Така надійна татова рука

Цю гарну родину ми сфотографували напередодні Дня незалежності України. Олександр Кібиш з Підлісного прийшов у відпустку із зони АТО лише на 10 днів і разом з дружиною Настею та синочками Іллюшею і Сашком приїхав до райцентру, аби спорядити майбутнього учня до підготовчого класу.

Мій співрозмовник несе службу у 25-ій окре́мій Дніпропетро́вській пові́тряно-деса́нтній бригаді Збройних сил України. Олександр передає всім нашим землякам побажання миру і добра. Розповідає нам військовослужбовець про справжню чоловічу дружбу і про те, що виконувати свій громадянський обов’язок йому зовсім не важко, бо за плечима родина, село, Україна. «Ми з дружиною виховуємо трьох синочків (п’ятимісячний Сергійко) – розповідає військовослужбовець, – я дуже хочу, щоб мої діти, всі сини українських матерів не бачили у майбутньому війни. Хай ростуть вони і розвивають мирну Україну. Ось за таке прекрасне голубе небо і усмішки наших дітей ми воюємо там, на Сході».

Поки спілкувалися, хлопчики не відпускали татову руку, очевидно, що скучила малеча за дорогою людиною. Вдома діти граються у свою війну, вони ще не розуміють, чому часто плаче бабуся і як з нетерпінням чекає на дзвінок чоловіка їх мама. Вона тепер дні свого життя вимірює цими телефонними дзвінками. А телефонувати бійцям додому дозволяють лише ввечері і то ненадовго.

А на цій світлині  всі вони просто щасливі, бо відчувають підтримку і турботу, тата і чоловіка. А зовсім скоро, на першовересень, замість синової руки Олександр знову триматиме у руках автомат.

Любов Клімчук.