ЛЮБЛЮ І ЗАХИЩАЮ СВАРИЦЕВИЧІ!

Насмілюсь критично висловити свою думку з приводу заміток  авторів-анонімів ресурсу «Моя земля – моє Полісся», що стосуються  мого рідного села. До недавнього часу помірно спокійно  ставилася до всього почутого, доброго і не дуже, на адресу села  Сварицевичі і його жителів. Бо мотивувала це не тим, що  розумний промовчить, а дурню не докажеш, а більш схилялася до думки, що «кожне сільце має своє слівце». Але останні події  змусили дещо по-іншому глянути на ситуацію, яка складається стосовно подій, що відбуваються у моєму селі і думок, що витають навколо нього, і стати на захист його репутації.

Завжди, і в роботі, і в житті, намагаюсь дотримуватися  принципу «Не говори того, в чому не обізнаний, тоді не доведеться червоніти за те, чого не знаєш перед тим, хто більш  ерудований». Почну з деталей, на перший погляд, дрібних для  незнавців і досить вагомих для фахівців.

Без будь-якого сарказму хочу розставити акценти на деяких фактах, пов’язаних із святкуванням звичаю Водіння Куста у Сварицевичах. По-перше, не варто ставити під сумнів давнину походження традиції, бо НЕ МАБУТЬ і не ЛИШЕ В ЦЬОМУ РОЦІ, як зазначає автор замітки, помітивши відеокамеру журналістів, що  приїхали з Києва, бо сам факт вже давно вивчений відомими дослідниками. При бажанні детальніше про це можна прочитати за посиланням в Інтернеті http://dubrlibr.rv.ua/raybibl/svarutsevichi/obryadu/kyst/suchasnist.php.

В цій же статті можна дізнатись, хто саме відвідував село і куди їздили наші кустянки, щоб розповісти про унікальний  обряд. Тому не тільки жителям села, а й обізнаним мешканцям району, області, вихідцям із села, що живуть далеко за його  межами, не треба доводити, що Сварицевичі - унікальні не лише на всю Рівненщину. багато хто(!) пам’ятає, бачить і знає,  як за тиждень щороку напередодні Зелених свят у село приїжджають дослідники як з України, так із Польщі, щоб вивчати традиції нашого села, а вже потім на власні очі  побачити і відзняти на відео, як обряд культивується самими жителями.

Варто наголосити на тому, що популяризації народних  звичаїв і обрядів с. Сварицевичі гурт Чудіновичів завдячує   рівненській фольклористці С.А. Кітовій, яка координувала збір  фольклорно–етнографічних пам’яток. Упродовж багатьох років  з  родиною Чудіновичів співпрацювали фольклористи-етнографісти - С.І. Шевчук, В.М. Павлюк, М.А. Українець, Р.К.Тишкевич, Л.Орел, В.Т. Скуратівський, В.П. Ковальчук. Завдяки їм с. Сварицевичі опинилися в колі зацікавлень науковців Львова, Києва, Рівного, Польщі. Укладено багато фольклорних збірок (Кітова С.А. «Водіння Куста на Поліссі», Ковальчук В.П. «А вже весна скресла», «Календарно-обрядові пісні Рівненщини», «Колядки і щедрівки Рівненщини», Шевчук С.І. «Волинське Полісся: традиції, проблеми успадкування фольклору», В.Т. Скуратівський «Скільки століть Кусту», Р. Тишкевич «Зелені свята на Волинському Поліссі», В. Ковальчук «Пісні до обряду «Водіння Куста», Цапун «Весілля в Сварицевичах»).

Тим, хто не чув, як про наше село відізвався Василь Скуратівський, варто відшукати в Неті його статтю «Місяцелік. Червень» (1993), щоб переконатися, що це не піар-слова. «Сварицевичі з його звичаєво-побутовим укладом – виняткове явище цілісного комплексу культурної спадщини, витоки якої сягають дохристиянської доби. Відтак поліський осередок обов’язково має набути статусу як фольклорно-етнографічного  заповідника республіканського, а можливо, всесоюзного чи навіть міжнародного значення, адже йдеться про загальнослов’янську пам’ятку». Можливо, невипадково і не зовсім жартома, бо як говориться «у кожному жарті своя доля правди», з вуст дорогої гості сьогодні прозвучали слова «Дай Бог, щоб у вашому селі була столиця Київ!». Ми й не проти, щоб це була фольклорно-етнологічна Кустівська столиця, бо сам обряд далеко не жевріє, а щороку наповнюється життєдайною енергією та силою.

Що стосується самої організації свята, то не варто дешевими репліками типу «Але сталася прикра накладка…» (чит. статтю за 20 червня 2016 року на сайті «Моя земля – моє Полісся») ставити під сумнів професіоналізм організаторів фестивалю і репутацію голови Дубровицької райдержадміністрації пана Сергія Киркевича, який, на щастя(!), не втратив нагоди показати традицію свого села іноземним гостям, бо було що показати!

Про Сварицевицький навчальний заклад не варто гудіти, бо від усього, що робиться у ньому, віє теплом, затишком і  господарськими руками! А про гостинність самих сварицевичан,  і не таких вже безтолкових, як декому хотілось би виразитися «не злим тихим словом» про їх щирість, доброзичливість,  краще запитати у гостей свята і не тільки іноземних, а тих, що щорічно люблять приїздити до нас показати себе і  подивитися на нас – справжніх, навіть трішки крикливих, але це вже з  ряду особистісного менталітету.

Про досягнення і ріст молоді села не варто повторюватися. У випуску газети «Дубровицький вісник» за 14 квітня 2016 можна перечитати мою статтю «Молодь, котрою пишається Україна!», де  детально описано, чим живе молодь села. До речі, можна додати нові результати хлопців Денисевича Сергія та Вишневського Олександра, які 09-12 червня на 7-му Кубку світу WPA з пауерліфтингу, жиму лежачи та станової тяги в Луцьку завоювали золото і бронзу.

При нагоді хочу поділитися приємною новиною, яка була обговорена лише у вузькому колі освітян і про яку мало хто чув.

Голова шкільної учнівської адміністрації Сварицевицького НВК, заступник голови районної ради старшокласників Дарина Галушко у складі рівненської команди лідерів 1-2 червня цього року взяла участь у Всеукраїнському дитячому форумі «ДІТИ ЗМІНЮЮТЬ СВІТ», який проходив у Київському Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал». Зустріч пройшла у дружній товариській атмосфері у присутності президента України Петра Порошенка. Лідери з усіх областей України брали участь у розробці і захисті власних проектів з семи локацій. Усі мали можливість висловити власне бачення на обрану тему. Президент вислухав ідеї і пропозиції учнів й особисто кожному потиснув руку.

Висловлюю щиру вдячність головному спеціалісту управління освіти, молоді і спорту Дубровицької райдержадміністрації  Рабешко Галині Захарівні за активне сприяння у розвитку  лідерської позиції учнівської молоді. Для нас дуже важливо  було відчути її підтримку, і в той же час певну відповідальність за покладену на нас довіру!

1 червня з нагоди Дня захисту дітей у Дубровицькому районному будинку культури відбувся фінальний етап конкурсу «Бурштинові таланти» серед дітей віком 5-8 років. Серед  п’ятнадцяти конкурсантів району четверо учасників у кількості 23 учнів були із Сварицевич. Приємно порадували глядачів виступи наших дитячих танцювальних колективів «Водограй», «Чунга-Чанга», Театр мод та Олександрович Яна з піснею «Тато, повертайся живим». Серед п’яти переможців двоє із Сварицевич, а саме гурт «Чунга-Чанга» та Театр мод.

Про ці події чомусь ніхто навіть не згадав. А деякі з них  піднесли імідж усього району.

Скажу без усякого упередженого ставлення до інших сіл району і їх жителів, у нас, як і в кожного, є чому повчитися, без будь-яких заздрощів.

В нинішньому надто мобілізованому світі дедалі актуальнішим стає принцип «Спіши повільно! Особливо в словах!».  Радила б на майбутнє незадоволеним особам авторизувати свої замітки, бо статті, подібні анонімкам, ніколи не сприймалися серйозно. Завжди критика оцінювалася позитивно і була  рушійною силою лише в тих випадках, коли не опускалася до приниження осіб, що неодноразово дозволяють робити собі автори ресурсу «Моя земля – моє Полісся», допускаючи репліки стосовно голови РДА, а саме: «скандальний голова» (у замітці від 06 червня 2016), «горе-голова» (у замітці від 19 червня 2016 року), бо більше схоже це не на правду, а на «ахіллесову п’яту». Можливо треба  бути більш поміркованими і втихомирити свої амбіції стосовно  самих Сварицевич і його вихідців. Бо, чуючи з усіх сторін скептичну репліку «Ох, скрізь ті Сварицевичі!», складається враження, що вступаємо в нову форму боротьби за існування, що давно відмічено Дарвіном.

Слід взяти на замітку ще одну аксіому, притаманну нашим предкам «Що написано пером, не вирубаєш «топором»!». Тому  міркуйте, шановні пані та панове, над тим, що пишете, і не займайтеся блюзнірством!

Оксана ЯЦУТА.