Збережемо скарби нашої історії

 

Головним і єдиним зберігачем накопичених скарбів історії м.Дубровиця, яке включене до Списку історичних населених пунктів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2001 року № 878, своєрідним центром духовної культури майбутнього є Дубровицький історико-етнографічний музей Дубровицької міської ради. Він розташований в центрі міста і розпочав свою діяльність до 1000-ліття міста Дубровиця з 2005 року. Головними завданнями музею є дослідження, вивчення та пропаганда історії і культури краю; виявлення, збір, облік, збереження та показ через музейні форми роботи – експозицію, виставки, друковані видання і науково-освітні заходи – пам’яток духовної та матеріальної культури Дубровиччини.

З 2021 року підпорядковується відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Дубровицької міської ради.

Музей містить чотири експозиційні зали: «Історія давнього міста» (представлені фотоматеріали про місто та район), «Тих днів не змовкне слава» (присвячена трагічним сторінкам історії: Другій світовій війні, Революції Гідності, АТО, афганській війні), «Побут та знаряддя праці» (представлені знаряддя праці і предмети побуту, якими користувалися предки), «Археологічні пам’ятки міста та району».

Загалом за останній навчальний тиждень навчальних закладів Дубровицької ОТГ музей відвідало більше 100 школярів, які познайомилися з давньою історією краю та отримали позитивні враження і нові знання.

Основний фонд музею становить більше 700 одиниць та науково-допоміжний – 300 одиниць.

Унікальними експонатами в закладі є речі з ткацтва Заслуженої майстрині народної творчості України, Уляни Кот (26.10.1936 р.) з с.Крупове: серпанковий костюм 80-85 рр. XX ст., скатертина ткана 80-х рр. XX ст., рушник тканий 90-х рр. XX ст., костюм 50-60-х рр. XX ст. (в кому особисто ходила Уляна Кот).

Для серпанку вирощували сорти льону, в якому тонке і невисоке стебло – лущик, простяк. Для орнаментування поліського народного вбрання ткали найчастіше – червону смугу – «пасок». В основі орнаменту переважають геометричні фігури.

«Портрет Шевченка» 09.10.2014 р. (пастель) заслуженого і народного художника України, лауреата Шевченківської премії Євгена Безніска (19.10.1937-11.07.2015 р) з м.Львова (чоловіка скульпторки Теодозії Бриж з с.Бережниця). Автор понад 50 років працював над художніми роботами за мотивами творів Т.Шевченка, Л.Українки, В.Стефаника.

Увагу науковців і гостей завжди привертають фотопортрети з династії Броель-Плятерів: Юзефа Антоні Вільгельм Броель-Плятера (13.06.1750-02.09.1832 рр.), Віктора Марії Ігнатія Броель-Плятера (12.08.1943-15.07.1911 рр.), Вітолда Броель-Плятера (1893-1962 рр.), Людвіки Броель-Плятер (1904-2000 рр.), які захотіли особисто приїхати та передати в музей Яцка Людвік Броель-Плятер зі своєю донькою Меланією Сипек із Вжонсовице (республіка Польща) у 2015 році (що віднайшли наш заклад в мережі INTERNET), а також фотоматеріали про палац Броель-Плятерів, що був зруйнований під час Дубровицького збройного повстання 1918-1919 рр.

Унікальною збереглася книга Т.Шевченка. «Поезії»: 1837-1847. – Т.1. 1939 року (видана у місті Київ до 125-річчя з Дня народження Т.Шевченка), яку передав нам Федір Мосейчук з м.Дубровиця, учасник ОУН та УПА, реабілітований 16.06.1969.

Цікавою є колекція монет та грошових купюр, яка налічує більше 100 одиниць. Найстаріша монета з колекції – римська динарія 100 р. н.е. (із зображенням Антоніна Пія, римського імператора із династії Антонінів (138-161 р. н.е.) та грошова купюра 1 рубль 1898 р. Для учнів та студентів навчальних закладів ця експозиція завжди припадає до душі незалежно від вікової категорії.

Є ряд експонатів, до яких ми проявляємо особливу обережність, бо певним із них вже є 100 років, а інші скоро відсвяткують своє перше 100-річчя.

До таких експонатів-старожилів належать, картини моєї бабусі «Пейзаж села Хилін» та «Квіти» (автор Степан Макоїд), поч. XX ст.: що передавалися з покоління в покоління нашого роду, рушники, штани полотняні чоловічі, вугільні праски; оригінали документів, 20-30-х рр. XX ст.: свити чоловічі, сорочки чоловічі та жіночі, спідниці, глечики (автор гончар Євтух Кулик з с.Вільне), годинники та ін.

Величезний вклад для зібрання експонатів та поповнення фондів музею для оновлення експозицій закладу, присвячених Революції Гідності (21.11.2013-22.02.2014 рр.), військовому та дубровицькому старовинному одягу, виробам з ткацтва та вишивки, знарядь праці та предметів побуту зробили: з м.Дубровиця: учасники Євромайдану Валентина Баньковська та Олександр Задорожний, Тамара Красновська, Валерій Макарицький;  з с.Крупове: Наталія Мозоль та сім’я Тетяни та Бориса Бернацьких, с.Висоцьк: Надія Верес; Галина Крижик з с.Будимля; Марія Петровець з с.Переброди та інші жителі краю. Дякуємо кожному з вас.

Шановні жителі міста та ОТГ, якщо у вас чи у ваших знайомих збереглися старовинні та цікаві речі, які несуть історичну цінність, фото про свій рід чи наш край, приносьте їх до Дубровицького історико-етнографічного музею та подаруйте свою частинку історії для майбутніх поколінь! Нехай безцінні скарби не пиляться у шафах і скринях, а радують відвідувачів. Будемо безмежно вдячні за нові поповнення колекцій музею для нашого відносно молодого музею серед інших музейних закладів!

А всіх бажаючих запрошуємо відвідати скарбницю історії Дубровицького краю, що знаходиться за адресою: м.Дубровиця, вул.Миру, 16, графік роботи: з понеділка по п’ятницю, окрім перерви на обід.

Наталія ВАЩИШИНА,

директор Дубровицького історико-етнографічного музею Дубровицької міської ради.