20 квітня пройшло поховання Кошурка Андрія Васильовича, 1991 р.н., майора служби цивільного захисту, начальника частини гуманітарного розмінування. Непоправна трагедія сталася в Харкові, де і підірвався Андрій, виконуючи гуманітарне розмінування.

 

Проводити в останню путь побратима приїхали чимало колег. В очах усіх – невимовний біль, а в словах – лише добрі й теплі спогади про бойового друга. Першим висловив свою скорботу заступник начальника центру з гуманітарного розмінування та оперативного реагування полковник служби цивільного захисту Владислав Федоров. Він зазначив, що Андрій Кошурко був людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу, надати слушну пораду та підтримати у складній ситуації.

До слова також були запрошені міський голова Богдан Микульський, директор школи, де навчався Андрій.

Світла пам’ять про мужнього бійця, добру людину назавжди залишиться в наших серцях. Вічний спокій Його душі.

Слава Герою! Слава Україні, яка народжує таких відданих синів.

За інформацією Дубровицької міської ради.

 

Пекучий біль… Миттєвість – і підступна, страшна, ворожа пастка забрала Твоє життя, НАШ ГЕРОЮ. Вродливий, щирий, усміхнений, очі випромінюють невимовну доброту, розум та відвагу – таким Ти житимеш у спогадах наших колег та учнів. Хіба могли ми знати, що та онлайн-зустріч, яка була організована у Мочулищенському ЗЗСО напередодні війни, була останньою? Усі ми: і діти, і вчителі, дивилися на Тебе, начальника частини гуманітарного розмінування, майора служби цивільного захисту Кошурка Андрія, із гордістю та повагою. Ми бачили Твою посмішку і чули, на перший погляд, звичайні слова про небезпечну професію сапера, про будні рятувальників, теплі слова підтримки. І навіть через екран ми відчували неосяжну доброту Твоєї душі, тепло Твого серця, а ще – сталеву волю та мужність. Кожен із нас усвідомлював усю складність цієї професії і Твій свідомий вибір. Дивлячись у щирі очі, ми розуміли, що саме про таких, як Ти писала Ліна Костенко: «Людина нібито не літає, а крила має, а крила має…».

16 квітня 2022 року під час виконання службового обов’язку Тебе не стало. Кров захолола та сонце потьмяніло у кожного, хто прочитав цю звістку, хто знав Тебе. Ти став АНГЕЛОМ, НЕБЕСА ЗАБИРАЮТЬ НАЙКРАЩИХ! Але у наших спогадах житимеш вічно! Житимеш у першому весняному сонечку, яке сходить над нашою землею, у першій пісні солов’я, в карих оченятах свого синочка…

Висловлюємо щирі співчуття родині та розділяємо з вами страшний біль утрати! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Хлопчину везли через всю Україну…

Сльозами його зустрічала родина.

Везли по селу повз зажурені хати,

Всі плакали люди, і плакала мати.

Горить свіча – і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Україна героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб Ангелом в раю

В його садах довічно проживати,

Вони завжди залишаться в строю,

Про них всі будуть пам’ятати!