НЕДІЛЬНА ЦЕРКОВНА ШКОЛА ВІДКРИВАЄ ОСОБЛИВИЙ ДУХОВНИЙ СВІТ

 

Не так давно при Свято-Покровській церкві села Берестя почала діяти недільна церковно-парафіяльна школа для діток. Ініціатором її створення став настоятель храму протоієрей Тарас Баїк. Він вважає, що віра має проростати в людині з дитинства. Отець Тарас каже: «Програма недільної школи дозволяє маленькій людині пізнати основи християнської віри, ознайомитись з церковними традиціями та звичаями.

А ще – стати кращим і добрішим, запаливши у своїй душі іскру віри, яка буде завжди допомагати зробити правильний вибір у тих чи інших обставинах, долати труднощі, встояти і не схибити у складних ситуаціях бурхливого життєвого моря».

Нині в цій школі вже більше сорока діток. І запис до неї продовжується. Добре, що дирекція місцевого загальноосвітнього закладу пішла назустріч і виділила для занять класну кімнату. Однак, не виключено, що незабаром цього приміщення виявиться й замало, бо охочих записатися до школи стає все більше. Адже для учасників школи організовано не тільки поглиблене вивчення Святого письма та канонів церкви, а й змістовне дозвілля. Волонтерами-помічниками стали парафіяни церкви. Юлія Чирон, наприклад, організовує для вихованців церковно-парафіяльної школи кумедні фізкульт-хвилинки, де малята можуть розім’ятися в руханках, помірятися силами в різноманітних конкурсах.

Кілька тижнів тому для маленьких парафіян організували захоплюючу й змістовну екскурсію на оленячу ферму, що на Сарненщині. Отож, так гуртом пізнають вони не тільки ази Біблії, а й самого життя.

А минулого вівторка, 22 червня, в житті школи сталася ще одна знакова подія – їх відвідали однолітки з такої ж школи, що вже кілька років поспіль діє при Свято-Покровському кафедральному соборі в Рівному. Там звісно така школа більш потужна й має вже давні традиції. Як розповіла одна із викладачів цієї школи пані Мирослава Хоміцька, їхня школа розрахована на кілька вікових груп і записати до неї можна діток з трирічного віку. Програма занять має кілька циклів та дисциплін, але основний ухил – прищепити малятам християнську етику та мораль.

На поїздку на Полісся зголосилося аж 41 її вихованець рівненської недільної школи.

Окрім Берестя, побували вони в Свято-Преображенській церкві села Кураш. Це один з найдавніших храмів краю, що вже більше 400 років несе християнське вчення в душі земляків. Голова церковно-парафіяльної ради Іван Корень розповідає, скільки поневірянь  пережив храм на своєму віку. «У сімдесятих роках, в розвій комунізму, церкву спробували знищити. Я був тоді ще хлопчаком, але пригадую, як ввірвалися до храму розлючені «активісти», баграми нищили унікальну ікону «Рай та пекло», що прикрашала стіни церкви, били й трощили все довкола. Позад престолу насипали картоплі, перетворивши церкву на склад. Жінки плакали і ночами чергували, аби не дати знищити храм повністю. Найцінніші церковні речі порозбирали по домівках, бо частина її коштовностей безслідно зникло. Старожили розповідали, що був у церкві безцінний діамант, який пожертвували ще століття тому колишні володарі Кураша князі Гольшанські. Проте й ця реліквія пропала безслідно. Кажуть, конфіскували до якогось державного запасника, але наскільки тому правда, не знає ніхто», - каже Іван Павлович.

З великим піднесенням він говорить, що з переходом в лоно ПЦУ церква невпізнанно змінюється, осучаснюється, настільки люди зголодніли за молитвою рідною мовою.

Подібну трагедію пережила, до слова, й церква Різдва Пресвятої Богородиці в Дубровиці, яку теж відвідали цього дня юні рівненські паломники. Благочинний церков ПЦУ Данило Ковташ каже, що не подужавши знищити фізично цей величний 45-метровий храм, який видно з будь-якої точки Дубровиці та навколишніх сіл, поборники атеїзму спробували зганьбити його іншим чином. Тут розмістили склад міндобрив, заїжджаючи автомобілями прямо до церкви – її площа дозволяла це робити. Геть було знищено унікальну долівку, вимощену спеціальною плиткою. Під дією хімречовин постраждали розписні стіни. Ікони просто потрощили… Будівлю занехаяли...Але віра незнищенна. І церкви українські відродилися, як птах Фенікс з попелу, і розквітли ще з більшою силою.

Шкода, що за браком часу мало випало моментів для тіснішого товаришування між вихованцями двох недільних шкіл. Але спільні трапеза, яку з любов’ю для гостей приготували парафіяни Свято-Покровської церкви села Берестя, молитва з отцем Тарасом й руханка від пані Юлії зробили свою справу. Діти перезнайомилися й заприязнили. До вподоби всім припали й історія про витоки віри в Бересті, якою поділився отець Тарас, просфори від місцевої просфірниці пані Орисі, за словами гостей, вони ну геть особливі. Я й собі скуштувала, і погоджуюся з висновками рівнян. І гостинцям, які привезли гості всі раділи – а були тут й спеціальна література для недільної шоли, і вітамінні сюрпризики. Отож, навіть пекуче сонце не стало на заваді гарним враженням від цього дня.

 

Людмила РОДІНА.

Рівняни у церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Вихованці берестівської церковно-парафіяльної школи.