У роки Великої Вітчизняної війни Костянтин Симонов написав вірш, котрий став символом жіночої відданості, подружньої вірності, свого роду оберегом для захисників Вітчизни. Напевно, не один раз його слова зринають у голові секретаря Дубровицького суду Катерини Катюхи, чоловік якої Сергій з серпня несе службу на Донеччині у складі одного з територіальних батальйонів. Важко передати словами, як часом переймається серце жінки від теленовин, де згадуються точки дислокації українських військ. Але приховує тривогу за приємною посмішкою, милою вдачею. Бо ж двоє дітей дивляться на неї, і вона не має права бути слабкою. По можливості ще й чоловікові-солдату та його бойовим побратимам намагається допомогти. Добре, що поряд люди, які розуміють та розділяють її тривоги. Взяти хоча б колегу-суддю Катерину Отупор. Катерина Миколаївна навіть мобільний телефон для підлеглої у залі засідань суду дозволяє не вимикати. Адже будь-якої хвилини може надійти вісточка з фронту.

А ще ці жінки-патріотки є волонтерами. Не раз уже відправляли гуманітарний вантаж для армії. От і тиждень тому з їх ініціативи в рідному Бересті було зібрано для українських вояків доволі солідну продуктову підтримку – однієї картоплі більше 8 тонн; а ще сало, закрутки, овочі. Осторонь не залишився жоден з односельців. А організували оперативний збір продуктів сільський голова Микола Дашук та директор будинку культури Іван Буткевич. Тож жінки щиро дякують усім, хто долучився до цієї благородної справи: підприємцям Василю Конончуку, Віктору Кібуку, Сергію Щуру та В’ячеславу Веленцю, адвокатам Сергію Полейку, Валерію Берестеню, Віталію Гладковичу, усім землякам. Окрема подяка волонтеру фонду «Руєвіт» Світлані Правник, яка й доставила цей гуманітарний вантаж на передову.