт, що з 2016 року найрейтинговіші політичні партії мають можливість отримувати державне фінансування. Сума залежить від кількості виборців, які за них голосують.
Законом «Про політичні партії» передбачено фінансування партії за формулою: 2% від розміру прожиткового мінімуму на 1 січня поточного року помножити на кількість виборців, які проголосували за відповідну партію. (2% прожиткового мінімуму = 2%*1853= 37,06 гривні).
Судячи з результатів виборів, виходять такі цифри, у мільйонах гривень (приблизно, виходячи з кількості виборців, що віддали свої голоси за ту чи іншу партію):  «Слуга народу» – 242,99 мільйона (це приблизно стільки ж, скільки витрачає наша держава на придбання всіх ліків за медичними програми);  «Опозиційна платформа – «За Життя»  – 62,67 (лише трохи менше, як виділяє Україна на реабілітацію дітей з ДЦП); «Батьківщина» – 48,68; «Європейська Солідарність» – 42,37;  «Голос» - 35,73;  «Сила і честь» – 23,64;  «Опозиційний блок»  – 18,14 (в чотири рази більше, ніж обходиться державі соцзахист дітей та жінок);  «Партія Шарія”  – 17,04;  «Радикальна партія Олега Ляшка» – 15,39;  «Українська стратегія Гройсмана» – 12,09;  ВО «Свобода» (2,1%) – 11,54. Тож, можливо, вся ця затіяна з виборами влітку гра й вартувала спалених свічок?
Просто колосальні збитки понесла на цих виборах держава. Уявляєте собі 85 млн. грн., які пустили під ніж чи сокиру? Я їх бачила на власні очі, коли гасили невикористані бюлетені. Ну, звісно, не всі 85 мільйонів разом, а лишень якусь частину з цієї суми. Та все ж болить душа від такого марнотратства, бо мусили пустити під ніж майже тисячу невикористаних бюлетенів тільки на нашій дільниці. Тож сукупно грошей за вітром пішло чимало. При чому самі члени виборчих комісій, як на мене, виявилися обділеними – за більш ніж двадцять годин безперервної роботи вони отримали від держави трохи більше 400 грн. Ці гроші зовсім не вартують тієї енергії та нервів, які ти вкладаєш у вибори.

Наш округ – виключення з правил
Таку думку озвучив  наш колега, прес-секретар політичної партії «Сила людей» із Вараша Сергій Денега у мережі «Фейсбук»:
«Наш 155-й округ виявився виключенням з «зеленого правила».  На півночі Рівненської області по мажоритарці переміг самовисуванець-бізнесмен, меценат М’ялик Віктор Ничипорович.
Дивлячись на першу трійку, думається таке: Яніцькій, як не крути, займався округом, є певні результати, голосував за реформи в Україні.
М’ялик теж вкладав реальні кошти в допомогу людям та підтримував хороші справи. Коли я був одним з міських кураторів першого року освітнього проекту «Відкривай Україну», то на власні очі бачив, що саме він давав дітям десятки тисяч гривень на шкільні проекти.
І якщо б переміг нікому невідомий Рашовський, то це було б по-людські «абідна» першим двум.
В підсумку: Яніцькому - подяка за те, що робив і зробив. М’ялику - успіху бути гідним нардепом від округу». Володимиру ж Рашовському, думаємо, ця занадто стрімка парламентська гонка додала масу нового досвіду і силу-силену нових друзів, які вірили в нього, робили все для того, щоб він переміг.
А ми  відходимо від передвиборних перегонів та вступаємо в новий етап суспільного розвитку. Яким він буде, ще побачимо.
Людмила РОДІНА.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар