Хай музика звучить

Останні акорди весни

Минулої неділі у Дубровицький музичній школі пройшов творчий вечір авторської пісні та поезії Наталії Ярмошевич під назвою «Останні акорди весни». Талановита викладачка музичної школи представила глядачам філософську, пейзажну поезію та ліричні пісні. Літературно-музичний вечір подарував слухачам щирі емоції та натхненний настрій. У віршах і піснях звучали роздуми про сенс життя та пошуки себе у світі, радість і смуток, красу і любов. Приємні хвилини насолоди подарували присутнім і юні дарування: вокалістка Божена Ярмошевич, гітаристки Богдана Маковецька та Анна Савич.

Наталія Ярмошевич – тонкий лірик, вона надзвичайно романтично й піднесено описує різні моменти життя, людські почуття і красу природи. Всі пори року проходять крізь вірші поетеси, обдаровують чимось незвичайним, своїм, унікальним. Навіть буденні моменти авторка описує особливо проникливо. А коли вірші лягають на музику, то створюється зворушлива атмосфера діалогу сердець.

Не так просто бути відкритим. Спасибі Наталії Ярмошевич за простір її серця. Завдяки теплим, щирим словам людяність і духовна краса на творчому вечорі воскресали знов і знов. Зрозуміло, що підтримка кожного читача, слухача вкрай важлива для творчої особистості. Отож нехай душевні, щирі відгуки зігріють серце авторки Наталії Ярмошевич, яка так щедро дарує красу душі усім нам.

 

Музика дарує крила

Зворушливий випускний вечір Дубровицької музичної школи подарував всім присутнім у будинку культури багато чудових емоцій. Серед двадцяти випускників закладу цьогоріч десять отримали свідоцтва з відзнакою. Як зазначив директор музичної школи Микола Головін, він гордиться успіхами учнів та їх наставників. Випускники не раз з честю представляли Дубровицьку музичну школу на конкурсах різних рівнів, здобуваючи призові місця і презентуючи Дубровицю.

Урочистою миттю свята стало вручення свідоцтв випускникам школи, які впродовж шести років пізнавали радість спілкування з музикою, вчилися слухати, розуміти та любити її. Нині перед ними відкриті двері мистецьких музичних навчальних закладів. І хоча не всі випускники оберуть професію музиканта, однак її величність музика назавжди палатиме в їх серцях.

Люба Клімчук.

 

 

Була газета, а став… кошик

 

Як можна використати прочитану періодику? Здається, питання доволі просте і в кожного своя відповідь: загорнути шматок сала, затулити вікно, в літню спеку прогнати набридливу муху чи  підтопити грубку взимку...

Зрештою, найчастіше так і буває. А от Ніна Воробей із Зелені знайшла їй значно оригінальніше застосування. Майстриня дарує газетному паперу нове життя, створюючи з нього практичні речі, що стають окрасою  домашнього інтер’єру. Про її цікаве захоплення – у нашій розмові.

Пані Ніна родом з Києва. Після школи опанувала фах бухгалтера. Але за професією так і не вдалось попрацювати. Зате спробувала себе в багатьох інших сферах. Була і діловодом в Київському обласному військкоматі, і продавцем, і заготівельником, а потім й помічником модельєра на швейно-галантерейній фабриці. Саме там вперше зрозуміла, що їй до душі креативити та створювати щось своїми руками.

А в поліський край її дев’ять років тому привело кохання.  Дружкуючи в Зелені на весіллі, познайомилась з майбутнім чоловіком. І після одруження сюди переїхала. Спочатку було незвично після шаленого ритму столиці звикати до розміреного сільського життя. Та мальовничі краєвиди одразу полонили її серце. Тож зізнається, що вже не проміняла б село на місто.

Вперше побачивши плетені вироби пані Ніни, здається, що матеріалом для них слугують гілки. А ось і ні. Це плетиво – зовсім не з лози. Ще донедавна «прутики» для її кошиків та цукерниць  мали абсолютно інший вигляд – вони були…газетними сторінками. Особисто я ніколи б не подумала, що такі гарні речі  можуть виходити із паперових трубочок. Тому цікавлюсь, як моя співрозмовниця відкрила для себе це ремесло.

«Чомусь ніколи не мала певного хобі. Нічого мене особливо не захоплювало, допоки не попросили зробити щось з сином на свято осені. В пошуках натхнення зайшла в Інтернет. Натрапила на вироби з солоного тіста. І мені сподобалось. Почала робити з цього матеріалу різні квіткові композиції. Але їх треба було на чомусь викладати. Знову ж подалась за ідеями на простори «всесвітньої павутини». І побачила там плетені тарілочки з паперової лози. Перший виріб вийшов  не зовсім вдалим. Вирішила, значить – не моє. Через місяць передивилась, як інші майстрині це роблять. Глянула одне відео, друге, п’яте... Знайшла свій спосіб плетіння і «понеслось». У цьому мистецтві немає меж і одноманітності. А головним союзником стає фантазія. Паперова лоза зручніша у використання, ніж природня. Вона дуже гнучка та пластична. Тож з неї можна зробити все, що завгодно: посуд, підставки, корзинки, вази, коробки для одягу та іграшок. Та й видів плетінь і варіантів узорів – безліч. Було б тільки бажання та час це все втілювати в життя», – розповідає жінка.

І звичайно – трішки терпіння. Адже підготовка займає навіть більше часу, аніж виплітання виробу. Перетворювати газету на «лозу» допомагає майстрині звичайна в’язальна спиця. За мить у її руках смужка паперу стає тоненькою трубочкою. Скріплює її клеєм, щоби добре трималась. Ось одна лозинка і готова. Таких заготовок-паличок робить багато – на середню корзинку їх потрібно щонайменше триста. Готові «гілочки» пані Ніна фарбує. Коли ж вони підсохнуть, обробляє водою з акриловим лаком для гнучкості. Вставляючи їх одна в одну, отримує довгу паперову «мотузку». А далі створює з неї плетиво, як зі звичайної лози.

«Тут головне набити руку, спіймати ідею, а далі – справа техніки. Спочатку здавалось, що крутити ці трубочки так довго і нудно. Та насправді мені й це в задоволення. Процес дуже цікавий та захоплюючий».

Щоби витвори мали привабливий вигляд та кращу міцність, майстриня грунтує їх клеєм з водою і кілька разів покриває лаком. Після цього газетні волокна стають твердими, вологостійкими та блискучими – і їх вже не відрізнити від лози.

«Виходить газета знову стає  деревом. Я якось ризикнула і для експерименту потримала цукерницю  під проточною водою. І з нею нічого не сталось – яка була, така й залишилась. Протерла її рушником і поставила на місце. Тому такі речі справді практичні, міцні та довговічні», – додає співрозмовниця.

Хоч така творчість і клопітка, та майстриня отримує від неї неабияку втіху. Роботи в селі завжди вистачає, особливо зараз.  Але пані Ніна старається віднайти хоча б трішки часу для улюбленого заняття. Сідає за виплітання зазвичай пізно ввечері. Каже, це релакс для душі та розуму, що допомагає розфарбувати буденність.

Свої плетені кошики, віночки, хлібниці, цукерниці, таці, підставки, горщики умілиця презентувала на великодній виставці  у Дубровиці. А вже незабаром  поїде до Сварицевич, куди її запросили на свято Куста. Повезе туди роботи, створені в новій техніці.

«Дякую, що люди цікавляться. Коли є віддача, коли розумієш, що воно потрібне, то з’являється ще більше наснаги творити».

У творчій колекції майстрині – більше 70 паперових витворів. Радо їх дарує та виготовляє на замовлення. Із задоволенням втілює креативні прохання своїх діток. Саме так народились плетені мухи та кумедний тарган. А щодо власних творчих мрій, то пані Ніна хоче втілити в життя задум про невеличку міні-шафу з газетної лози.

Майстриня любить експериментувати, щось додавати та змінювати. Втім неодміними компонентами  творінь є позитивний настрій та душа, які вона вкладає у свої роботи. Бажаємо їй і надалі творити з таким же натхненням та любов’ю.

Леся КОНДРАТИК.

 

 

«Жив так, щоб було несоромно

перед майбутніми поколіннями»

 

Якщо у пам’яті багатьох живуть гарні спогади про людину, значить вона прожила щасливе і гідне життя. Саме так можна сказати про Миколу Адамовича Голяку. Він був затятим любителем спорту, який горів цією справою і до останнього залишився їй вірним. Аби вшанувати його пам’ять, у Дубровицькому НВК «Ліцей-школа» на Народному стадіоні другого червня пройшов футбольний турнір «Перлина Полісся» серед хлопців 7-9 класів.

 

Дійство зібрало чимало молоді, з якою так любив спілкуватись Микола Адамович. Жодні спортивні заходи не обходились без участі ентузіаста. З 1986 по 2001-ий він був головою районної федерації футболу. У складі своєї команди ставав переможцем районних, обласних та міжнародних змагань з футболу та волейболу. Підтримував розвиток спорту в районі як меценат та організатор, пропагував активне дозвілля. Завдяки своєму спортивному запалу та ентузіазму був взірцем для багатьох. 

Учасники турніру вшанували пам’ять Миколи Адамовича хвилиною мовчання. А організатори та гості заходу поділились спогадами про знаного спортсмена.

 

Володимир Кушнір, директор Дубровицького НВК:

«У 2018 році відбулась подія десятилітнього масштабу – ми відкрили цей Народний стадіон, до будівництва якого долучились всі бажаючі. На жаль, сьогодні немає поряд з нами організатора цього проєкту – Миколи Адамовича Голяки. Він був одним з ініціаторів такої важливої події для розвитку спорту. Перестало битися його серце, але назавжди він залишився в нашій пам’яті як людина, котра жила так, щоб не соромно було перед наступними поколіннями. Це було кредо Миколи Адамовича. І сьогодні ми з гордістю проводимо цей турнір, присвячуючи його світлій пам’яті».

 

Богдан Микульський, міський голова:

«Це була людина безмежної енергії, організатор, спортсмен, меценат, патріот. І таким він залишився в пам’яті дубровичан, спортсменів нашого краю. Микола Адамович виховував, тренерував і передавав найкращі якості своїм вихованцям. Два роки тому  тут, на відкритті Народного стадіону, перший удар по м’ячу зробив саме він».

 

Василь Коростель, представник ветеранського футболу:

«Мені довелось не один десяток років пограти з Миколою Адамовичем на футбольному полі, захищаючи честь нашої дубровицької команди на змаганнях різних рівнів. Він не просто грав, а всім серцем любив футбол та повністю віддавав себе спорту. Ми згадуємо його яскраві емоції на матчах. Він не раз отримував червоні картки на турнірах за першість області, міг не дограти, тому що завжди був за справедливість. Не залишався байдужим до людей, які мали якісь проблеми в житті. Багато Микола Адамович привів молоді до нашого клубу, а разом з цим прищепив їм любов до футболу. Користуючись нагодою, хотів би подякувати організаторам цього турніру і особисто Кушніру Володимиру Володимировичу за дійсно чудову роботу».

 

Руслан Голяка, син Миколи Адамовича:

«Мені приємно, що в нашому місті є люди, які пам’ятають мого батька як хорошу людину, організатора турнірів. Людину, яка підтримувала створення матеріальної спортивної бази району.  Він дуже любив футбол і це передав нам. В подальшому цю любов я хочу прищепити і своєму сина, адже футбол в наш час – це розвиток здорового способу життя. Футбол – це не просто гра».

На стадіон з батьками завітав і онук Миколи Адамовича – Ренат. Після його побажання: «Хай переможе найсильніший» власне й розпочались футбольні баталії. Позмагатись за першість зібралось шість команд з Будимлянського, Заслуцького, Залузького навчальних закладів, Золотинської гімназії, Дубровицької ЗОШ №2 та Дубровицького НВК.

Зрештою перше місце на турнірі «Перлина Полісся-2021» пам’яті Миколи Голяки вибороли золотинські футболісти. Другими стали господарі поля. А бронза у юнаків із Залужжя.

Цього дня на стадіоні були ветерани спорту, юні футболісти, гравець молодіжної збірної України з футболу Микола Кухаревич, вболівальники. Тож як і за життя Микола Адамович зумів знову об’єднати разом любителів «гри мільйонів».

 

 

 

Шануйте Господа і не забувайте

про любов до Ближнього

Нещодавно у міському парку почула християнську пісню під чудову мелодію акордеону. Люблю слухати, як славлять Господа, отож підійшла ближче. Як з’ясувалося, члени Дубровицької Церкви

МСЦ «Євангельських християн-баптистів» спілкувалися з перехожими і дарували чудові миті талановитого співу. Разом з нашими земляками славили Господа і гості з Німеччини. Випала нагода поспілкуватися з протестантами з Європи про віру, любов до ближнього і життя загалом. Для вас пропоную цікаві моменти нашої розмови з пастором Олександром Афанасьєвим.

 

Пане Олександре, звідки Ви приїхали та з якою метою?

Разом зі своїми молодими братами по вірі я приїхав у Дубровицю з німецького міста Гарзевінкель. Ми представники протестантської церкви менонітів.

Це християнський рух, що сповідує одне з вірувань голандських протестантів-анабаптистів. Він заснований Менно Сімонсом і пропагує мирне співжиття у світському суспільстві, відсутність насильства, ненасильницькі методи протесту та розв’язання спірних питань, пацифізм. Церква налічує 700 членів у нашому місті, з них – 300 дітей, 150 молодих людей, 300 дітей. Я пастор цієї церкви. Ми живемо у місті, де є 17 тисяч мешканців.

У Вас російське прізвище…

Так, я маю російське коріння, і німецьке, і українське також. Мій дідусь до початку Другої світової жив на Волині, потім він був депортований в Омську область. Я виріс в Росії, навіть відсидів за крадіжку три роки в тюрмі. На початку дев’яностих минулого століття це було не в дивину. Вже у неволі прийняв Господа у своє серце. Мені 45 років. Доля склалася так, що тепер з дружиною живу в Німеччині, завдяки своєму німецькому корінню. Ми приїхали поспілкуватися з братами по вірі, не лише на Дубровиччині, а й в інших містечках та селах області, додати в душу один одного світла. Перед вами німецька молодь, студенти й вже працівники. Вони скромні люди з багатодітних сімей. Багато молоді навчається в закладах професійної освіти, де наголос робиться на практику (три дні на тиждень саме практичне навчання).

Які вимоги або ж норми ставить Ваша церква до своїх членів?

По-перше, це й прийняття Господа в своє серце, тобто хрещення, яке у нас проходить у зрілому віці. Шлюб укладається між членами церкви. Як бачите, дівчата в спідницях, не носять штанів, одягаються скромно. Заміжні жінки одягають косинки. Звичайно, заборона куріння, наші брати й сестри не вживають алкоголь. Християнська сім’я повинна бути основана на любові й взаємоповазі. У нас з дружиною, наприклад, 15 дітей. Старшому – 20 років, меншенькій дитині кілька місяців. За кожну дитину в Німеччині дається три роки стажу для матері. І в розрахунок пенсії за цей час береться хороша зарплата по Німеччині (3000 євро). Ми всі разом ходимо до церкви. У сім’ї має панувати повага до батьків, одночасно батьки повинні бути для дітей порадниками, наставниками, друзями. Подружжя має об’єднувати не лише стіл і постіль, а й духовність. В сім’ї не може йти один в церкву, а інший – у той час в бар. Це не сім’я.  Ми з дружиною ніколи не сваримося. Ми говоримо, молимося, Не все ідеально у житті, бувають моменти, коли маємо різні погляди на речі. Тоді просимо у Бога, щоб послав нам мудрості правильно вирішити питання і знайти спільну думку. Через деякий час розмовляємо вже зовсім по-іншому. За статистикою, в Німеччині кожна друга сім’я розлучається, але серед членів нашої церкви розлучень нема.

На жаль, у нас в Україні велика проблема – це зловживання алкоголем. Це наче війна…

Така проблема є і в Німеччині. Однак, п’яних на вулиці у нас не зустрінеш. Якщо людина працює, то у нас вона дуже цінує роботу і не буде через алкоголь ризикувати робочим місцем. Робота – це соціальна захищеність. А Німеччина – це порядок та педантизм. Ніхто там не лузатиме насіння на лавці. А старенька людина може вийти й чистити бруківку від трави, хоч сама ледь стоїть на ногах.

У Вас багато дітей. Як держава опікується такими сім’ями?

На дітей в Німеччині щомісяця виплачують кошти, незалежно від доходів батьків. Цю допомогу виплачують щомісяця, її розмір становить 194 євро на першу і другу дитину, 200 євро – на третю, 225 євро – на кожну наступну. Виплачуються гроші до досягнення 18-річчя, а якщо дитина вчиться, то до 25-річного віку. Але проблема в тому, що в Німеччині стрімко падає народжуваність. Багатодітні сім’ї лише протестантські та мусульманські. Як ви знаєте, у нашу країну приїхало багато мусульман. Вони завойовують світ без війни. Якщо середня народжуваність в німецькій сім’ї – 1,8, то у мусульманській – 8,1. Є проблема у сільських школах, бо зменшується кількість учнів.

Де працюєте? Чим заробляєте, як голова сім’ї на життя?

Я маю свою фірму. Займаюся дизайном копит, робимо своєрідний «педикюр» для корів. Це високооплачувана та дуже затребувана професія. У Німеччині фермери тримають лише високопродуктивних корів, надої від яких становлять від 30 до 60 кг молока. Це високовагова худоба, до 600 кг. Занедбаний стан копит позначається на самопочутті корови, надоях і навіть здатності розмножуватися. Я навчався у спеціальній школі, щоб опанувати цю професію. Це нелегка справа, бо ж корова сильна тварина, до того ж рухлива. Зробити «педикюр» корові дуже непросто. Ще раз скажу, що попит на мою професію великий. Взагалі ж на більшості ферм корів доять роботи.

Наскільки чула, ферми в Німеччині роботизовані. Використання людської праці зменшується у сільському господарстві країни.

Так, роботизація доїння – це дуже важливо. Це дозволяє отримати бездоганну якість молока. Під час доїння повністю відсутній людський чинник. Таке доїння унеможливлює передоювання або неповне видоювання. Все стерильно і робот визначає підозру у корови на мастит. Якщо корова зайде на доїння не у свій час, робот її виганяє. А коли вчасно, – то виконує всі процедури: миє, доїть і дезінфікує, а тоді дозволяє вийти. Є ферми, де й годують худобу роботи.

Яка у вас ситуація з коронавірусом зараз?

Тривають обмежувальні заходи. Серед обмежень, які передбачені, – і заборона на вихід з дому з опівночі до 5-ї години ранку. При цьому з 22.00 до опівночі будуть дозволені прогулянки та пробіжки наодинці, а вже після опівночі забороняється залишати свої помешкання без поважної причини, як-от необхідності отримання медичної допомоги чи виконання професійних обов’язків. Це карантинні обмеження. Водночас у нас завжди в таку пору доби тихо, люди готуються до наступного робочого дня. Через пандемію Covid-19 у Німеччині діють обмеження на в’їзд з багатьох країн. При в’їзді із зон ризику або повітряним транспортом обов’язковими є електронна реєстрація, проходження тесту на коронавірус або довідка про негативний тест і перебування на карантині. Триває вакцинація, я не вакцинувався, вважаю, що вакцина недостатньо вивчена.

А взагалі Ви щеплюєте дітей? Знаю, що протестантські сім’ї відмовляються це робити.

У нашій країні діє Закон про обов’язкове щеплення дітей від кору. Без нього не приймають у садочки та школи. Тому це щеплення своїм дітям робимо.

Де Ви зупинилися? Як Вам наша Дубровиччина і люди?

Гарний центр Дубровиці, дуже подобається місцевий парк. Україна – мальовнича. Тут живуть гостинні люди. Наприклад, у Залужжі наші брати дуже щиро і гостинно нас приймали, столи були замалими. Привітні, дуже гарні господині у вас, прекрасно готують.

Що бажаєте українцям?

Знаю, що у багатьох зараз достатньо проблем. Повірте, якщо живеш у мирі з Господом, то все вирішується, душа знаходить світло. І чи ви православний, чи католик, чи протестант –сповідуйте Божі заповіді. Бог є любов, тому не забуваймо про любов та повагу до ближнього. Впустіть Бога у своє серце. Читайте біблію і ви також знайдете відповіді на багато запитань.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.

 

 

Цікаві факти про Німеччину

 

1. У Німеччині є близько 5000 сортів пива, 1500 видів ковбас, 300 видів хліба і близько 500 видів різної мінеральної води. Кожен третій пивоварний завод світу розташований в Баварії.

2. Німеччина у світі займає передові позиції по проведенню ярмарків. 10 мільйонів гостей відвідує країну і бере участь в ярмарках.

3. У Німеччині вперше був здійснений перехід на літній час. Це трапилося в 1916 році.

4. Відомий всьому світу аспірин також придумали німці. Він був синтезований Феліксом Хоффманом (Bayer AG) в 1897 році.

5. Найпопулярнішим видом спорту в Німеччині є футбол. А збірна Німеччини – одна з найсильніших збірних футбольних команд на Землі.

6. Німці роблять добровільні пожертви по декілька мільярдів євро на рік, найбільше серед європейських країн.

7. Якщо у вас боргів навіть на півмільйона, достатньо заявити про своє розорення і вас зобов’яжуть знайти постійну роботу, залишать вам на життя близько тисячі євро і менше, ніж через 10 років, борги ваші будуть списані.

8. Жити в орендованому житлі в Німеччині – норма. Три чверті населення живуть в орендованих квартирах і будинках. У орендованому житлі живуть навіть і дуже багаті люди. Це пов’язано з тим, що німці не тратять більш як 30 хв, щоб добратись на роботу. При зміні роботи відразу переїжджають на іншу квартиру, чим ближче до місця роботи.

9. Заняття музикою понад дві години на день неприйнятні щодо сусідів, це прирівнюють до шуму – такі в Німеччині закони.

10. Штраф за зірвану квітку становить близько 650 євро.

11. Дітям у Німеччині можна все. Відповідати будуть батьки. Якщо батьків немає, то ніхто. Для того, щоб дитина могла їздити на велосипеді в школі йому видають спеціальні велосипедні права.

12. Чверть населення – це люди віком понад 60 років. Вони – найбагатша вікова група, і динамічно наростальна категорія користувачів мережі інтернет.

13. Німці дуже уважні до свого здоров’я і до того, що їдять і що п’ють. В Німеччині є негласне правило – чим продукт корисніший, тим він дорожчий. Біо – магазини досить популярні. Ціни там в середньому на 30 % вищі, ніж у звичайному магазин.

14. Німкені ще до недавнього часу практично не використовували косметику і почали фарбуватися тільки за прикладом приїжджих жінок. Високий каблук німкені носять тільки з особливої нагоди.

 

 

Яскраво, енергійно та насичено у Дубровиці відзначили Міжнародний День захисту дітей

З нагоди свята в закладах освіти та дитячих садках кілька днів була насичена програма. В НВК «Ліцей-школа І-ІІ ст.» було організовано розважально-ігрову програму «Щасливе дитинство», арт-панень «Ясніє в щасті лиш планета кольорова», перехрестя веселих забав «Мандрівка в дитинство», іграшковий диліжанс «Від Петрушки до Барбі», відбувся ярмарок творчих ідей «Перлинки з творчої скриньки».

Не менш різноманітною була святкова програма й в двох інших міських шолах. «Малюнок на осфальті «Ми діти твої, Україно!», спортивні розваги для молодших школярів пройшли в школі за номером один. Ігровою денс-годиною «Вау! Діти! Літо!», розважальним хітом «Квітка-семицвітка», конкурсом карикатур «Веселе селфі», квестом-фоточеленджем «Хлопчачо-дівчачі перегони» порадувала свої вихованців школа номер 2. Для молодших школяриків відбувся «Фестиваль НУШ», а для дошкільняток пройшли спортивні розваги «Щоб сонцю і квітам всміхалися щасливі діти».

Аби маленькі учасники були задоволені та отримали незабутні враження, організатори свята створили усі умови задля розкриття творчих здібностей і вмінь кожної дитини.

Саме з нагоди свята в Інклюзивно-ресурсному центрі зібралися гості: дорослі і маленькі, які взяли участь у майстер-класі з ліплення – ліпили офіційний символ Міжнародного Дня захисту дітей – спеціальний прапор. Всі учасники оволоділи елементами Body Percussion, взяли активну участь у розважальних іграх на свіжому повітрі, випробували тактильну доріжку, запустили святкову ракету та отримали подарунки! Дякуємо місцевим підприємцям, які із задоволенням долучились до свята: Олена Щур «Сонячна пекарня» спекла солодкі смаколики дітям, Оксана Чмуневич – масажист-реабілітолог презентувала подарункові сертифікати на масаж дітям, Яна Якимова – волонтер – провела гру для дітей «Боулінг»! Свято пройшло в теплій атмосфері, по-домашньому затишно. До нових зустрічей!

Дубровцький ІРЦ.

* * *

в день свята до нас завітали представники церкви «Благодать» м.Дубровиця, які вітали наших діток з Міжнародним днем захисту дітей та вручали подарунки. Висловлюємо щиру подяку, приємно здивовані вашими намірами.

Вихованці, батьки, колектив ЗДО «Льонок».

 

Родинам, які чекають на появу немовлят – приємний сюрприз до Дня захисту дітей! Комунальне некомерційне підприємство «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської рада стала першим медичним закладом на Рівненщині, в якому розпочали приймати заяви для отримання послуги єМалятко. Адміністратором послуги стала працівниця акушерського відділення. В рамках співпраці на підставі раніше підписаного Меморандуму, 1 червня відбулося урочисте вручення свідоцтва про народження дитини безпосередньо в медичному закладі. Свідоцтво про народження дитини отримала мама новонародженої дівчинки Емілії. Урочисто вручили перший документ – заступниця начальника Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) у Рівненській області Оксана Сальчук та начальниця відділу ДРАЦС Рівненської області Катерина Новікова. «Сподіваємося, що найближчим часом до надання послуги єМалятко долучаться і інші медичні заклади Рівненщини», – зазначила Оксана Сальчук. Нагадаємо, що отримати комплексну послугу єМалятко можна у відділах ДРАЦС Рівненської області, Центрах надання адміністративних послуг, закладах охорони здоров`я. Також скористатися сервісом можна онлайн, через портал Дія. Тепер до переліку установ долучилася Дубровицька міська лікарня Дубровицької міської рада. Працюємо далі!

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції – м. Львів

 

Сподобалось усім –  і дорослим, і малечі

 

 

Усмішки дітей –  це, мабуть, найкраще, що може радувати погляд. У них стільки щирості і довіри, що розтане навіть найсуворіше й загартоване проблемами серце. Так нехай в одне з найстаріших Міжнародних свят –  День захисту дітей, кожен з нас постарається зробити життя маленьких мешканців нашої планети кращим і безпечнішим, а також веселим та незабутнім, як прагнули того ми –  працівники Дубровицького будинку культури. Тож цього дня ми поспішали на роботу, щоб від самого ранку створити дітям нашого міста святковий настрій, оформити цікаву фото-галявину, щоб свято відбулося якнайкраще та захоплююче. І воно таки вдалося! Було весело, радісно і святково не лише діточкам, а й батькам і звичайно нам. Діти активно приймали участь у танцях, конкурсах, малюнку на асфальті за темою: «Моє сонячне літо!» та майстер-класі з виготовлення вузлової ляльки – мотанки «Веселунчик – пустунчик»,  за що кожна дитина отримала солодкі подаруночки.

Дубровицький будинок культури.

 

«Льонок» як завжди на висоті!

 

Працівники супермаркету привітали діток з їхнім святом та безкоштовно частували соковитими яблуками та бананами.