Минула сумна річниця трагічних подій під Ілловайськом. Пройшов крізь це пекло і наш односелець Олег Анатолійович ВАЩИШИН, боєць 51-ї бригади. Станом на тепер доля хлопця не відома. З тривогою чекають на звістку від нього батьки, рідня і всі ми. Саме йому і тим, кого спіткала схожа доля, я присвячую  ці рядки.

ЗНИКЛОМУ БЕЗВІСТИ

Ти – найвідоміший з відомих,

Твоє ім’я не сходить з вуст,

Тебе війна забрала з дому,

І ти ще й досі не вернувсь.

                          Ти десь спокутуєш провину

                          За нас усіх,

                          За тих, що люблять Україну

                          У межах справ своїх.

Ти хрест несеш за всіх байдужих,

За тих, хто зважитись не зміг,

За всіх здорових і недужих –

Бо ти по-іншому не міг.

                          Ми сподіваємося, друже,

                          Що ти ще вирвешся із пут,

                          Тобі завдячуємо дуже

                          За те, що ворог ще не тут.

Ти зник, як жайворонок в небі,

злетівши ввись,

Від тебе нам одне лиш треба –

Ти повернись.

                          Ти повернись живим, здоровим,

                          Бо невеселим став ваш двір,

                          Похмурий батько супить брови

                          І мати плаче до цих пір.

Ти повернись, хоч на хвилину

В цей край, де ти життя любив,

Ми поздуваєм всі пилинки

Із тих стежок, де ти ходив.

                          Ми всієм квітами дорогу,

                          Щоб світлі барви прижились

                          За тебе молимося Богу:

                          Ти повернись.

Марія МОСІЙЧУК, с. Селець.