«Україна краща для життя, Америка ‒ для відпочинку»,

або Як дубровицький школяр їздив навчатися за океан

Для більшості українців Америка залишається недосяжним континентом. Що вже говорити про навчання там. Однак виявляється  така перспектива зовсім реальна. Але через брак інформації, особливо в таких містечках як Дубровиця, вона здається неможливою. Назар Рембезі теж так думав, доки сам не потрапив до освітньої програми «FLEX», яка подарувала йому можливість не тільки побувати за океаном та познайомитися з новою культурою, а ще й півроку  провчитися у місцевій школі. Отож хлопець поділився з «Дубровицьким вісником» своїми думками та враженнями…

…про обмінну програму

 «FLEX» є безкоштовною програмою, яка фінансується американським урядом. Суть цієї програми – обмін культурами, ви показуєте українську, натомість берете щось з американської. Вона розрахована на учнів 8-10 класів. Щоб потрапити до програми, потрібно пройти всього 3 тури, але вони відсіюють значну кількість претендентів. Взагалі у відборі до «FLEX» не є головним знання англійської  мови, хоча відправляють в Америку. Організатори скоріше шукають лідерів та особистостей, які можуть здивувати. Тому англійська враховується лише на першому турі, коли визначають рівень. Якщо чесно, там потрібні лише базові знання. У другому етапі відбору дають написати 3 есе, щоб розкрити персональні якості та зрозуміти, чи готовий претендент до стресових ситуацій. Адже все-таки тебе відправляють в іншу країну на цілий рік. Третій тур складається з двох частин. Це – тест з англійської, який не впливає на відбір, та гра і співбесіда, що визначають твою комунікабельність, лідерські якості, вміння «працювати в команді».

Основною метою в програмі для мене була поїздка в Америку, щоб побачити інший світ, іншу країну. Думаю, кожному цікаво дізнатися, як живуть люди за кордоном. Я взагалі знайшов її випадково. Якось в Інтернеті наштовхнувся на відео про дівчинку з Коломиї, яка безкоштовно потрапила в Америку. Мене це зацікавило. Я подивився відеоролик і почав шукати про «FLEX» різні деталі. Тоді я був у 8 класі, але дізнався про це в лютому, тому було запізно, адже тури проходять у вересні-жовтні. Рік готувався, вчив англійську. З першого разу пройшов лише до 2 етапу. За наступний рік  усвідомив всі свої помилки і вже в 10 класі потрапив до програми».

…про американську родину

«Всіх учасників зразу ж попереджують: не очікуйте потрапити в багату американську сім’ю і жити американським життям. Це можливо, але такий випадок може бути один на мільйон. Частіше флексерів поміщають в родини середнього достатку, які живуть в маленьких містечках, щоб вони побачили справжню американську культуру. Звісно, життя у великих містах набагато насиченіше, але там не автентична культура Америки. Тому я й не сподівався, що потраплю в Нью-Йорк. Хоча були очікування, а раптом. Але все-таки я був готовий до того, що житиму в звичайній сім’ї з татом, мамою і, можливо, дітьми. Однак мене помістили в родину до одної жінки, діти якої уже виросли і роз’їхались. Звичайно, спочатку трохи засмутився, та потім поглянув на це з іншого боку. Можливо, так для мене було краще, якщо вибрала доля.

Зрозуміло, що перший час була певна ніяковість. Вона дізнавалась щось про мене, я щось про неї. Було значно легше через те, що зі мною жив інший студент по обміну з Італії. Тому я мав людину, яка розуміла мене у всьому. Якби я був з нею наодинці, було б, напевно,  важче. Але ми здружилися».

…про американський побут та їжу

«Їхній побут та їжа дуже відрізняються від наших. Наприклад, якщо ми можемо ходити в магазин кожен день після роботи, то вони закупляються раз в тиждень, тому що  магазини зазвичай розміщаються за декілька кілометрів.

З їжі найбільше мене здивував хліб у бляшанках. Вони поміщають сире тісто в консерви, яке потім просто викладають на пательню та запікають. Я дуже сумував за нашим оселедцем, в них нема такого. Є звичайно харчі, які смачніші за наші. Взагалі було цікаво спробувати американські страви, хоча їхньої національної кухні як такої немає. Американці просто запозичують кухні з різних країн світу і міксують».

…про відпочинок американців

«В них дуже популярний сімейний відпочинок. Вони кожні вихідні можуть їхати в кінотеатр, ресторан чи  боулінг з родиною. Наприклад, моя знайома зі школи разом зі своїми батьками їздила на весняних канікулах  в Діснейленд. В них не прийнято брати когось з собою, адже, якщо це сім’я, то це - сім’я. До того ж там є більші можливості для дозвілля. Я жив в такому ж за чисельністю містечку як Дубровиця, однак воно було набагато розвинутішим за інфраструктурою, ніж наше. Хоча до всього треба було довго добиратись. Для мене це було своєрідним шоком, адже школа, будинок, розважальні центри знаходились на дуже великій відстані, тому треба було або просити батьків, або шукати друзів з машиною».

… про мовний бар’єр

«Коли їхав на збори флексерів, де потрібно було розмовляти англійською, я дуже комплексував. І в перші дні в Америці  соромився того, що я щось не знав чи неправильно вимовляв. Але мені пощастило з хосткою (приймаючою мамою), тому що вона мене розуміла і казала, щоб я перепитував, якщо чогось не знатиму. Тому я весь час перепитував або шукав якийсь синонім чи пояснення. Поступово цей мовний бар’єр стерся. Звісно, після Америки мій  словниковий запас значно поповнився». 

…про стипендію

«Нас готували до того, що ми не будемо розкошувати. Якщо нам потрібні були гроші на додаткові витрати, то  ми мусили просити їх в батьків. Стипендія була 125 доларів. Це для нас багато, для них це як 400 гривень. Тобто для прожиття дуже мало. Стипендія  розрахована для того, щоб ми відвідували музеї, виставки та платили за деякі речі в школі.  «FLEX» не давав кошти на шопінг та дорогі поїздки.  Звісно, якщо ти економив, то ти потім міг собі щось купити. Годувала мене сім’я, часом хостка платила за мене на відпочинку. В американців дуже популярно купляти їжу в школі або приносити з дому. Я приносив їжу з дому. Це була також своєрідна економія. До того ж шкільна їжа в них надзвичайно шкідлива ‒ пончики, гамбургери і т.д. На зекономлені гроші я оплачував свої поїздки, зокрема, побував на фестивалі».

…про школу

«Ззовні школа виглядає, як звичайна будівля, навіть, як офіс. Всередині в кожному класі мультимедійна дошка, проектор та комп’ютер для вчителів, тобто школи повністю забезпечені технікою. Що мене вразило, так це те, що скрізь розміщені американські прапори. Взагалі в американців дуже виражене почуття гордості за свою державу.  Як у фільмах, кожен учень має свою одиничну парту та шафку на коридорі. Також в них  надзвичайно модернізовані спортивні зали. Вони забезпечені сучасною технікою та інвентарем. Американці не жаліють фінансування на спорт».

…про освітню систему

«Американська освітня система дає право вибору та певну самостійність учням. У них є три обов’язкові предмети, які вони повинні вивчати упродовж 4 років вищої школи: математика, мова та історія.  Інші дисципліни  кожен обирає собі індивідуально.  До того ж школярі самі визначають, чи вони роблять навантаження на перші роки, чи розприділяють години на весь період навчання, адже їм треба відпрацювати певну кількість годин за 4 роки. Якщо вони відпрацювали свої години в перших двох класах, то на останні роки можуть взяти легші предмети – хор або малювання. 

Наприклад, я вивчав історію Америки та американську літературу, які були для мене обов’язкові, як для флексера; математику найвищого  рівня (цю програму ми вивчали у 8 класі в Україні); хор; малювання та хімію.

Взагалі вся система навчання в них легша і вона розрахована на простіший рівень. Якщо наші учні мають «тягнути» 13-15 предметів, то американці ‒ лише 6. До того ж, якщо вони знають, в який коледж підуть, то обирають відповідні предмети. Тобто, якщо ти медик, то ти береш хімію, біологію, якщо математик – то математику. Тому вони трохи обмежені у свої знаннях, оскільки йдуть в одному напрямку. Але це їх повністю задовольняє.

Система оцінювання в американців також інша. Вчителі виставляють оцінки не цифрами, а буквами. Кожна буква відповідає певній кількості балів: А ‒ 91-100; В ‒ 76-91; С ‒ 61-76 і т.д.

Всі домашні роботи, тести чи самостійні впливають на загальну оцінку. Тому вчителі там дуже строгі до виконання домашніх завдань. Так само й учні стараються все вивчити, бо потім це «аукнеться».

…про позашкільну діяльність

«Однією з вимог програми «FLEX» було волонтерство. Нас розподіляли за «приймаючими» організаціями, в яких ми мали відпрацювати певну кількість годин. Взагалі в Америці це дуже популярно, вони більшість заходів проводять за рахунок волонтерів. Я, наприклад, допомагав організувати  благодійну ярмарку,  прибирав біля церкви.

 Також входив до так званого переробного клубу. Ми фасували матеріали: пластик - окремо, папір – окремо. І потім відносили все це до центрів переробки. Американці піклуються про навколишнє середовище, тому з школи прививають повагу до природи. Ще я відвідував хор. Він як урок, але насправді вважався позашкільним життям.

На жаль, учасників «FLEX» не брали до студентського парламенту, але я приходив на кілька зустрічей, щоб побачити, як це відбувається в них. планував також записатися на бейсбол на весняний сезон, але через ЗНО приїхав додому  і перервав програму».

…про стереотипи

«Є популярний стереотип, що американці тупі. Не говорив би так різко, вони, скоріше, обмежені у своїх знаннях. Американці можуть не знати щось додаткове, однак у свої галузі вони  обізнані чудово.

Мене найбільше вразило те, що більшість з них вірить, що кров у судинах синя. Як я з ними не сперечався, як їм не доводив, свого переконання вони не змінили. Американці думають, що коли залізо в крові контактує з киснем, вона окисляється і стає червоною, але всередині вона синя.

Ще одним стереотипом є те, що американці повні. Так, більшість з них справді нехуді. Самі американці пояснюють це тим, що в їхній їжі багато добавок. Але вони кажуть: «хоча ми повніші, зате живемо довше». І справді люди там доживають до 90 років, але це залежить більше від рівня життя, а не від харчування. Я зустрічав багато повних людей, але й бачив багато спортивних. Це все залежить ще й від людини, від того, як вона піклується про себе.

Щодо України, то американці елементарно не знають, де це. Вони думають, що ми належимо до Росії, в нас скрізь сніги та дуже холодно. Найдивніше питання, яке мені задавали: «Чи є в нас Інтернет?». Зараз про Україну багато говорять, але американські підлітки взагалі нічого не чули про події на Сході чи в Криму. Звісно, були люди, які цікавилися тим, що в нас робиться, підходили до мене, розпитували, підтримували.  Мене це приємно дивувало».

…про плани на майбутнє

«Хотілося б ще раз повернутися в Америку, щоб побачити друзів, відвідати нові місця, або ж продовжити навчання. Але точно не жити. Я усім казав: «Україна краща для життя, Америка ‒ для відпочинку». В нас люди щиріші, добріші. До того ж в них зовсім інакше світосприйняття, поняття дружби, життєвих цінностей.

Планую піти навчатись в Київ, на економічний факультет, хоча це залежатиме від результатів ЗНО».

… про життєвий досвід

«Програма «FLEX» показала, чи готовий я бути самостійним, тому що  ти потрапляєш в чужу країну, на інший континент. Нема з боку батьків, які зможуть тобі допомогти, ти сам вирішуєш власні проблеми. Це перевіряє тебе на комунікабельність, на вміння знаходити спільну мову з людьми. На мою думку, я став самостійнішим. Тому я вдячний програмі за цей досвід».

Леся КОНДРАТИК.