ОСВІТЯНИ ВИМАГАЮТЬ ДО НИХ ДОСЛУХАТИСЯ

Як ми вже повідомляли, у минулий четвер освітяни району зустрілися з головами райдержадміністрації Юрієм Лосіком та районної ради Сергієм Киркевичем.

Цій зустрічі передувало колективне звернення педагогів до очільників району та області, у якому вони просять втрутитися у ситуацію, що склалася в галузі освіти району щодо кадрової політики, зокрема, стосовно перебування на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту РДА Ніни Іванівни Стасюк та щодо реорганізації у освітянській галузі.  

Подаємо дослівно на суд читача зустріч працівників освітянської галузі та очільників району.

Володимир Кушнір, директор НВК «Ліцей-школа»: У нас є питання стосовно діяльності освітньої галузі. Якщо дозволите, я розпочну спілкування. Дозволяєте?

Юрій Лосік, голова райдержадміністрації: Давайте.

Кушнір: Колегією управління освіти в березні 2011 року створена рада директорів і одноголосно керівниками навчальних закладів мене обрано її головою. Саме через те я зараз тут стою.

Перед тим, як розпочати свій виступ, прошу дозволу зняти на відео нашу сьогоднішню зустріч і задокументувати її належним чином. Дозволяєте?

Лосік: Давайте.

Кушнір: Освітня галузь і її діяльність у нашому районі. Мабуть, не треба розказувати це керівникам, але треба розказати владі.

Сьогодні освіта - одна із перспективних галузей: третє місце в області за результатами участі в олімпіадах, в МАН; перемога в тому немаловажному конкурсі, про який Ви (звертається до голови РДА) сказали: «Що його виграти», «Вчитель року» у номінації «Директор школи», «Флагмани освіти України» і багато іншого.

Без абсолютного фінансування цілий рік, жодної копійки ми не отримуємо, а утримуємо школи належним чином, проводимо ремонти, робимо все для того, аби дітям було комфортно і зручно…

Лосік (перервавши промову): …Я вибачаюсь. Хочу вас попередити. Я не зможу з вами довго бути. У нас в районі трапилася НП – дитинка втопилася. За півгодини, чи, може, раніше, маю зустріти водолазів. Давайте конкретно по справі. Бо цей популізм нікому не потрібний…

Кушнір: Це не популізм. До вас прийшло стільки людей від освітян. Саме ми виховали ту молодь, яка сьогодні відстоювала честь нашої держави.

Освітяни завжди були з президентом тому, що ми працюємо на державних роботах і хочемо, щоби заклади розвивалися.

На жаль, нам не можна потрапити, через різні політичні амбіції, до райради (мається на увазі депутатство – авт.), щоб відстоювати честь, але тепер ми будемо це робити. Якщо у залі райради буде половина освітян, тоді ми будемо говорити і про зняття коштів з освіти і т.д.

Якщо у вас є претензії до освітньої галузі, то називайте їх конкретно – стосовно начальника управління, і стосовно директорів навчальних закладів.

Вчора Ви (звертається до Ю. Лосіка) назвали всіх, хто підписався в цьому листі (у зверненні – авт.), януковичами. Мені здається, що це принизило нашу честь і гідність. І я вважаю, що Вам треба перед нами попросити вибачення.

У нас є вимоги, з якими ми ознайомимо вас після обговорення. Бо, я думаю, що є ще керівники навчальних закладів, котрі так само мають бажання висловити свою думку.

Шановні директори! Я запрошую вас для висловлення своєї думки стосовно нашої діяльності – і освіти в цілому, і начальника управління.

Лосік: Давайте перейдемо до діла. Бо, я бачу, воно тут затягнеться. Я попередив, що маю йти. Не перебивайте. Ви мене запросили? Хочете діалогу з головою адміністрації чи не хочете?

Вигуки із залу: То послухайте нас!

Лосік: Я прочитав ваше звернення. Тут все те саме сказано. Значить, давайте так. Я попередив, що їду водолазів зустрічати – це ж нагальне питання. Слухайте мене уважно. По-перше, не знаю причини, чому ви тут сьогодні зібралися. Звернення ваше зрозуміло. Я прочитав його дуже уважно. Що я сказав, що всі – «януковичі» – це ще одна брехня.

Вигуки із залу: Микола Ілліч, було таке?

Микола Семенюк, директор Центру позашкільної освіти: Дослівно не пам’ятаю. Ви сказали: «Всі, хто тут підписаний, працювали під диктатором. Всі – партія регіонів».

Лосік: Я скажу дослівно. «Частина тут людей-підписантів хай задумається про ці події, що сьогодні трапилися на Майдані»…

Сергій Климчук, директор Берестівського НВК: Які події?! Що Ви говорите?!

Лосік (до Климчука): З Вами не будемо розмовлять. Давайте будемо відвертими. Вже не перший місяць тут будоражать район в області, бо декому не подобається, що Лосіка призначили головою райдержадміністрації: зв’язки рвуться – і комерційні і різні «шухери-мухери». Один бреше, що завтра вас знімуть – ти перший на черзі, ти – третій. Відповідаю офіційно (можливо, мені треба було давно це сказати) теоретично ніяких списків не було! Це все видумана брехня – для свого дешевого популізму та для збереження шкурних інтересів! Можу поклястися на Біблії, не було в теорії списків! У мене є претензії максимум до чотирьох керівників (в районі!), в тому числі до тих, котрі займалися під час революції «вижимами» вчителів. Було звернення Майдану (5 грудня), потім – народне Віче в Дубровиці, де були присутні понад 1000 людей (одні кажуть тисячу, інші – 850), де чітко було сказано про Стасюк Ніну Іванівну (це ви за неї, певно, прийшли, так?), і про Шатова – чим вони займалися, і було звернення негайно звільнити з посади начальника управління (27 лютого 2014 року): «звільнити Стасюк н.І. за те, що служить диктаторському режиму Януковича». Звернення підписали Б. Микульський («Батьківщина») та О. Задорожний («Свобода»), котрі збирали підписи.

(Освітяни не погоджуються з цим фактом. Стверджують, що це рішення підписали лише кілька чоловік, оскільки тоді було дуже мало людей на Майдані. Так вони стверджують, бо бачили фото в «Дубровицькому віснику». Зауважимо, що цифрова фотокамера просто не змогла вмістити всіх присутніх на одне фото – авт.).

Лосік: Кажу відверто. Ніякого списку не було, не існувало в природі. Це спеціально «нашпиговували» різних керівників, так само й директорів шкіл, що прийдуть і будуть звільнять. Ніхто нікого не збирався звільнять! Якщо людина фінансово-господарську частину веде нормально, і веде нормально учбовий процес, то які претензії можуть бути до директора школи? Це смішно говорити навіть…

Вигук із залу: А до начальника які претензії?

Лосік: Дійдемо зараз, зачекайте. Далі. Ви що вже, може, забули, не пам’ятаєте, що в Дубровиці було створено люстраційний комітет, який хотів «перешерстити» вас всіх до одного? Чи, може, коротка пам’ять? Хто його розігнав?! І хто його створив?! Запитайте Сергія Васильовича (показує в бік голови районної ради Сергія Киркевича). Він знає, хто його створював! А хто його розігнав? Лосік розігнав!

Климчук: Ви зараз займаєтеся репресіями!

Сергій Киркевич, голова районної ради: Шановні директори! Ми сьогодні зібралися по одному питанню. Що йде така полеміка з обох сторін, це мені не дуже подобається. Не важливо, хто утворив комітет - Папа Римський іде у тюрму і миє ноги ув’язненим. Якщо ви не любите цю жінку, яка колись очолювала в районі БЮТ (Світлана Правник – авт.), то чого ви одразу мене чіпляєте? Це ваші «розборки». А за списка того… не знаю, чи він був, Євгеновичу, але пан Кошин (Сергій Кошин, колишній народний депутат – авт.) сказав, що перший – той. Ти – на черзі… Список той був, бо це…

Лосік: У Лосіка того списка не було! Далі. Як ви знаєте, нещодавно…

Вигуки із залу: Вислухайте нас! Люди прийшли до Вас!

Лосік: Слухаю.

Киркевич: Шановні. Нам не потрібні вже майдани ці! Хватить вже з них! Зараз така ситуація в країні. Ворогів дуже багато є. Євгеновичу (звертається до голови РДА), треба сісти всім за круглий стіл і мирно домовитися. Нам треба зараз всім об’єднуватися. Зараз не важливо, Євгеновичу, хто де був – чи в партії регіонів, чи в «Батьківщині», чи в УДАРі. Треба нам з Вами всіх об’єднати!

Лосік (до залу): Ваше звернення до мене і до голови облдержадміністрації. Написали: «Майдан ставить вимоги до влади про врахування думки громади». Вона враховується, думка громади.

Кушнір: Призначаєте сьогодні начальника і ми йдемо!

Лосік: Був Майдан у Дубровиці. Є рішення всенародного віче…

Вигуки із залу: Їдемо в Рівне!

Лосік: Я хотів би вам нагадати, що у відділ освіти поки що немає ніякого призначення. Чого ви «збудоражилися»?

Кушнір: Ми вимагаємо, якщо буде реорганізація, то ні в якому разі три чоловіки в штаті молоді не потрібно. Тому, що ця реформа буде бездієва. Наступне. Всі реорганізації вимагають додаткового залучення коштів. При тому, що Президент закликає до ущільнення різних дій стосовно консолідації навколо бюджету. Наступне питання. Якщо Ви навіть і придумали цю реорганізацію і вбачаєте її необхідність, той лист носить рекомендаційний (!) характер. Треба зараз взяти 65 постанову, про заборону різних оцих дій. Наступне. Якщо навіть Ви і вимагаєте цієї реорганізації, Ви можете це робити, тоді Ви зараз розпорядженням призначаєте начальником управління (чи відділу) освіти Стасюк Ніну Іванівну, інакше ми звідси їдемо в Рівне!

Лосік: а це, що акт КРУ в цьому році…

Кушнір: Вам надійшов лист. Лист КРУ носить рекомендаційний характер. Ви повинні були протягом одного місяця подати всі претензії до прокуратури, яка їх повинна розглянути. А тепер Ви махаєте цим листом перед усіма. Це треба говорити людям в очі.

Лосік: Слухайте мене уважно (звертається до Климчука). Ви тут теж задіяні.

Цей акт був схований. Я його витребував аж у Рівному. Слухайте уважно. «За систематичні порушення фінансово-бюджетної дисципліни, необхідно розглянути питання відповідності начальника управління освіти, молоді та спорту РДА Ніни Стасюк займаній посаді».

Кушнір: Коли надійшов цей лист?

Лосік: У березні.

Кушнір: Скільки часу на розгляд листа?

Лосік: Він був схований. Його не було.

Киркевич: Я був головою (свого часу очолював одне із сільгосппідприємств – авт.). Іде перевірка КРУ. Там пише обов’язково, кожному пише, знайшов на 100 гривень порушення – і пише. Ми знаємо. Це не головне.

Тетяна Таборовець, завідувач методичним кабінетом управління освіти, молоді та спорту РДА: Я прошу всіх присутніх заспокоїтися. Ми сьогодні говорили про Віче, ми сьогодні говорили про люстраційний комітет. Це все речі, які пов’язані із сучасністю. Але, скажіть мені, будь ласка, найбільша галузь в районі яка? Освітянська. Яка, якщо буде організована під одним началом, а не кожен буде «кришувать», тоді вона буде багатою. То, я вважаю, що ми теж громада і ми, згідно з Конституцією України та всіма чинними діючими нормативними законами, статтями, підзаконними актами, маємо право бути почутими!

Шановні колеги! Я прийшла на посаду зав. методкабінетом у 96-му році. Ми ніде не «світилися» абсолютно. За ці роки ми вийшли на Всеукраїнський рівень, в окремих питаннях – на міжнародний, я мовчу про обласний. То до чого я веду. Який авторитет сьогодні повинен мати начальник управління освіти, що нині діє, щоб кожен із сидячих у залі директорів з «мінусовим» бюджетом (не з нульовим!), на найнижчому, який на сьогоднішній день може бути, утримував загальноосвітні заклади? Вони намагаються зробити все, що можуть – за рахунок власних коштів…

У цей час із залу линули вигуки від невідомої групи осіб (згодом вони назвали себе небайдужа громадськість): За рахунок батьківських коштів! Займаєтеся поборами!

Таборовець: Не кричіть! Батьківських, правильно. Але намагання втримати школу, де ваші діти вчаться, не хлівом, а в сучасному вигляді, який називається отам «крикунами» «поборами». Це неправильно.

Вигуки небайдужої громадськості: Ви людей залякуєте!

Таборовець: Я вас залякувала?! Якщо директори підтримують начальника відділу, котрий має авторитет в освіті, то який авторитет має бути у директора?!

Лосік (до Кушніра): Шановні! Це не ваші слова «хто не з нами, той проти нас»? Ми з тобою ще поговоримо. Саботажу не буде.

Розпочався галас у залі.

Таборовець: Я хочу, аби влада (так, як воно має бути) була присутня у нас на нарадах директорів. Ми часто запрошуємо – хто приходить, а хто – й ні. Ми звикли у себе працювати директорським корпусом відкрито і демократично. Всі абсолютно проблеми – фінансові, моральні, будь-які – вирішуються. І вислуховує начальник, і дає відповіді. І якщо з нами не згоджуються, ми приймаємо пропозиції й тих людей. Тож я прошу, почуйте і нас. Чого сьогодні, коли навіть Президент всілякі кадрові переміщення призупинив, треба колотити освіту?

Із залу на адресу Т. Таборовець від небайдужої громадськості полинули образливі слова.

Киркевич: Шановний! Це не «якась жінка»! А ти навіть мізинця її не вартий, розумієш?!

Лосік: Користуючись листами облдержадміністрації, постановою Кабміну, де з метою формування нової структури – управління молодіжної політики, рекомендовано створити відділ.

Тут освітяни гуртом наголосили на слові «рекомендовано».

Лосік: Рекомендовано. Тому, що у нас «випадає» зовсім «молоді і спорту», – його ніде не видно. Далі. Чого така завзятість? Я можу лише здогадуватися. Ви прекрасно знаєте, що нещодавно я направляв комісію по перевірці організації літнього оздоровлення – були явні порушення. До Вас це теж відноситься (звертається до Климчука), хоча Вас попередили…

Климчук: Шановний! Я хочу знати, яка до мене популярність, скажіть. Ви вчора…

Тут виникла словесна суперечка між Ю. Лосіком та С. Климчуком.

Лосік: Комісія перевірила три учбові заклади, де було виявлено порушення. Я не запрошував правоохоронні органи, я так поговорив.

Я звертаюся до тих директорів, з ким можна розмовляти: не йдіть на поводу у інших. Тетяна Федорівна! (звертається до Т. Таборовець), з Вами вже давно хотів поговорити: у Вас більше політики, ніж роботи. Платники податків більше мільйона віддають на методкабінет. Кажу відверто. Сьогодні всі вчителі з вищою освітою. Можливо, треба подумати, як в інших районах, про методкабінет, де їх розформували, зробили оптимізацію, реорганізацію зробили мережі. Ви вже більше політиком стали, ніж займаєтеся роботою у відділі освіти. І будоражите людей.

Таборовець: Я сюди запрошена радою директорів.

Лосік: Звертаюся до директорів шкіл. Знайте. Ви обмануті на 100 відсотків. Ніхто вас і не збирався переслідувать. Це вам підкидали, що будуть гнітити, 99 відсотків директорів шкіл, в теорії не було такого, що хтось буде міняти. Я відповідаю за свої слова. Ніяких списків не було. Це брехня. Не ведіться на це. Подумайте, з ким ви зоднополчились. Дякую.

Кушнір: Не приймаєте рішення? Ми їдемо в Рівне.

Після цього голова райдержадміністрації Юрій Лосік, вибачившись, залишив залу засідань. По дорозі з ним намагався поспілкуватися директор Берестівського НВК Сергій Климчук. Та сталося це у грубуватій формі. Климчук дозволив собі взяти за руки голову адміністрації, перекривши дорогу, на що у відповідь, як він стверджує, отримав лайливе слово на свою адресу: подонок.

Климчук: Ви чули, як він мене назвав? Обізвав «подонком».

Киркевич: Шановні освітяни. Я з Лосіком поговорю після обіду. А їхати в Рівне маєте право. Зауважу, що люстраційний комітет створили без моєї участі і я його перший пройшов, не боявся. А те, що я не збирався разом з усіма на місцевому Майдані, де збиралися «Батьківщина» і «Свобода», я не їхав, бо мене туди не звали навіть. Завтра ви майдан зберете, я майдан зберу, то що, буде бійня в районі?! Шановні, я прошу вас усіх заспокоїтися. Нам треба тільки мир у районі, повірте мені. Ваше право поїхати в область. Повірте, я буду відстоювати вашу думку. Я вже неодноразово говорив з головою райдержадміністрації. Радив зібрати збори директорів шкіл і провести таємне голосування. Підтримають Ніну Іванівну – хай працює.

Ігор Клюйко, міська ЗОШ №1: питання не стоїть конкретно за особистість. Я працюю вісім років на посаді директора. І за ці вісім років змінилося чотири керівника в освіті. І кожна людина, яка була на цій посаді, добросовісно виконувала свої обов’язки. Зняли їх за політичні переконання. Прийшла нова партія до влади, поставила нових людей і так далі. І суть не в особистості. Нас використовують, не поважають нашої думки. І ми при всіх отих ситуаціях, кожен, хто приходив державотворець, починав свою роботу з освіти, починав знімать начальників. Доколи це буде?

Киркевич: Ваше право поїхати і відстоювати свою думку. Тому, що ви – колектив. Ви люди, ви – громадяни України. Ви маєте свою думку.

Таборовець: Сергію Васильовичу, я хочу, щоб ви знали. Як депутат районної ради, голова комісії по гласності, я буду відстоювати своє право, бо сьогодні перед усім загалом мене звинуватив голова райдержадміністрації в тому, що моя діяльність, як завідувача методичного кабінету, є політичною, а не професійною. Я хочу, щоб у цій залі встала хоч одна людина, до якої за 16 років перебування на цій посаді я зверталася з політичними пропозиціями. Я візьму людей у свідки і подам у суд.

Кожен має робити свою роботу! Питання голови адміністрації полягають у іншому, а не у змінах в освітянській галузі. Ми свою роботу робимо! І якщо ця галузь працює, не треба її чіпати. Треба займатися тими галузями, які…………

Климчук: Я – разом із Вами. Він мене обізвав подонком. Голова адміністрації – невихований.

Киркевич: Зараз нам треба об’єднуватися. Ворогів у Дубровиці не потрібно шукати. І поки я буду тут, я це буду робити. Слово даю.

Семенюк: Після сьогоднішньої зустрічі до декількох директорів, і до мене в тому числі, будуть відповідні дії. Я хотів би попросити. Якщо ви прийшли сюди з душею, захищати один одного, …………………… Я такий самий, як і ви. То ж якщо ми – люди, то залишаймося людьми.

Киркевич: Ви сьогодні зібралися тут, щоб не відстоювати особистість. А щоб вас не ламали щоразу.

Віра Твердюк, голова районної профспілки освітян: Я прийшла підтримати кожного з вас, висловити свою думку щодо поведінки нашого голови адміністрації, який не хоче чути людей. Він прийшов сюди на крилах Майдану, і повинен уособлювати собою владу, яка слухає людей. Бо, якби режим януковича слухав людей, якби виконувався Закон «Про соціальний діалог», Майдану б не було. А вийшло, що в нашому районі поміняли прізвище голови адміністрації, але не поміняли владу. Тому, що він діє гірше, ніж діяли при Януковичу. Він навіть не захотів вислухати нікого. І після офіційного звернення групи директорів, почалися залякування. Голова сказав, що будуть наказані всі, хто підписав це звернення. То за це стояв Майдан, те наше дубровицьке Віче, щоб був керівник району і так себе вів з людьми?!

І ще одне, що ми хочемо сказати для голови адміністрації. У районі багато галузей народного господарства. І за 10 років не чіпають нікого. Чіпають одну освіту. І кожен, хто приходить начальник, під тиском голови адміністрації починається тиск на директорів, в тому числі і психологічний, і люди не можуть нормально працювати. То ми прийшли просити. Вирішуйте свої політичні амбіції по працевлаштуванню політичних ділків в інших галузях, залиште нас у спокої! Бо освіта професійно працює сьогодні на рівні області і району.

Климчук: А я хочу звернутися до представників преси, щоб вони дослівно передали сьогоднішню цю ситуацію, яка відбулася, і дослівно те, що сказав голова адміністрації стосовно мене, і стосовно Тетяни Федорівни Таборовець. Вибачте мене, я так само людина. Я рік лише працюю на посаді, але є досягнення. Не розумію, за що така образа.

Кушнір: Я прошу так і далі продовжувати любити Україну, і поважати всіх.

Таборовець: Відносно районного методичного кабінету. Не в районі його відкривають чи закривають. Це підструктура Міністерства освіти. Якщо там вирішать, що така структура не треба, це ні голова адміністрації не буде вирішувати, а ні хтось інший.

Ще хочу сказати, що наша сьогоднішня зустріч була задумана і організована як конструктивний діалог з владою. Що вийшло, ви бачите самі…

Освітяни також наголосили, що кожен із них брав участь у зустрічі за власним бажанням і ніхто їх до цього не примушував.

Після того вони організовано направилися до Майдану Злагоди, де на них чекав автобус, щоб їхати до Рівного, аби далі відстоювати свою позицію вже з владою вищого рівня.

Наскільки нам відомо про результати зустрічі, заслухавши освітян з Дубровиччини, представники обласної влади пообіцяли вирішити це питання.

Також нам стало відомо, що після делегації освітян у Рівненського керівництва побувала й інша делегація, до складу якої увійшли колишній начальник відділу освіти Катерина Кухаревич, колишній головний інженер установи Олег Конончук, депутат райради Людмила Берестень та інші. Вони мали протилежну позицію до попередньої делегації.

* * *

Зауважимо, що зустріч освітян із владою відбувалася у дуже неспокійному тоні. Отож, якщо якогось діалогу чи його частину не надруковано, то це лише через неможливість його відтворити загальний гамір та шум. Усі сторони діалогу, включаючи й тих людей, що сиділи в кінці залу та кидали свої репліки під час виступів, були дуже емоційними.

Інна ПРИМАКОВА.