четвер, 13 серпня 2015 р.

Милують очі «яблука любові»
Календарна осінь ось-ось постукає у двері, хоча літня спека внесла свої корективи у ритм нашого життя. Однак, кожен господар сьогодні вже говорить про результати своєї праці: що виросло, якими плодами радує поле, що зібрали на своїй і чим порадувала земельна ділянка сусідів і рідних. Усі ми знаємо, що наша поліська земля «примхлива» щодо вирощення багатьох культур, зокрема і городини. Скажемо відверто: у нас високого врожаю не отримаєш, якщо по-справжньому не будеш доглядати свою земельку, любити її, підживлювати, повсякденно боротися з бур’янами, дотримуватися тієї чи іншої технології вирощування городніх культур. Отож як підсумок, ділянка біля вашої садиби чи великий город поза містом потребують уваги майже протягом всього року.



А все ж осінь додає газдиням і газдам найбільшого позитиву, особливо, як овочі і фрукти самі просяться до вашого кошика, аби на стіл лягти.
Садиба Петра і Ніни Козорізів потопає у зелені. Потрапляємо у  затінок і відразу впадає в око і велика кількість фруктових дерев, і ошатна присадибна ділянка з городиною поруч з домом. Ніна Степанівна і Петро Ілліч люб’язно проводять нам екскурсію у своє овочеве царство. Минулоріч пощастило посмакувати багатьма сортами томатів з їх присадибної ділянки, отож вирішили детальніше поцікавитися, як вдається господині плекати протягом весни і літа помідоровий рай, що налічує майже тридцять сортів цього овоча.
Ніна Степанівна показує нам детальну схему своїх насаджень, все враховано і обдумано, аби окремі овочі не взяли верх над побратимами і не перезапилилися. От, наприклад, гіркий перець дуже просто знівелює смак солодкого (перезапилення пройде) і вже годі шукати тоді солодку перчину на грядці. Окремі сорти помідорів також люблять чужі позиції зайняти, висадиш одні види, а збиратимеш зовсім інші. Отож хазяйка до планування земельної ділянки під посів підходить виважено і ретельно. Ці тонкощі і премудрості господарювання Козорізи здобували по краплині власним досвідом, а ще й наука допомогла, бо ж обоє агрономи за освітою. Петро Ілліч кілька десятків років очолював нашу районну сортодільницю. На той час вивчали, які культури якнайкраще вирощувати у наших колгоспах і радгоспах. Звозили з усіх-усюд найкращі сорти зернових та картоплі і детально придивлялися до їх поведінки на дубровицькій землі, а потім найбільш підходящі районували. Троє спеціалістів трудилося у цій галузі у нашому районі. В середині 90-х сортодільницю закрили, саме у цей час почало занепадати і колективне сільське господарство в Україні.
Зараз ця галузь тримається на приватному виробництві. Як кажуть, кожен має можливість до власного столу урожай виростити. Праця ж ця дуже трудомістка, бо залежить не лише від власної волі, а й погодніх умов. Ось цьогорічний спекотний рік ще один доказ цій формулі.
Гарними рядками вишикувалися на ділянці Петра Ілліча і Ніни Степанівни огірки. Господиня каже, що рік для них геть не найкращий, бо люблять зелененькі, як відомо, вологу.  Як їх не поливай, достатньої кількості рідини (яку може дати дощ) у землю не внесеш. Перці також стоять струнко і от-от наберуться червоного кольору. А справжніми королями почуваються на присадибній ділянці томати. Ось, наприклад, сорт Мікадо, а там – Чорний принц, а далі – Черрі… Всіх сортів годі перелічити. Милують око, поважно тримаючись на гілках. А найбільша увага у господині сорту Де-Барао. Як зазначає Ніна Степанівна, плоди цього виду бувають різних кольорів. Вони вирізняються відмінним смаком, довго зберігаються, не втрачаючи хорошої якості. Ці томати смакують у свіжому вигляді, придатні для консервування і тривалого зберігання. Старовинний, перевірений часом сорт Де-Барао особливо гарний тим, що слабо уражується фітофторою, найбільш небезпечним захворюванням томатів. Вирощування томата Де-Барао можливо на ділянках, розташованих в низинах, де часто випадають холодні роси. Сорт Де-Барао ідеальний для всіх видів консервування, оскільки його плоди щільні і невеликі за розміром. Плоди можна перевозити на великі відстані і довго зберігати. При цьому вони не втратять привабливого зовнішнього вигляду і доброго смаку. Господарі показують нам різні плоди цього сорту. Різні не лише за кольором, а й смаковими якостями. Особисто мені ще минулоріч дуже смакували Ангольські (Де-Барао чорний) – дуже смачні, солодкі, щільні помідори, кольору «стиглої вишні».
Насіння помідорів господиня збирає своє. Власне й помідорна епопея на їх присадибній ділянці почалася з того, що якось приніс Петро Ілліч додому кілька цікавих томатів. З їх зернят і почалася ця  гарна помідорна ідилія на присадибній ділянці, яка триває уже сорок років. З ранньої весни з любов’ю закладаються у ящики насінини, потім помідори підростають у теплиці, а вже згодом у відкритому грунті. Ніна Степанівна про ці ланки вирощування врожаю розповідає нам дуже дохідливо і вміло. Напевно, і вона, і чоловік стали б хорошими викладачами агрономії у будь-якому сільськогосподарському навчальному  закладі.
Ще побачили у господі Козорізів дерево ківі, персики, ошатну багату на врожай яблуню, яка додала так багато позитиву (цей плід у мене завжди асоціюється з раєм), виноград кількох сортів, що скоро наповниться сонцем.
Якось швидко і непомітно промайнуло кілька годин спілкування з цими чудовими людьми. Розповів Петро Ілліч і про сорти картоплі, які вирощують у господарстві. Дізналися багато нового про секрети городництва і рослинництва, ще раз зрозуміли, що саме праця – це найголовніший показник врожайності у кожного господаря, бо навіть за чудових погодніх умов без людських рук не виросте на бідному грунті гарний врожай. А ще переконалися, що найкращі фахові поради можна знайти не лише у інтернеті.
А поскільки мова здебільшого йшла у нас про томати, то наголосимо, що говорячи про корисні властивості помідорів, не можна обійти увагою їх багатий склад: це і глюкоза, і фруктози, і йод, магній, натрій, цинк, залізо, марганець. Список вітамінів також вражає: A, B, B2, B6, K, PP, E. Зрозуміло, що кожна з цих речовин здатне принести безперечну користь нашому організму.
Проте багатий поживний склад – не єдине достоїнство томатів. Помідори займають гідне місце в списку відомих науці на сьогоднішній день антиоксидантів. Вони борються з онкологією і підтримують нашу нервову систему.
Також томати піднімають настрій, надають сил і бадьорості – за це відповідає серотонін, що міститься в цих овочах. А фітонциди, які також присутні в помідорах, перетворюють ці овочі в антибактеріальний і протизапальний засіб.
Окремо варто відзначити, що помідори низькокалорійні – на 100 грам м’якоті цього овоча припадає всього 23 кКал. Саме завдяки своїй низькій калорійності томати є складовими дуже багатьох дієт. Помідори додають у салати, супи, соління, овочеві запіканки.
Зазначимо, що томат потрапив до Європи, очевидно, після подорожі Колумба до Америки. І вже в шістнадцятому столітті помідори були вирощуваними в Італії, а потім і в інших європейських країнах. Дивно й те, що спочатку ніхто не хотів їх їсти, а причиною цього була плітка, ніби цей плід викликав небезпечне любовне божевілля або є отрутою. Напевно, звідси взялися європейські визначення помідора, як наприклад, «яблуко любові» або «райське яблуко». На щастя, європейці швидко оцінили його смак і кулінарні можливості, і в XIX столітті помідор дістався також і до нас, хоча дійсно став постійним елементом меню після першої світової війни.
Але будь-яке «яблуко любові» порадує врожаєм тоді, якщо з любов’ю і бажанням працювати на землі і просто по крупинці нанизувати, як намисто, досвід, свій і таких хороших господарів, як Ніна Степанівна і Петро Ілліч.
Любов Клімчук.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар