Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього!

І урочисті квіти роковин.                   І не згадаю, ні, я спом’яну.

                І хто ми є? Усім усі мільйони,            І спом’яну, і пом’яну.

                А хтось комусь однісінький один.     І ще раз війни прокляну.

                                                                                                          Ліна Костенко.

Святкування Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги пройшло в Україні цьогоріч без парадів, але з молитвами і спогадами. Ми відзначали День перемоги над нацизмом, спільної перемоги, яку досягнула антигітлерівська коаліція. Ми вшановувати силу українців, які витримали і нацистську, й російську орду на своїй землі. Ми  подякували воїнам-українцям Червоної армії і УПА, які боролися за наше майбутнє. Ми вшанували земляків-учасників АТО, якими пишаємося і чекаємо їх повернення додому. Ми ще раз і ще раз наголошували, що  нема нічого страшнішого, аніж воєнне лихоліття. Сьогодні  ми хочемо найголовнішого – мирного неба. Про ці та інші мрії і побажання земляків почули у наших інтерв’ю з нагоду травневих дат.

Освітяни Дубровицького району:

8 травня у світі відзначають відразу дві пам’ятні дати: День Перемоги в Європі і День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни. З цього року разом з усім світом їх відзначає і Україна. Приємно, що сьогодні разом з представниками влади, громадськості та нашими підопічними ми взяли участь у молодіжній акції єднання «Пам’ятаємо. Перемагаємо», організованій учнівською молоддю міських шкіл, коли на центральному майдані міста було розгорнуто 10-метровий стяг. Молоде покоління  висловило свою небайдужість, повагу, гордість і біль стосовно подій, що відбуваються сьогодні і вже стали історією України.

Проходять десятиліття, змінюються покоління, але наша перемога, як символ національної гордості, залишається навічно вписаною в героїчний літопис України. Це те, що об’єднує нас і робить непереможними перед обличчям будь-яких випробувань. Ми разом з народом України схиляємо голови перед світлою пам’яттю  співвітчизників, полеглих у боротьбі за честь і свободу Батьківщини, всіх невинних жертв, чиї життя обірвала війна.

Цього року 70–річницю перемоги над нацизмом ми відзначаємо під новим гаслом «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Той, хто захищає рідну землю, завжди перемагає. Пам’ять робить нас сильнішими. Вона запорука неминучої нашої перемоги і сьогодні. Від імені всіх освітян району передаємо вітання ветеранам усіх воєн, хай Бог береже теперішніх захисників Вітчизни і дарує нам всім мир. А значить – життя.

Тетяна Сорока, фахівець управління пенсійного фонду:

9 Травня ми, перш за все, у скорботі схиляємо голови в пам’ять про загиблих воїнів та невинних жертв серед мирного населення, згадуємо героїзм учасників війни та дякуємо ветеранам за мир.

Цей день завжди був нагадуванням про те, що війна – це смерть і горе, а мир – одна з найвищих людських цінностей. У кожній родині  є близькі, які воювали. Хтось не дочекався їх з фронту, є  загиблі, померлі від ран, отриманих на війні, вже у мирний час. Ми повинні берегти пам’ять про тих, хто відійшов у вічність. А тим ветеранам, хто зараз живе поруч з нами, даруймо свою увагу і тепло сердець, незалежно від того, під якими прапорами вони воювали. Адже всі бажали миру і щастя своїм родинам і своїй землі. Шануймо ветеранів всіх воєн повсякденно у своїй роботі, у побутовому спілкуванні, а не лише у дні свят і пам’ятні дати. Це найбільше, що ми можемо зробити для наших героїчних земляків. Звичайно, найкращим побажанням з нагоди 9 травня є побажання мирного неба і спокою у наших серцях.

Людмила Грицюк, бібліотекар Людинської  публічно-шкільної бібліотеки:

Травневі свята тривожать серце, бо спомини, переживання - це неодмінна риса Дня перемоги, незалежно від того, як би ми називали це свято. Як працівник галузі культури завжди брала участь в організації заходів до таких пам’ятних дат: бібліотекарі щороку організовують тематичні виставки, зустрічі з читачами, беруть участь у концертах. Сьогодні з хвилюванням дивилася в очі ветеранам трьох воєн, які прийшли на зустріч у районну бібліотеку. Повірте, всі заходи проводимо з трепетом у душі, а не просто для галочки. Бо за кожною подією, кожною датою стоять люди, їх долі. Теперішня війна заставляє нас по-новому сприймати події сорокових років, по-новому співпереживати і думати. Я щиро бажаю миру нашій рідній землі, хай буде злагода поміж нами і повага один до одного.

Олександр Дульський, солдат Збройних сил України, учасник АТО:

Прийшов додому у відпустку на травневі свята, зараз несу службу  на Сході України. Після закінчення Львівського університету пішов служити до армії, згодом потрапив в АТО. Знаєте, тут у нас відчувається мир і спокій, довкола цвітуть сади, посміхаються діти, люди живуть звичним життям. Там, на Сході, інші настрої, переживання, мрії. Дуже шкода, що нашої України  торкнулася війна. А це - горе, материнські сльози. Я щиру зичу, щоб таке лихо ніколи не прийшло на наше рідне Полісся і разом з бойовими побратимами робитиму все можливе, щоб ця війна швидше закінчилася.  Вітаю сивочолих ветеранів, які у сорокових роках захищали свої домівки, свої родини від фашистської навали. Вклоняюся  їх мудрості і життєвому досвіду.

Користуючись нагодою хочу привітати всіх мам, і звичайно, свою неньку з Днем матері. Знаю, що вона найбільше за мене хвилюється, бо телефоную додому, на жаль, рідко. Просто нема можливості чути мамин голос частіше. Бажаю, щоб наші українські мами плакали лише від радості за успіхи своїх дітей, дочекалися своїх синів живими і здоровими. День Перемоги і День  Матері тісно взаємопов’язані, бо  без миру нема життя, як нема його і без наших мам.

Наталія Гром, директор Дубровицького історико-етнографічного музею:

Родинна пам’ять про війну збереглася у світлинах, листах, документах, нагородах. Береш до рук такий спомин і відчуваєш, що це частинка чиєїсь долі, відрізок пройденого життєвого шляху. У нашому музеї організували виставку до цьогорічних  травневих пам’ятних дат і  подій. Дякую нашим землякам, які надали експонати і запрошуємо всіх, кому небайдужа історія України, історія свого родоводу, приєднатися і надати свої матеріали для музею.

Хочу сказати, що українці повинні шанувати учасників всіх воєн, знати сторінки своєї історії, найважливіші дати нашого багатостраждального краю. Щиро вітаю своїх земляків з Днем примирення і Днем Перемоги, бажаю всім мирного неба і дякую долі, що маю можливість духовно доторкнутися до спогадів шанованих ветеранів і бодай частково зберегти їх спогади у своєму музеї.

До слова, наступного тижня до Дня музею буде розгорнуто нову експозицію – українських старовинних та сучасних рушників відомих майстринь нашого краю Уляни Букайло, Ірини та Ольги Бернацьких з Крупового. Тож запрошуємо усіх бажаючих долучитися до таїн їхньої творчості.

Олександр, житель села Лугове:

Мій брат,старший солдат Іван Охмак загинув у зоні АТО під Дебальцевим 2 лютого цього року. Сьогодні отримав  його посмертну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Мене переповнюють дуже хвилюючі почуття. Важко говорити, бо серце плаче. Ми були з братом дуже близькі. І зрозуміло, що жодна відзнака не поверне для родини нашого дорогого Іванка.

Хотілося б  побажати найголовніше, щоб закінчилася війна, і  мир назавжди запанував в Україні, щоб українські матері не знали такого горя, яке назавжди поселилося у душі нашої мами. Здається, після такої непоправної втрати для неї перестало світити сонце. Миру, тільки миру бажаю всім землякам у цей хвилюючий день.

Василь Чмуневич, Вадим Сидоришин, Ліля Воробей, Валерія Герасим, учні міскої ЗОШ №2:

Нам у школі багато розповідали про ці травневі дні, про події воєнних років минулого століття.  Ми знаємо, що  і зараз в Україні війна, і хочемо, щоб наші солдати прийшли додому живими. Сьогодні у всіх на грудях маки – символічна квітка днів пам’яті і перемоги. Коли йде війна, то багато людей плаче. Хочемо бачити у всіх посмішки і  гарний настрій.  Нас вчать поважати ветеранів, любити рідну землю. Нехай усі люди будуть щасливими і їх мрії збуваються.

Пам’ять живих – це продовження життя тих, хто переступив поріг вічності. Вогонь пам’яті вищий за усі обеліски, бо то – вогонь Серця. Минуть століття, приходитимуть у світ все нові й нові покоління, але ніколи не забудеться подвиг нашого багатостраждального народу, який зробив величезний внесок у Перемогу. Колись, одразу по війні, у визволених селах, вогонь бережно несли від хати до хати, щоб зігрітися самим і зігріти інших, щоб ним освітити хату, а радістю душі. Отак і вогонь життя іде від покоління до покоління - в майбутнє. Дякуємо нашим воїнам за свободу, за право виховувати і ростити дітей на рідній землі. Земний уклін усім, хто пройшов полями битв, хто кував перемогу в тилу, хто захищав нашу Вітчизну! Хай повертаються до рідних домівок наші сучасні герої, які пишуть нову історію України.

Думки земляків записала Любов Клімчук.

7 травня пізно вночі на майдані Злагоди дубровичани зустрічали земляків, яких демобілізували з зони АТО.

Хлопці близько року відстоювали незалежність та територіальну цілісність держави, берегли наш спокій.

Друзі, товариші, дружини, діти зустрічали своїх героїв оплесками, букетами. Звучали гасла привітання: «Герої! Слава Україні! Героям Слава!».

Хлопці раді, що повернулися додому після тривалої розлуки з рідними. Проте пам’ятають – війна триває. Тож їхнім товаришам досі доводиться стояти під кулями.

«Спочатку було дуже складно, навіть страшно. Але потім звикли. Якщо війна не закінчиться, то будемо знову йти воювати”, – казали демобілізовані земляки зустрічаючим.

Зворушливим моментом зустрічі стало і те, що зі Сходу України воїни привезли і своїх чотирилапих бойових друзів-собачок, які тепер знайдуть на Поліссі свою нову домівку.

Дякуємо хлопці, що ви в нас є, що повернулися живими! Слава Україні! Героям Слава!