Дівчина з Дубровиці розповіла про польську школу

Чотирнадцятирічна Аліна Малафей, яка народилася у Дубровиці і була ученицею ЗОШ №1, вже три роки навчається у польській школі. За сімейними обставинами дівчинка постійно живе тепер у селі Седлисько (Польща).

 

Отож про польську школу розповідаємо вустами її учениці. Аліна ділиться враженнями:

– Після закінчення п’ятого класу я поїхала жити до Польщі. Влітку я відвідувала уроки польської мови, щоб восени піти до школи. За три місяці я змогла освоїти мову так, щоб продовжити навчання у шостому класі польської школи. Ми живемо у селі Седлисько, це неподалік кордону з Німеччиною.

У нашому селі одна початкова школа. У ній діти навчаються вісім років, а потім здається екзамен восьмикласника і можна вступати до середньої школи (ліцей, технікум, галузева школа). Я мрію навчатися у галузевій школі, на фотографа або на працівника готельно-ресторанного бізнесу. Це 15 хвилин їзди від нашого села.

У моєму класі навчався 21 учень. Шкільний автобус також привозить у школу дітей із сусіднього невеличкого села. Щодо навчання, то мені у Польщі воно навіть давалося легше, у нас тут не було, наприклад, так багато літератури. Однак, все-таки не так просто мені було навчитися писати польською мовою. Ще я не відвідувала предмет «релігія», була звільнена з уроків через інше віросповідання.

Уроки починаються о 8 годині, їх буває шість або сім. У Польщі шестибальна система оцінювання. Я вивчала, окрім польської, німецьку та англійську мови. Найважче мені давалася фізика, хімія. Цікаво, що малювання і трудове навчання у Польщі вчать до восьмого класу. Навчальний рік у нас триває до 26 червня, а першого вересня ми знову виходимо, як і в Україні, на навчання. Канікули у Польщі є тільки взимку та влітку. У нашій школі є дуже гарна спортивна зала, взимку у класах дуже тепло і затишно. Можна ходити, наприклад, на бальні танці в позаурочний час. Це безоплатні заняття, гроші батьки тільки здають, коли діти їдуть на змагання.

У нас є електронні щоденники, батьки можуть слідкувати за нашим навчанням в інтернеті. Вони мають пароль доступу до щоденника сина чи доньки, паперових щоденників нема, завдання додому записуємо просто в зошиті. В кінці півріччя видається табель.

Моя юна співрозмовниця зазначає, що дуже складно їй далося дистанційне навчання, бо живе спілкування з учителями дає кращі можливості засвоювати шкільну програму. До вчителів у Польщі звертаються на ім’я зі словами «пані» або «пан».

Моя юна співрозмовниця каже, що у їх селі є дитячі майданчики, затишне кафе, але нема клубу чи будинку культури.

Як розповідає дівчинка, вона сумує за своїми двоюрідними сестричками у Дубровиці.

Як розповіла Лілія, мама Аліни, у Польщі батьки не здають коштів на ремонт школи, ні на інші потреби закладу. Про це дбає місцева влада, у даному випадку – сільська рада. Єдине, батьки в цій країні вони організовують збір коштів для відпочинку своїх дітей: пікніки, екскурсії, змістовний відпочинок.

Люба КЛІМЧУК.