пʼятниця, 2 жовтня 2015 р.

* Ювілеї

Її материнська доля

Багато років тому, коли я вперше переступила поріг її світлиці, мене вразила величезна кількість портретів сина, розвішаних на стінах. Він був у неї єдиною дитиною і загинув в автокатастрофі у 42 роки, проте для неї лишався живий, з ним вона радилась, йому виливала свої тривоги, ділилася болями й радощами. Його проникливий погляд немов запитував: «Як ти там, мамо, голубко моя?»…

26 вересня Вірі Данилівні, мамі народного артиста України, композитора, колишнього художнього керівника й головного диригента Черкаського державного народного хору Євгена Кухарця, виповнилося 90 років. За дорученням народного депутата України Василя Яніцького, я приїхала привітати Віру Данилівну, привезла подарунок, висловила щиру подяку за чесно прожите життя, наповнене працею й любов’ю, а також ще раз низько вклонилася за народженого й вихованого нею сина Євгена – гордість поліської землі. Також передала вітання від голови Дубровицької РДА Сергія Киркевича. До слова, його увага до матері митця не обмежується одними вітаннями. Усі її побутові турботи голова адміністрації намагається вирішити по-синівськи. Ось й днями за його сприяння Віру Данилівну буде забезпечено паливом на зиму. Не залишили ювілярку поза увагою також й педагогічний колектив школи та працівники сільської ради.
Розговорилися… Погляд її красивих блакитних, кольору літнього погідного неба, очей, наповнений теплотою й щирістю. В них світиться мудрість людини, що бачила на віку всякого та водночас якась дитяча незахищеність. У свої 90 вона має хорошу пам’ять, світлий розум.
- Навіщо я живу?.. Нема Женьки, то для чого таке життя? – на очі жінки навернулися непрохані сльози.
Віра Кухарець народилася в багатодітній родині у селі Велюнь, де виростало десятеро дітей. Родина була обдарованою до співу, отож її Євгенові дісталися «талановиті» гени. Змалечку в трудах. Закінчила 4 класи польської школи. У 19-ть вийшла заміж, у 20-ть народила сина, у 21-ин стала вдовою… Все життя працювала в колгоспі, була ланковою рільничної ланки, а згодом бригадиром овочевої бригади. Ще 15 років після пенсії працювала, вирощені її бригадою овочі відправляли до Москви.
- Скуштувала вдовиної долі вдосталь, - каже пані Віра. – Родина підтримувала. Син допомагав змалечку і в полі, і в лузі, і в господарстві. Його потяг до музики був великим. Ще в дитинстві самотужки опанував гру на баяні. Залазив на піч, де стояв баян мого брата Данила, і підбирав нотки. Після закінчення школи, поїхав навчатися в Рівненське музичне училище. Грошей в хаті майже не було, то він десь там в Рівному вже й підробляв помаленьку. Коли сказав, що хоче вступати до Одеської консерваторії, у мене й руки опустилися: «Сину, а за що ж я тебе вчитиму?..». Женя сказав, що треба лише трохи грошей, доки екзамени вступні здаватиме, а там він собі раду дасть. Так і було. Коли вперше отримала грошовий переказ від нього з Одеси, горло здушив біль і жаль, вдячність і гордість. Він присилав мені декілька десятків рублів, щоб не пропала… Влітку старався приїхати, щоб допомогти сіна вкосити на корову.
Кар’єра сина складувалася успішно. Його талант та працелюбство, порядність та людяність сприяли визнанню серед колег та керівництва. Згодом одружився, народився син. Вірі Данилівни було для кого й для чого жити й працювати. Жила його життям. Переживала розлучення його з дружиною. Згодом він одружився вдруге, народився ще один син. Часто їздила в Черкаси. Тоді він запрошував додому своїх численних друзів, щоб познайомити з мамою, якою пишався. Та життя перевернулося в одну мить, коли сина не стало…
Вона до останнього часу їздила на могилу Євгена в Черкаси, зустрічалася з онуками та його друзями. Дуже переживає за долю молодшого онука, який тяжко хворий. Тепер здоров’я не дозволяє відвідувати могилу єдиної дитини, ледь пересувається з паличкою. Брат Данило зі своїми дітьми опікується нині нею.
У Дубровиці раз у три роки традиційно проходить фестиваль народних хорів імені Євгена Кухарця «Пісня – доля моя». Сюди приїжджають найкращі колективи нашої та інших областей. Бував тут і Черкаський хор, і Волинський державний. Цього року спонсором фестивалю виступив благодійний фонд Василя Яніцького «Наш край», який виділив грошові премії для переможців конкурсу.
7 листопада цього року Євгенові Кухарцю виповнилося б 70… Черкаський народний хор готується урочисто відзначити цю подію і вже повідомив про це Віру Данилівну. Вона рада, що пам’ятають про її Євгена, про неї саму та дякує усім за підтримку.
Оксана СЛОБОДЗЯН, помічник-консультант народного депутата України Василя Яніцького

Немає коментарів:

Опублікувати коментар