Михайло Кириллов ПООБІЦЯВ СПРИЯТИ ДУБРОВИЧЧИНІ

Голова обласної ради Михайло Кириллов у середу відвідав Дубровиччину. Разом з головою райради Сергієм Киркевичем ознайомився з матеріально-технічною базою кількох закладів освіти та охорони здоров‘я району.

Але особливу увагу Михайло Кириллов приділив питанням видобутку та переробки торфу в районі – ознайомився з матеріально-технічною базою кількох торфовидобувних підприємств, а їх в районі функціонує три: ТОВ «Надія-94» (с.Висоцьк), агрофірма «Рекорд» (с.Вербівка), ТзОВ «Торф Ленд Україна» (с.Людинь).

Приємне враження на очільника обласної ради справив Дубровицький НВК «Ліцей-школа І-ІІ ст.» (на фото). Пан Кириллов зазначив, що матеріально-технічна база цього закладу спокійно може конкурувати з європейськими, а творчому потенціалу педагогічного колективу можна тільки дивуватися.

Побував голова обласної ради й у найвіддаленіших населених пунктах району – Перебродах та Удрицьку. Річ в тім, що вже досить тривалий період мешканці Перебродівської сільської ради потерпають від паводків, залишаючись на якийсь час буквально позбавленими будь-якого сполучення (на фото). Така ситуація, зрозуміло, не може не хвилювати керівництво району та області. Тож, поспілкувавшись с сільським головою Валерієм Крижиком, місцевим населення, голова обласної ради дав доручення якнайскоріше розробити карт-бланш вирішення даної проблеми.

В Удрицьку пан Кириллов знайомився з роботою місцевого ФАПу. Зважаючи на віддаленість населеного пункту від райцентру, планувалося на базі цього медичного закладу облаштувати найближчим часом  амбулаторію. Через брак фінансів, цим планам так й не судилося бути втіленими в життя.

«Для переобладнання ФАПу під амбулаторію потрібно не так й багато коштів, - підкреслив голова районної ради Сергій Киркевич, - якихось 400 тис. грн. Й робити це вкрай необхідно, адже мешканці сільської ради змушені в разі необхідності добиратися за лікарською допомогою через увесь район аж до Висоцька, оскільки «приписані» до тамтешнього лікувального закладу. Зрозуміло, це не просто незручно, але й дуже накладно. Думалося осилити таке переоснащення власними силами – район має непогані перевиконання бюджету. Але… ще в 2011 році тодішня влада брала позику з Державного бюджету на виплату заробітної плати освітянам, й тепер вся сума перевиконання – більше 1.5 млн. грн. – піде на погашення цієї позики. Якби Кабмін та обласна влада з розумінням підійшли до наших потреб й реструктуризували цю позику, перенісши її виплату на інший період, багато проблем ми могли б вирішити власними силами».

А резерви у нас є. У цьому переконався й голова обласної ради Михайло Кириллов, побувавши на торфопереробних заводах району. ТОВ «Надія» не так давно розпочало свою діяльність на території Висоцької сільської ради, але вже стало надійним соціальним партнером місцевої громади, не кажучи вже про «вливання» в сільський бюджет.

Та найбільше за масштабністю торфоосвоєння передбачається на ТзОВ «Торф Ленд Україна», що в Людині. Це підприємство справді європейського зразка,  де воєдино поєднано надійність, якість та комфортність (на фото).

«До обрання головою районної ради я сам працював на цьому підприємстві, – зазначив голова районної ради Сергій Киркевич. – Але мушу зауважити, аби вийти на український ринок й розпочати будівництво цього заводу на Дубровиччині (до слова, він поки що не введений в експлуатацію), його власникам довелося здолати, як кажуть, сім кіл «дозвільного пекла». Паперова тяганина зайняла п’ять років. Тож не нам пояснювати, чому з таким острахом іде в Україну інвестор. Уявіть, які кошти втратив бюджет, якщо вже зараз це підприємство дає нам сотні тисяч відрахувань. Коли запрацює на повну потужність – ця сума зросте до мільйонів. А робочі місця!

У мене як керівника району є лише одне прохання до торфодобувників – налагодити паралельно з виробництвом торфових субстратів й виготовлення паливних торфобрикетів. В умовах нинішньої енергетичної кризи й при наявності тих запасів торфу, що має наш район – це дуже перспективний напрямок».

Ознайомився також пан Кириллов з умовами проживання одиноких громадян в стаціонарному відділенні Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування населення, що у Висоцьку, та матеріально-технічною базою дитячого відділення КЗОЗ «Дубровицька центральна районна лікарня».

Якщо перший заклад відповідає всім вимогам світових стандартів, то дитяче відділення вже давно потребує серйозного «фінансового донорства».

«Введене в експлуатацію в 1968 році, відділення не мало капітальних ремонтів, – каже головний лікар Олександр Поліщук. – Ми робимо все від нас залежне, аби утримувати його в пристойному вигляді, але… сама будівля вже морально застаріла,  хотілося більш гарних умов для наших маленьких пацієнтів. Має гостру потребу й в сучасному реанімаційному обладнанні для дітей».

Лікарня та місцева влада давно планувала реконструювати це відділення, в 2013 році вже було виготовлено проектно-кошторисну документацію, в тодішніх цінах переобладнання дитячого відділення обійшлося б бюджету в 1,5 млн. грн. Коли віднайдуться такі кошти в казні, поки що сказати важко.

«Як би там не було, – резюмував голова обласної ради Михайло Кириллов, – не маємо права опускати руки. Треба поволі все ж рухатися вперед. Насамперед, вважаю, маємо подбати про сучасне оснащення кожної районної лікарні, й, звичайно, цього дитячого відділення зокрема. Це – першочергове завдання. А розбагатіємо – спроможемося й на капітальний ремонт».

Загалом, зазначив голова обласної ради, у нього залишилися приємні враження про наш район, оскільки на Дубровиччині вже відчувається певний поступ. «Завжди хочеться сприяти тим, хто сам готовий до роботи», – акцентував Михайло Кириллов.

Людмила РОДІНА.

* Допомога армії

СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ ВСЕ ВДАСТЬСЯ

На черговому засіданні координаційної ради сприяння Українській армії, що діє при голові районної ради Сергію Киркевичу, розглянули низку важливих питань.

ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ

Наразі поки що військовики продуктами харчування забезпеченні повністю. Принаймні якщо йдеться про батальйон територіальної оборони «Горинь». Великий гуманітарний вантаж (більше 30 тонн) не так давно відправили фронтовикам церкви ХВЄ району. У цьому вантажі – борошно, цукор, крупи, картопля, овочі тощо. Як зазначив пресвітер Колківської церкви ХВЄ Василь Андрійович, його брати та сестри у Христі передавали ці продукти від щирого серця й з власної ініціативи, з побажаннями, аби Господь захищав наших солдатів на полі брані.

Тож наступний «продуктовий» транш планується тепер уже на другу половину грудня або ж на початок січня.

ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ МОБІЛІЗАЦІЇ

Також поки що не передбачається. Але планується переміщення військовозобов’язаних з числа мобілізованих, що ввійшли в штат військкомату. Уже є вказівка направити в розпорядження військових частин сім чоловік з тих, що були прикомандировані до нашого військкомату. Двоє з них – в нагальному порядку.

ДОПОМОГА ПОРАНЕНИМ

Обговорено кожен з випадків зокрема. Адже дехто з військовиків потребує коштів на лікування, а дехто - на реабілітацію чи транспортування. Інколи солдатам просто необхідно посприяти з влаштуванням на лікування у військовому госпіталі, що розташований ближче до дому. Є можливість, в разі потреби, допомогти в забезпеченні інвалідними візками. Всього, за оперативними даними, маємо вже вісім поранених бійців. Й кожен з них потребує підтримки – якщо не матеріальної, то принаймні моральної.

КОШТИ

Питання грошей, як завжди, стоїть гостро. Як вже читали зі звітів, раніше опублікованих у газеті, тільки останнім часом на теплий одяг та взуття для солдат було використано більше 60 тис. грн. Але потреба в теплих речах не вичерпується. Адже в тих умовах, в яких перебувають наші хлопці, коли почасти немає змоги не те, що попрати, а навіть елементарно помитися, запас теплих речей дуже і дуже актуальний. Тому не виключено, що доведеться знову звертатися до населення з проханням ще раз переказати по одноденному заробітку та знову встановити в найбільш відвідуваних місцях скриньки для благодійних пожертв на армію.

ФРОНТОВІ «БУРЖУЙКИ»

Вперше таке ноу-хау «запантетували» здолбунівські умільці. Довідавшись, в яких жахливих умовах доводиться перебувати нашим солдатам на Сході, там вирішили хоча б якимось чином зробити солдатський побут комфортнішим. Тож взялися майструвати «буржуйки», щоб бійці мали змогу елементарно погрітися. А виготовляти ці нехитрі засоби обігріву почали зі старих газових балонів. Отож…

ЯКЩО МАЄТЕ В ГОСПОДАРСТВІ ЗАЙВИЙ АБО ЗІПСОВАНИЙ ГАЗОВИЙ БАЛОН

Багато земляків відгукнулися на заклик допомогти нашим солдатам теплим одягом чи медикаментами. Тож, думається, можливо, хтось допоможе й з «сировиною» для налагодження виробництва подібних «буржуйок» і на Дубровиччині. Отож, якщо маєте в господарстві зіпсований або зайвий газовий балон, просимо «пожертвувати» його на армію. Саме з цих газових «агрегатів» найпростіше змайструвати пічку для обігріву фронтового бліндажа.

А з газифікацією населений пунктів часто газові балони просто стали нам непотрібними. Але вони ще можуть послужити для армії. Якщо маєте можливість передати газовий балон для її потреб – звертайтеся за телефоном 0960746443.

МАСКУВАЛЬНІ СІТКИ

Вони – ще одна з нагальних потреб Української армії. Виготовляють такі маскувальні засоби зі звичайної рибальської сітки, «оздобивши» останню стрічками тканини, яка буде найбільш непомітною на місцевості. У найближчому сезоні найбільш актуальними будуть світлі тони, наближені за кольором до снігу. Вирішили й ми підсобити армії у таких маскувальних засобах. Думається, багато чим тут зможуть посприяти школярі, які вже неодноразово приходили на допомогу армії. Громадська рада береться закупити сітки на пожертвувані кошти. А дітям пропонується на уроках трудового навчання «прикрасити» ці сітки маскувальними стрічками.

ГОЛОВНЕ – УВАГА

Велику силу має слово. Воно здатне зцілити, а може й поранити. Це до того, що громадська рада не може охопити турботою всіх і кожного, як би вона не намагалася це зробити. Але якщо кожен проявить до солдат та їх родин максимум уваги, то спільними можливостями це вдасться. Адже найбільший з ворогів – зовсім не загарбник, найстрашніший ворог – байдужість…

Людмила РОДІНА.

УКРАЇНІ

За тебе, Україно, я молюся,

Ти рідна наша матінко Земля.

Тобою я живу, тобою я горджуся,

Твій образ завжди в душі моїй сія.

Переживаєш ти нелегкі години,

Рвуть на шматки тебе, схід у вогні пала.

Коли діждемося Миру в Україні?

Коли спокійно видихне Земля?

Що хочуть нелюди усім нам доказати,

Що довели Вкраїну до борні?

Коли ідуть війною брат на брата,

Ми, українці, кажемо: «Ні – війні».

Ми хочемо миру ближнім і прийдешнім,

Нехай назавжди зникне ця війна.

А між людьми було порозуміння

І мир, і злагода в країні забуя.

* * *

Що в країні твориться,

Коли іде брат на брата,

Коли твоє забирають,

А в самих добра ціла хата?

           Ці буремні роки,

           Що в країні настали.

           Ми звернули «тирана»,

           Та жить краще не стало.

Розкололась країна,

Розбраталися люди,

А «брати» наші ближні

Хазяйнують повсюди.

           Понаїхали танки,

           Вояки їх повсюди

           Що ж то буде із нами,

           Дорогі наші люди?

Де ж то правди шукати

І повірити кому?

Хто розв’яже проблеми

У свавіллі такому?

           Хтось цей бунт заколотить –

           Мирні люди страдають.

           Живемо під прицілом,

           Що робити не знаєм.

Коли треба Вкраїну

Із руїн піднімати,

То хто в ліс, хто по дрова,

Як щури розбігатись.

           Не було в світі правди

           І мабуть вже й не буде,

           Як було жити тяжко,

           Мабуть, легше й не буде.

Хтось у маслі купається,

А другі доживають,

Все надій плекають

Що колись побратаються.

           Мир в країні настане

           Стане добре нам всюди.

           Заживемо й ми з вами,

           Як поряднії люди…

Алла КОТ, с. Крупове.

Тяжкі часи, тяжке життя,

Ми всі живемо в боротьбі,

Та віра в світле майбуття,

Це краще за життя в ганьбі!

           Отож не продавайте ви себе,

           Свою країну гордо захищайте,

           І доки буде наше небо голубе,

           На гроші волю не міняйте!!!

То й що, що тяжко на душі,

І що лиха настала доля,

Нам не страшні життя дощі.

Бо ще не вмерла наша воля.

           Хоча життя й схилило нас.

           Та ми ж не впали на коліна,

           І як колись писав Тарас,

           Ти будеш вільна Україна!!!

Рідна мова богом дана кожному народу,

Наша мова - українська, має свою вроду,

Ми ж бо браття, українці, вільні і завзяті,

На традиції й свята - як народ багаті.

Наша мова - то є символ нації в цілому,

Тож ганьбити рідну мову не дамо нікому.

Наче річка, розлилася нашими серцями,

І хоча вона покрита вражими рубцями.

Плюндрувати честь народу,більше не посміють,

Ми відстояли свободу так не всі зуміють,

Тож тепер з щасливим серцем уперед ідемо.

Як народ один єдиний мову збережемо...

Віталій ХОМИЧ, воїн АТО, с. Колки.

Кубок надії

Нещодавно, 30-31 жовтня, на спортивній базі Костопільського спортивного ліцею відбулась першість Західного регіону України з футболу серед  команд дівчат 2001 року народження. В турнірі брали участь і виборювали єдину путівку на фінальну частину першості України команди з Львівської, Житомирської, Волинської, Київської та Рівненської областей.

В складі команди Рівненщини виступали і вихованки Дубровицької ДЮСШ: учні Лютинського НВК Пупенко Тетяна та Чудік Іванна (тренер Володимир Правник) і учениця Берестівського НВК Гурик Ірина (тренер Віталій Клюйко). За підсумками змагань у коловій системі перше місце вибороли футболістки зі Львівської області, другими стала Рівненська область, третіми-волиняни.

Результати виступу наших земляків: Рівне-Львів 1:1; Рівне-Житомир 0:0; Рівне-Волинь 3:0; Рівне-Київ 2:0.

Хочеться зазначити: із 6 голів, що провели рівненські футболісти, 4 - на рахунку дубровицьких вихованок. Отож, вітаємо дівчат та їх тренерів із вдалим виступом на змаганнях. Так тримати!

Сергій СТАСЬкО, директор Дубровицької ДЮСШ.

захищаючись, підрізала співмешканця

Під час сімейного конфлікту запальна жінка завдала удар кухонним ножем в ділянку живота своєму співмешканцю, чим спричинила йому тяжке тілесне ушкодження.

До чергової частини Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області надійшло повідомлення від 59-річної Любові, жительки села Висоцьк, про те, що в будинку за місцем проживання, співмешканка підрізала її 34-річного сина та замкнулась у кімнаті.

– На місце події виїхала слідчо-оперативна група яка встановила, що тілесні ушкодження чоловікові заподіяла його співмешканка, 19-річна Дарина, – повідомив т.в.о. начальника Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області майор міліції Володимир Коркош. – Як виявилось, 34-річний Борис, прийшовши до будинку за місцем проживання напідпитку, на ґрунті ревнощів розпочав сімейний скандал. 19-річна Дарина, захищаючись, завдала кухонним ножем, який перебував в неї в руках, один удар Борису в праву частину живота.

Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відкрито кримінальне провадження, попередня кваліфікація стаття –  24 Кримінального кодексу України (Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони), що карається позбавленням волі на строк до двох років.

На даний момент 34-річній Борис перебуває на лікуванні в хірургічному відділенні Дубровицької ЦРЛ.

Катерина СЕМЕНЮК, Дубровицький РВ УМВС.