Геноцид, різанина та злочини проти людства... Гірше, ніж ІДІЛ... Перші шпальти західних видань цього тижня про звірства русні у Бучі.

 

Пам’яті МАЛЕНЬКИХ ЯНГОЛІВ УКРАЇНИ

НЕ ПРОСТИМО!

 

... Мені вісім... Маю рану личка,

Мама плаче, тато – у бою.

Хоронили вчора ми сестричку –

Найдорожчу й крихітну мою.

... Мені шість. Я зараз у бабусі.

Тата й мами в мене вже нема.

Я за свого братика молюся.

Він пішов... Нема його й нема.

... Мені сім... Зламав учора пальчик.

Як в підвалі гасне блиск свічі, 

Мені сниться мій убитий братик

В теплих плямах крові, уночі.

... Мені п’ять. Учора вбили маму,

Мучили в кімнаті... Я кричав.

Я тепер один під небесами.

Боже, де Ти?

Я ж тебе так звав!

Мені два... Було... коли ракета

Влучила у наш високий дім.

Я не встиг пожити й мав померти.

В мене брат лишився.

Йому – сім.

Мені – 0...і буде так навіки,

Бо я народитися не встиг.

Маму вбито руським чоловіком.

Лютий жах в її очах застиг.

... Господи, за що нас розстріляли? –

Линуть вітром голоси дітей.

Ми ж рости хотіли

І не знали,

Що настане час страшних смертей...

Мені – десять, і я бачу з неба,

Як росія мучить рідний край...

Скільки крові путлеру ще треба?

Господи, молю, катів скарай!

Як настане мир... Ми заспіваєм,

Так, що нас почують на землі,

Про життя під вічним небокраєм, –

Те, що ми утратили малі.

Діана Гальченко.