Гра в радість сучасної молоді

З метою збору коштів для 22-річного Андрія Барабаша у Рівненському драматичному театрі 14 червня відбувся благодійний показ вистави «Полліанна». 469 глядачів допомогли зібрати 21460 грн. Усі кошти одразу ж після вистави передали Андрію та його мамі Юлії.

Мені довелося побувати на цій виставі і я досі глибоко вражена. Перш за все, слід акцентувати увагу на професійній грі акторів, зокрема найбільше запам’яталась виконавиця головної ролі, дівчинка віком близько десяти років, яка не тільки чудово виконала головну роль, але й нікого не залишила байдужим – ні дорослих глядачів, ні діток. Неперевершена постановка за мотивами книги Елеонор Портер «Поліанна» була й технічно грамотно втілена в життя – чітко видно працю вітчизняних сценаристів та режисерів. Декорації, музика, сценарій – все було лаконічним, доцільним, а головне заворожуючим. На декілька годин я занурилась у світ дитинства та доброти. Чесно кажучи, вистава змусила мене переосмислити деякі грані мого світогляду. І, на мою думку, коли цей ефект спричиняє мистецтво, то лише тоді його можна вважати істинним, а його вплив перманентним, себто постійним, незмінним.

Книга «Поліанна» є світовим бестселером. Незважаючи на те, що її цільова аудиторія – діти, кожен зможе засвоїти щось корисне для себе. Головна героїня Поліанна змушена переїхати жити до своєї тітки, залишившись сиротою. Будучи дитиною від небажаного для своєї родички шлюбу, Поліанна одразу не викликає в неї особливої симпатії. Проте згодом завдяки своєму життєлюбству та особливій грі вона завойовує кожне серце, навіть несентиментальної тітоньки. Гра полягала в тому, що треба постійно радіти, незважаючи на обставини та можливості. Просто постійно радіти простим речам – сонцю, просторам уяви, молоку і т.д. Навіть в сучасній психології є так званий Принцип Поліанни, який застосовують для лікування хронічних депресій.

Дійсно, кожен може радіти простим речам, проте необхідно поповнювати душевні резерви новими враженнями та емоціями. Молодь нашого району часто-густо просто не має можливості це зробити. Наприклад, похід до театру чи покупка книги є проблематичнішим, ніж покупка алкоголю чи цигарок. Ми живемо у замкнутому колі – «Площа–БК–Горинь». А якщо і будуються нові заклади, то розраховані явно не для кишені підлітка. Ми мусимо виїжджати за межі нашого містечка навіть у пошуках дискотек. Тобто ситуація для дозвілля далеко не веселкова. Я не виправдовую підлітковий алкоголізм чи тютюнову залежність, але адекватних альтернатив для відпочинку, на жаль, мало.

Все ж я вірю, що рано чи пізно ввечері рій мату напівтверезих підлітків стихне. Нумо разом культурно розвиватись, бо сьогодні гасло «Україна – це Європа» залишається лише гаслом.   

Мирослава САХВОН.