ЩО НАСПРАВДІ ПРИХОВУЄ ДЕНЬ БАБАКА: ІСТОРІЯ ТА ЗВИЧАЇ

День бабака, який святкують 1 або 2 лютого, знайомий нам з американських фільмів та уже традицій XX століття, коли українські бабаки-віщуни пророкують погоду на прийдешню весну. Проте цей день приховує у собі давніші та глибші традиції, ніж просто віщування погоди за допомогою тварини. Детальніше про давні корені Дня бабака розповіла в мережі Інтернет езотерикиня Олена Кузьмич.

Історія  має кельтські корені

За Днем бабака приховується давнє кельтське свято Імболк, яке успішно трансформувалося та інтегрувалося у різні культури. Назва свята Імболк означає «в молоці», і пов’язане з тим, що у тварин, наприклад, овець, починає прибувати молоко. Також вчені припускають, що назва свята походить від давньоірландського слова «folcaim», яке в перекладі означає «я мию», що вказує на очищення, про яке теж йтиметься у цьому матеріалі.

 Для первісних народів дуже важливими були зміна циклів природи, коли осінь змінювала зима, а зиму – весна. Кожний перехід пір року потрібно було підкріплювати певними ритуальними дійствами, аби допомогти природі оновитися. Пізніше це успішно було запозичено християнством, аби показати у щорічному відродженні природи воскресіння Ісуса Христа. Для кельтів, які у певний час розселилися на території від Великої Британії й до західних теренів сучасної України, Імболк був важливою точкою у році. Це свято відродження природи після зимового сну та близького закінчення зими. У прадавні часи Імболк супроводжувався вогняними ритуалами та веселощами.

Вогонь був і є уособленням сил Сонця, запалюючи багаття та свічки, ми начебто допомагаємо світлу збільшуватися з езотеричної точки зору. Також цього дня існувала традиція виготовляти хрести-обереги. Символ хреста, як відомо, існував задовго до появи християнства, а перетин двох відрізків символізував Сонце і його життєдайну силу. Ці хрести виготовлялися з дерева, наприклад, горобини, адже нині триває кельтський місяць горобини. Її деревина нібито захищала від пожеж. Такі хрести вішалися над дверима або вікнами на весь рік, а потім спалювалися і замінялися новими на наступний Імболк.  Велику увагу цього дня приділяли очищенню, адже з погляду символів, це підготовлює природу та людей до нового та оживлює приховані сили. Цього дня виготовлялися і специфічні ляльки з вівса або будь-якої іншої злакової культури, яка була пов’язана з відродженням природи та духом зерна. Зрозуміло, що ми достеменно не знаємо, які обряди та звичаї існували у цей день, а більше спираємося на сучасну неоязичницьку реконструкцію і трактування, але за схожістю звичаїв народів Європи навіть попри величезну відстань поміж ними, можемо говорити про те, що подібні ритуали та атрибути таки існували. 

 

На зрізі християнства та язичництва

Для кельтів центральне місце у святкуванні Імболку посідала богиня Бригіта. Пізніше вона була витіснена християнською традицією. Згідно з християнською міфологією, свята Бригіта була повитухою Діви Марії. Тому церква, аби витіснити язичницьку традицію святкування Імблолку влаштувала свято на честь святої Бригіти, яке дивовижним чином збіглося з Імболком. Збіг? Не думаю... Язичницьке свято Імболк частково збереглося у сучасному світі. 2 лютого за новим стилем і 15 лютого за старим стилем християнська церква святкує Стрітення. Навіть в Україні цього дня у церквах подекуди освячуються спеціальні свічки, які називаються громничими, і які нібито мають захистити оселі від ударів грому. Вони благословляються у церкві та відносяться додому.  Свято Стрітення присвячене очищенню Діви Марії після пологів і народження Ісуса Христа, адже раніше, та і зараз, з погляду церкви, жінка протягом 40 днів після народження дитини вважається нечистою через природні процеси та не може відвідувати церкву.

Саме Стрітення і знаменує очищення Діви Марії та її відвідини храму. Давні прикмети вказують на те, що погода на Стрітення знаменує погоду протягом наступних шести тижнів. Приміром, якщо день сонячний, то залишок зими буде холодним, а якщо йде дощ або сніг, то наступні шість тижнів погода буде безвітряною і теплою. У Сполучених Штатах Америки у цей день є своя ритуалістика, яку і назвали Днем бабака. Цікаво, що ця традиція – не унікальна. Ще древні римляни так ворожили. А в Європі подекуди зберігся своєрідний день їжака, коли погоду аналізували саме за поведінкою цієї тварини. У США тим часом намагаються розбудити від сплячки бабака, який нібито може віщувати погоду. Цей обряд чудово зображений в однойменному фільмі 1993 року. Ось так в одному дні химерним чином переплелися християнство і язичництво, древні та сучасні особливості. Нині Імболк святкують неоязичники – віккани. А також Імболк і досі святкують, наприклад, у деяких графствах Ірландії.

Підготувала Людмила РОДІНА.