Команда Світлани Правник:

з вірою, добром та патріотизмом

Про нашу землячку, шановану волонтерку Світлану Правник «Дубровицький вісник» розповідав багато разів. Досвід волонтерства Світлана Леонідівна має, починаючи з 2014 року. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Світлана Правник активізувала волонтерську роботу у Дубровиці. У її команді працюють чудові люди. А через штаб «Руєвиту», що по вулиці Миру, проходять щодня десятки людей. Наша газета вже писала про один із найбільш гуманних напрямків роботи волонтерів «Руєвіту» у Дубровиці – це допомога маленьким дітям. Сотні малят з Дубровиччини, Зарічненщини, діточки переселенців отримали у «Руєвиті» допомогу смачним харчуванням та якісними підгузками. Світлана Леонідівна цю гарну справу робить під гаслом: «Будуть малята щасливими – буде розквітати Україна». Це лише один з напрямків «Руєвиту». У сьогоднішньому номері розкажемо про команду, яка з перших днів війни дарує військовим і нашим землякам позитив.

 

Користуючись нагодою, нещодавно поспілкувалася з волонтеркою Тамарою Малишевською, яка працює в команді Світлани Леонідівни, й попросила розповісти її про себе та роботу:

Тамаро Андріївно, пропоную ближче познайомитися з нашими читачами.

Мене звати Тамара Андріївна Малишевська (дівоче прізвище Андрієнко). Я вчителюю у міській ЗОШ №1, викладаю трудове навчання. Маю великий досвід педагогічної роботи, раніше вчителювала у Костополі, маю звання «відмінник освіти України». Окрім школи, вісім років працювала у закладі для особливих дітей. Однак, коли у Дубровиці дуже захворіла мама, повернулася в місто, де народилася та виросла. Батьки –

то святе, я мусила бути тут, щоб доглядати за мамою. Коли мами не стало, то деякий час працювала санітаркою в місцевій лікарні, але згодом, на щастя, знайшла роботу за фахом. Маю досвід волонтерської роботи з 2014 року, працювала тоді волонтером в Олександрії.

Як Ви потрапили до чудової команди Світлани Правник?

У волонтерському штабі «Руєвиту» працюю з другого дня війни. Я зв’язалася з Наталкою Позняк і попросила її поради щодо можливостей волонтерства у Дубровиці. Наталія порекомендувала мені поговорити зі Світланою Правник і дала її номер телефону. І от з другого дня війни я тут.

Якими були перші дні Вашої роботи у дубровицькому підрозділі «Руєвіту»?

Наприкінці лютого у нас було залучено багато людей. Нелегко у той час було фізично і морально. Наприклад, багато земляків приходили плести маскувальні сітки. Збирали ми харчі для військових, шукали житло для переселенців, організовували харчування частини захисників та багато іншого. Це великий об’єм роботи. Велику роль відіграв авторитет нашого керівника Світлани Правник, адже багато земляків, саме знаючи Світлану багато років, зрозуміли, що саме у нас зможуть бути потрібними для Перемоги.

Ви познайомилися зі Світланою Леонідівною. На Ваш погляд, чим особлива наша шанована волонтерка, депутат міської ради? Як Вам працюється під її керівництвом?

Дякую долі, що звела мене з цією неймовірно сильною жінкою, людиною-лідером. Таких серед нас небагато. Наприклад, я можу бути виконавцем, а лідерство – для мене це складно. Треба мати особливу ауру, бажання робити добро, напрацювати алгоритм роботи у волонтерстві, щоб очолювати такий підрозділ. Знаю, що зараз Світлані Леонідівні дуже непросто, бо вона доглядає за хворою мамою. Але щодня Світлана поспішає на стежку волонтерства. Якби Ви знали, скільки телефонних дзвінків робить Леонідівна протягом дня, скільки телефонують їй. Світлана Правник має ще одну особливу рису: вона прагне допомогти всім. Якщо це не в її силах, то шукає тих, хто посприяє. Біля такої людини, як біля вогню – тепло душевно і є світло. Світло надії, добра, віри. Навіть, коли в очах цієї сильної жінки сльози (бо ж вдома мама хвора), вона завжди підтримає і підкаже, розрадить і подасть руку допомоги.

Напрямки нашого волонтерства дуже різні: допомога військовим, переселенцям, всім, хто потребує. Допомога і харчами, і ліками, і одягом. Таким процесом може керувати тільки сильна людина. І Світлана Правник – людина на своєму місці. А який лідер – така і команда… Робимо все, щоб наближати Перемогу для України.

Як встигаєте вчителювати й займатися волонтерством?

Завдяки хорошому графіку роботи у штабі, я встигаю й навчати своїх школярів дистанційно. Зрозуміло, що уроки – за розкладом. Окрім уроків, важливе для мене і спілкування з моїми шестикласниками (я у них класний керівник), чудовими дітьми. Щоденно ми на зв’язку. Адже ми – одна сім’я. Діти дуже хочуть до школи, хочуть живого спілкування. І дай, Боже, щоб якнайскоріше наші учні сіли за парти. Я дуже люблю свою роботу, люблю працювати для молоді, для дітей. Вони – майбутнє України. І так, до болю серця, вражають історії сімей, які розповідають нам переселенці. Так прикро і боляче, що війна в одну мить зробила нещасними багато родин в України. Ми всі тут ще й психологи. Дай, Боже, всім терпіння та сили все це пережити. А ми   і надалі працюватимемо для Перемоги!

Ще про членів команди Світлани Правник

Олександр Остаповець також працює у волонтерському штабі «Руєвиту» з перших днів війни. Про Олександра чути лише найкращі відгуки. Жіноче представництво «Руєвиту» у Дубровиці каже, що Саша вміє гарно комунікувати з усіма верствами населення і не цурається жодної роботи. На таку людину можна завжди покластися. Велика частина фізичної роботи припадає саме на Олександра.

Людмила та Микола Роки. Це подружжя займається волонтерством з 2014 року. Разом зі Світланою Леонідівною ця подружня пара підключалася до організації поїздок на Схід, сприяючи зі збором харчів. Хоча зараз Микола та Людмила працюють поза межами штабу, вони завжди готові у разі потреби допомогти в усіх справах. Один із нинішніх напрямків їх роботи – це приготування м’ясної консервації для потреб військових. Пан Микола надає й транспортні послуги, а Людмила у будь-який час доби активно допомагає з сортуванням гуманітарної допомоги. Зараз активно працює у «Руєвиті» і сестра Людмили Тетяна Кузьмич. Скільки добра і приязні не раз спостерігала у ставленні сестер до людей! Зі щирим серцем – до кожного відвідувача.

Сергія Правника знаю давно. Знаю передусім як дуже привітного та доброзичливого сусіда, небайдужого українця. До справи волонтерства Сергій приєднався ще з ранньої юності. Зараз на Сергієвих плечах лежить дуже відповідальна ділянка роботи. Разом з товаришами – Павлом Федорчуком, Іваном Клюйком, Сергій привозить із-за кордону гуманітарні вантажі для тих, хто потребує допомоги. За плечима у цієї молодіжної команди – тисячі кілометрів доріг. Хлопці ніколи не нарікають на втому. А Володимир Кузьмич та Максим Щур виконують багато транспортних завдань й у межах громади. Молода генерація волонтерів працює під керівництвом Світлани Леонідівни з великою самовіддачею. Усі – дуже відкриті, щирі люди, із великим задоволенням ці п’ятеро молодих волонтерів допомагають військовим та теробороні. Комунікативні представники «Руєвиту» користуються авторитетом та повагою.

Василь Конончук – знаний і шанований дубровичанин, патріот, підприємець. Василя Володимировича особливо представляти не треба. Це людина, яка пронесла думки про незалежність України практично крізь все своє життя, засновник Дубровицького осередку Руху, згодом очолював районну організацію УНП. Скільки здоров’я, сил, терпіння Василь Конончук віддав для боротьби за незалежну Україну у дев’яності роки минулого століття. Хіба така людина могла б стояти осторонь, коли Батьківщина потребує підтримки?

Волонтерством Василь Конончук займається багато років. Скільки поліських делікатесів – мациків, передав Василь Володимирович нашим захисникам на Схід, починаючи з 2014 року, годі злічити. І зараз бійці смакують продукцією від пана Василя. Чимало продуктів для харчування військових Василь Конончук привозить до Дубровиці завдяки своїм особистим знайомствам». Порадник у всіх волонтерських правах і безвідмовна мудра Людина, – так кажуть про Василя Володимировича у «Руєвиті». Уклін такій шанованій Людині – за патріотизм та небайдужість!

Ось така гарна команда волонтерів працює в Дубровиці для Перемоги. І ми розповіли далеко не про всіх, хто був і є помічником цього волонтерського штабу. За гарними справами стоять сотні жителів громади, які з першого дня війни долучилися до допомоги армії. Всіх прізвищ не назвати. Світлана Леонідівна обіцяє, що після Перемоги більш детально розкаже про роботу «Руєвиту». Починаючи з перших днів війни 2022 року, вона веде щоденник і вдячна кожному, хто сприяв і сприяє в організації волонтерської роботи. Це – сотні небайдужих жителів громади. Про кожного є найкращі думки у Світланиному серці. І буде час про всіх розповісти! Від імені тисяч людей, яких підтримала команда, щиро дякую цим небайдужим волонтерам за самовіддану працю на благо України, на благо Перемоги!  

І нехай попереду у команди будуть нові вдалі проєкти! Разом – ми сила!

Люба КЛІМЧУК.

 

Світлана Правник щиро подякувала парафіянам церков ПЦУ громади за збір коштів на придбання тепловізора для потреб військових. Волонтерка наголосила, що співпраця з настоятелями храмів Православної Церкви України, їх допомога – невіддільна частина волонтерського руху на Дубровиччині.