«За  честь!  За  славу!  За  народ!»

У кожного покоління - свої герої. Героями нашого часу стали солдати, що задіяні в зоні АТО. Ті часом зовсім молоді чоловіки, чиї скроні посріблила рання сивина. На чию долю випало прийняти удар знавіснілого окупанта, що зазіхнув на Українську землю. Хто не злякався його потужної зброї, не повірив ницій брехні провокацій. Хто щиро любить свою рідну землю й готовий стояти на смерть за Україну. Хто без пафосу кладе руку на груди, коли звучить Гімн нашої держави, хто з честю несе її прапор на нові й нові бойові рубежі.

Саме для цих людей з нагоди Дня захисника Вітчизни у районному будинку культури відбувся у п’ятницю, 5 грудня, чудовий патріотично-виховний захід «За честь! За славу! За народ!». А у глядацькій залі – серед найпочесніших гостей – воїни-захисники, ті хто зі зброєю в руках утверджує Україну в зоні АТО, члени їхніх родин.

Довгим і тернистим шляхом йшла Україна до своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність. І завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.

У сьогоднішній, складний для нашої країни час, кожен свідомий громадянин, як ніколи, переживає за її долю. Тільки-но постала військова загроза, не вагаючись наші українські хлопці взяли у руки зброю і пішли захищати свою країну. Вони продемонстрували, що в Україні зароджується справжній нескорений дух.

Минає рік з трагічної дати нашої з вами країни – 18-20 лютого. А здається, що ці криваві події були тільки вчора. Ще не висохли сльози на очах матерів, ще пухка земля на могилах братів наших. Вони в нашій пам’яті навіки. В серцях українців раз і назавжди закарбувались імена Героїв Небесної сотні, які душу і тіло положили за нашу свободу. Тож і на цих урочистостях всі присутні вшанували світлу пам’ять цих патріотів хвилиною мовчання. Адже наше покоління повинне віддати шану героям, завдяки яким повсюдно майорить сьогодні синьо-жовтий прапор свободи в нашій Україні.

На сцену запрошуються наші земляки-учасники Антитерористичної операції. Стрункі й підтягнуті, засмаглі під пекучим східним сонцем, крокують у військових одностроях солдати. Окраса й цвіт, надія України.

Тепло, по-батьківськи вітає земляків голова районної ради Сергій Киркевич: «150 кращих синів Дубровиччини беруть участь у цій локальній, але надзвичайно цинічній за масштабністю фальші війні. Мені особисто доводилося спілкуватися, напевно, з кожним з них. Був у наших хлопців на передовій під Дебальцеве. Змучені безсонними ночами й побутовими негараздами, вони проте свято вірять у нашу перемогу, нашу Батьківщину і нас з вами. Їх не пускають на фронт матері та дружини, а вони щораз збирають нехитрі солдатські рюкзаки й вирушають на війну. І в моєму розумінні, ці хлопці – герої. Бо нема у них нічого святішого, аніж Батьківщина й чоловіча, воїнська честь. Я гордий тим, що маємо таких земляків. І я безмежно вдячний їм за їхні патріотизм та самопожертву. Усім тим, хто в будь-який спосіб підтримує нашу Українську армію – жертвуючи кошти, продукти, одяг, волонтерам й школярам за їхні обереги, малюнки та листи солдатам – велике й велике спасибі».

Кожному ж солдатові вручили з нагоди свята подарунок – ікону. Та найбільше віншувань дісталося Сергієві Гераймовичу, хлопець нещодавно став батьком.

У свою чергу воїни  Віталій Шинкар та Валерій Охмак також подякували землякам за матеріальну та моральну підтримку. «Армія наша нині тримається виключно завдяки народові. Уявіть собі, як мається тобі на душі, коли в дитячому листі ти знаходиш п’ятдесят гривень дрібними купюрами, які дитина зекономила на своїх обідах?! Ми ладні стіною стояти за цих дітей, наших матерів та дружин, отчу землю», - каже Віталій.

Валерій дякує голові районної ради Сергію Киркевичу, дівчатам-волонтерам Оксані Самсонович та Ірині Ракович за постійну підтримку й оперативне реагування на солдатські прохання; увагу до родин військовослужбовців, їхніх потреб.

Мабуть, не один присутній зронив непрохану сльозу, коли дружина Валерія Лариса Борсук заспівала тужливо української народної «Милий від’їжджає, а мене лишає. Я прошу, мій милий, зачекай…».

Та й кожен з артистів, що виходив цього вечора на сцену, залишав на ній, окрім свого таланту, ще й часточку душі. Аж мурашки сипали по шкірі від співу хорового колективу «Родослав» (кер. П. Пасько), вокальних ансамблів Бережківського, Орв’яницького, Трипутнівського СБК (кер. Л.Покидько, Я.Придюк, І.Босик). Припали до душі виступи як колективу викладачів Дубровицької музичної школи (дир. М. Головін), так наймолодших учасників концерту учнів 3-4 та 11 класів ЗОШ №1 (кер. учитель історії В. Станкявічус). Не загубилися в розмаїтті талантів й солісти Олексій Гладкий, Олександр Лавор, Іванна Голубовська, Оксана Пінчук, вокальний дует із с. селець у складі Лілії Ляхович та Аліни Демарчук. Всі ці наші сценічні зірки та зірочки подарували масу приємних хвилин, порадували артистичною оригінальністю та самобутністю, створили справжню атмосферу свята.

Варто лише додати, що цей захід мав також благодійний характер й продовжив низку виступів місцевих аматорів сцени на підтримку Української армії. Цього ж разу у благодійну скриньку, встановлену, за ініціативи начальника відділу культури та туризму Марії Пасько, в фойє будинку культури, поступило 4618 грн. (з них 500 грн. – Пенсійний фонд, 220 – жителі Сварицевицької сільської ради). Бачили ми тут й одну з буржуйок, що виготовлено місцевими умільцями з Висоцького ДЛГ для наших солдатів.

Людмила РОДІНА.