четвер, 21 травня 2015 р.

Фотофакт
Триває п’ята хвиля мобілізації. Минулого вівторка на службу до війська вирушили ще троє наших земляків: прапорщик Вадим Дубінець з Дубровиці, молодший лейтенант Роман Жакун із Залужжя, солдат Валентин Ломака з Зарічного.
Як розповів в.о. віськогового комісара Дубровицько-Зарічнянського об’єднаного військового комісаріату, полковник Богдан Микульський, за час АТО з двох районів було мобілізовано близько 250 військовослужбовців. 
Спочатку мобілізовані проходять навчання на полігоні, залежно від спеціальності, від місяця до трьох. Після завершення практичних занять на військовослужбовців очікують контрольні стрільби та складання заліків. Згодом вони будуть розподілені до військових частин Збройних Сил.
Під час підготовки мобілізованих увага звертається на вишкіл з тактичної, військово-медичної, технічної, спеціальної, вогневої підготовки, військової топографії тощо. Навчання залежить від напрямку підготовки мобілізованого військового.
Військова служба завжди змінювала чоловіків, а в наш час тим паче. Кожен починає по-новому дивитися на світ і життя, набувати нових цінностей, бо розуміє, що боронить рідну землю, а отже і свою родину. Богдан Микульський щиро побажав нашим землякам успіхів у службі і щасливого повернення додому.


АБИ УНИКНУТИ ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 8 травня встановлено тимчасову заборону відвідування населенням лісових масивів району в пожежонебезпечний період 2015 року. Служба порятунку також звертається з проханням дотримуватись та не забувати елементарні правила пожежної безпеки під час відпочинку на природі.

Байдужість та безвідповідальність любителів відпочинку на природі нерідко призводить до лісових пожеж, які завдають значної шкоди лісу та довкіллю загалом. Подібні дії призводять до забруднення навколишнього середовища, а вогонь може перекинутись на лісосмуги та присадибні території. За декілька годин неконтрольована пожежа може знищити цілі лісові масиви, які росли десятками років, а про збитки годі й казати – лік може йти на мільйони. Величезної шкоди пожежі завдають фауні – гинуть птахи та звірі.
У зв’язку з цим,  районний сектор Державної служби України з надзвичайних ситуацій звертає увагу громадян на необхідність суворого дотримання правил перебування в лісових масивах.
Шановні громадяни, щоб уникнути лісових пожеж, неухильно дотримуйтесь наступних правил:
– не розводьте багать у лісі, окрім призначених для вогнищ місць;
– намагайтесь не палити в лісі, не кидайте недопалки на землю, особливо там, де наявна суха підстилка;
– ні в якому разі не випалюйте суху рослинність на землях лісового фонду, на землях природно-заповідного фонду, та на господарських землях, які знаходяться поруч із лісом;
– не створюйте смітники в лісі та на прилеглих землях, тим більше, не підпалюйте їх;
– по закінченню відпочинку приберіть після себе побутові відходи.
Не зайвим буде нагадати, що відповідно до законодавства, Правила пожежної безпеки в лісах України є обов’язковими для виконання всіма громадянами, які з будь-яких причин перебувають у лісі. А порушення вимог пожежної небезпеки в лісах тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність та відшкодування винуватцями завданих збитків.
Дубровицький РС ГУ ДСНС України
у Рівненській області.


* Поклик з минулого
Музеї,  які  «дихають»  історією

Нам властиво зберігати в пам’яті свою історію і традиції та передавати їх наступним поколінням. Так виникають музеї ‒ осередки сакрального життя, де відбувається, як говорив один музеєзнавець, єднання людей та вічного. А кількість музеїв свідчить про духовний світ того чи іншого народу. Зі всією впевненістю можемо сказати, що духовний світ Дубровиччини надзвичайно багатий та різноманітний. Адже майже при всіх школах району діють краєзнавчі світлиці або кімнати, присвячені  видатним землякам, а в деяких селах та в Дубровиці функціонують окремі музейні установи. Наразі вони «живуть» завдяки роботі ентузіастів, котрі показують справжню душу Полісся та дбають про те, щоб дубровичани цінували свою культуру.

Музей «Оберіг» Озерського НВК (кер. Л.О. Серко) давно відомий у районі та далеко за його межами. Він розпочав свою історію в 1992 році, коли учні та жителі села почали приносити перші експонати, які тоді зберігались у невеликій шафці, оскільки окремого приміщення не було. Згодом для музею виділили кімнату, яка завдяки небайдужим поступово перетворювалась на експонатну скарбницю українського побуту та звичаїв. В 2011 році замість невеликої світлиці з’явився повноцінний історико-етнографічний музей з окремими відділами. Сьогодні він складається з чотирьох експозиційних залів, де  представлені старовинний одяг, вишиті рушники та картини, знаряддя праці, посуд, значки та монети, рукописи, ікони тощо.
Своєрідним центром ткацтва легендарного поліського серпанку та вишивки є село Крупове. Тому й недивно, що саме там функціонує з 1992 року кімната-музей «Народознавча світлиця». В ній розміщені роботи заслужених майстрів народної творчості Уляни Петрівни Кот, Ніни Михайлівни Рабчевської, Любові Василівни Стельмашук та народних рукодільниць Ольги Миколаївни Придюк, Ніни Мусіївни Дем’янець, Зінаїди Володимирівни Придюк,  зібрано зразки старовинного полотна, одягу, посуду, колишньої і сучасної вишивки, ткацький верстат, знаряддя праці для обробітку льону, дитячі вироби. Місцеві ткалі не тільки продовжують справу батьків, а й збагачують мистецтво ткання новими формами і наповнюють його новим змістом. Хочеться вірити, що ті вміння і навички, якими вони володіють, передадуться не одному поколінню.
Сьогодні  молодь дивиться на  свою національну культуру, як на щось відсторонено-екзотичне та далеке. Аби побороти цей бар’єр між сучасністю та минувшиною у 2006 році була створена  «Народознавча світлиця» і у Висоцькому НВК. Зараз в музеї представлені вишиті рушники, національний одяг, посуд, реманент, предмети побуту сільської хати (піч, колиска, мисник, скрині і т. д.). Саме там молоді люди можуть відчути автентичну атмосферу життя наших предків, адже кожен експонат налічує не один десяток років та в прямому сенсі «дихає» історією. Також у Висоцьку діє народний музей історії села (кер. Г.В.Яцута), котрий уже функціонує майже 30 років. За цей час було створено 3 експозиційні зали та зібрано більше 2500 експонатів, серед яких є багато унікальних речей, зокрема, давні книги реєстрації шлюбів, сповідні книги, кремнієві наконечники для стріл і списів, човни-довбанки, підняті з дна річки Горинь, кросна, що використовувалися для виготовлення полотна і т.д.
Дубровицький історико-етнографічний музей теж налічує тривалу історію. Вперше він був створений 1957 року як «Музей збройного повстання», і лише згодом був реформований у краєзнавчий, а потім у історико-етнографічний. 4 виставкові зали дозволяють показати хронологію розвитку Дубровиччини: «Археологічні пам’ятки міста та району», «Історія давнього міста», «Побут та знаряддя праці», «Тих днів не змокне слава...», присвячена ветеранам Другої світової війни, воїнам АТО з Дубровицького району, Героям Небесної Сотні, воїнам афганської війни. Серед рідкісних експонатів ‒ мистецькі твори гончара Є. Кулика, майстрині народної творчості Уляни Кот, фотоматеріали про графів Плятерів, копії сторінок Пересопницького Євангелія, оригінали та копії документів, матеріалів, листів, переписок ветеранів Другої світової війни.
Дубровицький край виховав багато талановитих письменників та митців, котрі присвятили себе служінню прекрасному та внесли вагому лепту у становлення культури України. Тому пам’ять про них збережена як найдорожча святиня та гордість. Так, у Велюнському НВК діє музей, присвячений композитору, диригенту, народному артисту Євгену Івановичу Кухарцю. У Бережницький  НВК функціонують музейні кімнати імені заслуженого художника України і скульптора Теодозії Марківни Бриж та режисера, журналіста, поета і майстра з виготовлення бандур Авеніра Калениковича Коломойця. У Великих Озерах створена музейна кімната Станіслава Віткевича ‒ художника, письменника, драматурга та філософа.
Також музеї працюють і при Кривицькій ЗОШ, Берестівському (на фото), Лютинськом, Сварицевицькому, Орв’яницькому, Туменському, Колківському,  Миляцькому, Трипутнянському, Смородському, Перебродівському НВК та Селецькому СБК.
Отож, не завжди потрібно їхати за новими знаннями та враженнями через тридев’ять земель, варто звернути увагу на те, що поряд. Адже навіщо передавати наступним поколінням чужу культуру, коли під боком маємо свою, унікальну.

Леся КОНДРАТИК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар