ЙОГО  КРИЛА  ЗЛАМАЛА  ВІЙНА

В День перемоги над нацизмом було приємно поспілкуватися з шанованими батьками нашого полеглого захисника Юрія Колесника. Вони прийшли привітати ветеранів, всіх земляків з Днем перемоги, а заодно, звісно, провідати сина. Нагадаю, що дубровичанин Юрій Колесник спочиває на старому цвинтарі у Дубровиці поряд зі своїм дідом, який поліг за Україну, перебуваючи в лавах УПА. Володимир Олександрович Колесник, батько солдата, звертаючись до земляків закликав любити Україну і кожному з нас робити все можливе, щоб наша держава стала мирною і процвітаючою. Саме з себе починати зміни на краще, а не чекати, поки зміни прийдуть зверху. Батько Героя зазначив: «Мій син віддав життя не для того, щоб цвіт нації їхав на заробітки за кордон, він воював, щоб Україна дала можливість юнакам та дівчатам самореалізуватися. За це віддавали життя у різні часи захисники України».

Разом з тим батьки Юри розповіли мені про те, як бережуть в Україні пам’ять про їх сина. Бережуть не лише у наших спогадах, а й у мистецтві.

З 5 травня по 31 серпня у музеї найдавніших пам`яток Львова (вул. Ужгородська 1, Храм Івана Хрестителя), буде діяти виставка «ЯВІР», присвячена пам’яті Юрія Колесника та Героям війни, живим і убієнним. Як зазначили організатори, вона покликана боротись супроти душевної деградації, розпаду особистості, байдужості, «духовної» смерті сучасного покоління. Назву для виставки обрали невипадково: «Явір» – це був позивний бійця на війні. Кожної вільної хвилини Юрій малював. На війні юнак на проханням побратимів займався татуюванням.

На одному із Юриних полотен ми бачимо зображення двох білосніжних крил, обгорілих червоних та чорних ніг – це він зображує себе пораненим, що виривається з вогняного пекла з-під залпів «градів» під містом Щастя. А в другому боці цієї картини видніється розкіш, що панує на мирній землі – ось він, сенс його робіт.

«І не стало на Землі ні фарб, ні пензлів, щоб розказати ту Правду, яку Він пізнав, і стала ця Правда такою нестримною, що не втримати її ні у руках, ні у житті. І тоді, пішов Він до ГОСПОДА, щоб передавати нам письмена БОЖІ: Світанок і Громовицю, Веселку і Сніговії, Град і Затемнення, бо і Там треба рук і серця, а нам далі жити і відчитувати Письмена Оті. Берегти і передавати, щоб не загубилась ні піщинка, ні квіточка, ні сльозинка Печалі БОЖОЇ, що доводиться забрати кращих так швидко, бо закінчуються часи. І вмочають вони пензлі свої не у фарби, а кров серця Свого, щоб поставити крапку в кінці речення. А хто Душу свою віддасть за друга свого і безсмертний той у Царстві Небесному. Амінь», – висловилась куратор виставки Оксана Козинкевич, яка була «хрещеною матір’ю» бійця.

«У його роботах часто зустрічаємо крила. Знаєте, це дуже символічно, адже ця війна зламала його крила», – додає вона.

На одній з перших Юриних картин «Художник» митець тримає в руках пензлі та палітру, на ній зображено яблуко з немовлям всередині. Картина відтворює бажання досягти внутрішньої гармонії, миру та рівноваги.

Після Юриної смерті твір завершено під назвою «Художник і війна». Картина стала колажем з фрагментами форми, шевронами, ременем від автомата, патронами та іншими Юрковими особистими речами.

«Тату, мамо, сестро, завершіть мої роботи, якщо зі мною щось станеться. Я йтиму до кінця, до ПЕРЕМОГИ!», – просив «Явір».

І рідні виконали його прохання: всі роботи були закінчені, оздоблені шматками тканини з його форми, набоями та іншими боєприпасами. На відкритті виставки побували батьки Юрія Колесника і поспілкувалися з людьми, які прийшли подивитися картини сина і вшанувати його пам’ять.

Нагадаємо, Юрій Колесник народився в день 40 Севастійських мучеників-воїнів (22 березня 1994 року) у Дубровиці. Навчався в Дубровицькому професійному ліцеї.

Перші художні роботи були виконані до свят та урочистостей, перша виставка робіт в міському парку, перший відеофільм про свої твори презентує під містично-філософські мелодії Стінга.

У 2013 році Юрій вирішує присвятити себе захисту Батьківщини і 15 жовтня підписує контракт на військову службу в ЗСУ. 23 жовтня 2017 року Юрій Колесник загинув біля с. Богданівка Волновахського району. За життя був нагороджений відзнаками та медаллю захисника України. Посмертно – орденом «За мужність».

Люба КЛІМЧУК.