пʼятниця, 1 червня 2018 р.


Олена Коржик: «Коровай –
це своєрідна мова любові»
Умілі жіночі руки завжди творять дива, особливо, коли справа стосується кулінарного мистецтва.
Дубровичанка Олена Коржик вже довгий час радує земляків прекрасною випічкою, особливо відомі у районі та за його межами торти та короваї майстрині.
ЯК все почалося...
Багато солодких шедеврів навчилася готувати моя приємна співрозмовниця, ними полюбляють ласувати гості на сімейних святах та урочистостях. Про те, що стане знаним кондитером, Олена у юності навіть не задумувалася. Вона розповідає:
– За фахом я інженер-меліоратор. Отож моя нинішня улюблена справа аж ніяк не стосується професійної освіти. Однак, мабуть, так склалася доля, що без творчості у випіканні нині не уявляю життя. Пригадую, якось у шкільні роки їздили з рідними за покупками в Білорусь. Я чомусь придбала і міксер. Їхала додому і сама собі дивувалася, чому такий вибір товару зробила. Але саме цей міксер потім мені дуже і дуже згодився у роботі. Взагалі, ще у школі полюбляла пекти солодке різне печиво. Коли накривали солодкий стіл, то мої вироби всім смакували. Перший торт по новій технології я спекла на день народження мами Надії Яківни. Вона у мене теж славна господиня. От і зараз, мама навчилася користуватися Інтернетом і різні цікавинки нам любить приготувати, всіх запросити і почастувати. Щодо свого першого торту, то зараз я від нього не в захопленні (сміється). Але поставила фото цього пам’ятного виробу в Інтернет, бо вважаю важливим старт у будь-якій справі. Дивлячись на цей свій кулінарний витвір, можу бачити свій ріст у кондитерстві. А ще він мені дорогий, бо ж, власне, перший. Мама особливо моєму дарунку не здивувалася. Вона була рада, але мабуть знала і вірила, що я можу розвивати талант у цьому напрямку. Приємний для мене і такий спогад: у дитинстві я мала почесне право прикрашати виробами з тіста мамині пасочки. Це була неабияка творчість для маленької дівчинки. Мої квіти на пасочці були для мене на той час шедевром.
Пригадую, як побачивши мої торти в інтернеті, почали запитувати: «Чи я виготовляю на замовлення?». «Спочатку відповідала: «Звичайно, ні…». А потім рідні і друзі мене переконали, що треба спробувати випікати, якщо людям моя кулінарія до вподоби. Вирішила зробити перші кроки у цьому напрямку.
У мене не було жодного майстер-класу від знаних кулінарів, все по крупинці брала з Інтернету. Самонавчання дає свої гарні плоди, бо ти собі і вчитель, і виконавець, і успіх бачиш зсередини, і помилки. Був час, коли я з сестрою Валею торгувала на ринках у сусідніх районах, отож почала свої солодкі вироби возити і туди. Зараз маю вже постійних замовників не лише з Дубровиччини».

Хвилююся за кожен коровай,
як за дитину
Цікавлюся у Олени, робота над якою випічкою приносить їй найбільше задоволення? Майстриня з усмішкою ділиться думками:
– Найбільше люблю випікати короваї, аж підтанцьовую біля них. Адже коровай – це святий український хліб, це справжня окраса весільного столу як символ достатку та щастя. Коровай – це своєрідна мова любові, зрілої і взаємної. Я завжди думаю про те, що коровай – не лише смачна здоба, перш за все, це символ єднання двох, і народження нової сім’ї. Здавна до випікання короваю ставилися дуже відповідально, це був цілий ритуал. І хоча часи змінюються, стають іншими люди і звичаї, намагаюся до кращих традицій українського народу додати і свої інтерпретації. Інколи доводиться не спати по дві доби, аби вчасно впоратися із замовленнями. Бувають різні нюанси, от вимкнули світло, і ти збилася із запланованого графіку роботу. Хвилюєшся, бо взяла на себе відповідальність, і люди ж тобі довірили основний весільний хліб.
Мала можливість побачити короваї майстрині, які вона спекла перед весіллям. Не передати їх красу і аромат в оселі. Ці короваї поїхали у Вараш. Роздивилася багато виробів Олени і в Інтернеті.
У її весільній випічці переплітаються колоски із зелом, «розцвітають» червоні і рожеві, сині і коралові троянди, «тріпочуть» крильцями лебеді – символи незрадливості та вічності кохання. Усе це згодом красується й духмяніє на весільному столі.
Вважають, який буде коровай, таким буде і життя молодих: якщо коровай славний – життя гарне. У Олени Коржик короваї просто прекрасні, дивишся і так важко визначити, а котрий з них найбільш милує око, бо всі особливі.
З давніх-давен найбільш поширеною формою короваю в Україні була висока кругла паляниця, оздоблена квітами, шишками, пташками з тіста. Все це в народному уявленні символізувало багатство, плодовитість, подружню вірність. Зараз майстриня звісно пече і такі короваї, які ставлять у церкві на освячення. А біля них замовляють і високі, триярусні, щоб потім щедро роздати гостям. Передусім враховує Олена побажання замовника щодо випічки весільного хліба. Буває, що люди вже мають уявлення про коровай, який замовляють. А іноді вони просять поради, підказки. Часто дослухаються до думки майстрині. А вона не лише спече гарно, а й буде перейматися, як коровай доїхав, чи смакував всім. Переживає, бо вкладає у цю прекрасну випічку душу.
Для випічки використовує лише натуральні продукти.
Олена ділиться зі мною основами своєї майстерності і своїми правилами у роботі.
«Сюжети для оформлення солодких виробів придумую сама. Іноді люди замовляють і кажуть, що хочуть бачити на тортику: героїв дитячих мультфільмів, автомобілі, книги, квіти, фігурки людей – багато чого. Просто замовник каже про свої побажання, а я вже домислюю і втілюю це в реальність за допомогою мастики, цукрової пудри та інших кондитерських засобів. Як замовляють торти, то звертаю увагу передусім на людину, для якої цей виріб буде подарований, на чиєму столі стоятиме. Але я дуже хотіла б порадити батькам дослухатися до побажань діток, коли йдеться про свято синів та донечок. Іноді дорослі просто віддають данину моді чи дослухаються до порад подруги. А треба перш за все думати про бажання дітей. Хоче ваша кровинка з мультфільму героя, то так і замовляйте, хоче ляльку чи машинку, то хай бажання дитини буде визначальним. Ви ж робите свято саме для малечі».
Напевно, багато хто ловив себе на думці: якби я постійно мав справу із солодощами, ото вже смакував би! Утім це не про Олену. Бо кондитерка не любить випічки! Хоча усі свої вироби куштує, чи смачними вийшли.

про невеличкі секрети творчості:
– Знаєте, кожен виріб має свою особливість. Мої торти беруть і на ювілеї, і просто на дні народження, і на весілля, і корпоративи. Для випічки використовую виключно натуральні складові, маю у Бересті гарну господиню, в якої купую молочні продукти. Жодної хімії не застосовую. Щодо форми і виду короваїв, то скажу так: є замовники, яким до вподоби короваї у класичному стилі: прісне тісто і декор з тіста – квіти, колоски, інші прикраси. Інші надають перевагу «мастичним» короваям, на яких зверху різні гарні фігури з мастики: лебеді, квіти, силуети наречених. Кольори вибирають найрізноманітніші. Я дуже люблю насичений рожевий колір.
Люблю цю справу. Тож уже вдалося виготовити - не мало й не багато – до тисячі ароматних короваїв. Роботи дуже багато, але людей не хочеться підводити. Добре, що є ніч, то поки що встигаю усе зробити вчасно. Чому я так працюю? Знаєте, надзвичайно приємно, коли люди телефонують і просять: «Оленко, будь ласка, спечи свого торта! Без прикрас, щоб тобі легше, просто хочемо твого торта!». Додає наснаги й те, що просто робиш від душі, щось придумуєш, видозмінюєш, стараєшся, а потім читаєш повідомлення у телефоні: «Тортик дуже смачний! Дякую!». Приємно, коли мої солодощі дарують людям радість. Як віддам короваї чи торт, то хвилююся, щоб і добре доїхали, звісно, щоб і смакували».
Люба КЛІМЧУК.

* НАОСТАНОК
Моя співрозмовниця щиро радить всім, хто хоче зайнятися кулінарією, випічкою, не боятися починати. Адже людина так і не зрозуміє, на що вона здатна, якщо не спробує. Олена каже: «У мене буває іноді велике навантаження, охоплює страх, чи осилю я такий шмат роботи. Але все ж верх беруть думки про те, що люди поклали на мене свої надії. Отож, як кажуть, очі бояться, а руки все зроблять. Нещодавно було замовлення на 100 кг, це на 3 весілля. Справилася, дякувати Богові. Маєте бажання творити із тістом, то починайте це робити. Поступово-поступово і прийде досвід». Пригадуєте такі миттєвості: бабуся або мама вкладає всі найдобріші почуття у свою випічку. А тепло від печі, аромат ванілі, шоколаду та горіхів назавжди пов’язує наше серце з тими прекрасними часами. Від запаху випічки на душі відразу ставало тепло. За столом збиралися близькі люди в радісному передчутті кульмінації вечора. А чому б вам не спекти свій перший тортик?


Немає коментарів:

Опублікувати коментар