Макраме – мистецтво вузлів

Світ рукоділля – безмежний і різноманітний. В цьому щоразу  переконуюсь, спілкуючись з майстринями Дубровиччини. Здається, їм до снаги абсолютно все перетворити у мистецтво. Будь-то скляна пляшка, що стає «цеглинкою» для оригінального паркану, чи газетний папір, з якого виходять чепурні кошики. Сьогодні познайомлю читачів із ще однією умілицею. Вона вдихає нове життя у давню техніку макраме.

Колись цей вид в’язання користувався неабиякою популярністю. Випуски журналу «Burda» зі схемами охоче розкуповували. Недаремно ж кажуть, що мода «ходить по колу». Зараз макраме-речі знову в тренді: ажурні сукні та сумки – хіти світових подіумів. Для місцевих модниць стильні елементи гардеробу з ниток створює дубровичанка Вікторія Придюк. А ще у її творчому арсеналі в’язані дитячі забавки та затишні речі для інтер’єру.

 

Дівчина за освітою – митник. Навчалась менеджменту митної справи у столичному виші. Втім за професією так і не вдалось попрацювати. Після навчання поринула у сімейне життя. Згодом на світ з’явився синочок. Саме в декреті молода мама дала волю своєму творчому потенціалу.

«Творчих людей у нашій родині чимало, тому знала, що і сама буду займатись чимось цікавим. Мені завжди хотілось створювати  щось своє, особливе, – розповідає майстриня. – Довго думала, що саме це буде. Допоки не натрапила на фото плетених виробів у техніці макраме, які відразу припали до душі. У декреті з’явилось трохи вільного часу і руки треба було чимось зайняти, тож вирішила спробувати. І мене ця справа захопила.

Макраме – це мистецтво вузлів. Для нього не потрібно особливих інструментів. Не знадобляться ткацький верстат, спиці чи крючок. Достатньо лиш власних рук, трішки вмінь і творчої фантазії. Сам виріб плететься з вузлів, які в результаті утворюють найрізноманітніші візерунки.

Є стереотип, що це «рукоділля для бабусь», яке вже віджило своє. Втім навпаки – саме зараз воно набуває знову актуальності. Його осучаснюють, додають «нового дихання» і виходять стильні, практичні, цікаві і неймовірно гарні речі. Макраме дає широке поле для творчості. Починаючи з елементів декору (панно на стіну, занавіски, серветки, гамаки) і закінчуючи сумками, одягом і навіть взуттям. До речі, останнє неодмінно спробую колись зробити. В’язані босоніжки – дуже оригінально виглядають.

А моя любов до цього рукоділля розпочалась з тримача для пустушки. Мені так сподобався ажурний орнамент на ньому, що наважилась  повторити. Далі на черзі були дитячі гризунці. Для малюків завжди з особливим трепетом щось робиш. Але додає впевненості розуміння, що іграшки, створені власноруч, – натуральні та екологічні, без купи барвників та силіконів. Бо ж  самі гризунці – дерев’яні, нічим не покриті, гарно відшліфовані. А тримачі для них я виплітаю із стовідсотково котонових ниток.

Чим далі, тим більше й більше хотілось плести, творити, фантазувати. Багато шукала, дивилась, вчилась. Так і натрапила на сумки в техніці макраме. Першим експериментом став маленький клатч.

Взагалі таке захоплення в мене з’явилось років два з половиною тому. Але лиш недавно знайшовся час і бажання поділитись власними роботами в соцмережах. На диво, отримала чимало гарних відгуків, котрі ще більше надихнули розвиватись у творчій справі. Спонукають до цього й прохання виплести ту чи іншу річ на замовлення. Найзатребуванішими стали саме сумки. Мені подобається, що дівчата дають змогу не стояти на місці і постійно пробувати щось нове. Деякі знаходять фото бажаного аксесуару і скидають мені. І я втілюю в життя те, чого раніше не робила. Найбільш популярними є сумки-авоськи. Вони практичні, вмісткі та зручні. На пляж, за покупками, на прогулянку чи просто на кожен день – це чудовий варіант. Я особисто їх дуже люблю і радію, що маю можливість зробити таку, як мені захочеться. Хоча собі сплела відносно недавно. Як кажуть, «чоботар без чобіт».

Створила вже достатньо робіт, втім за кожне замовлення досі дуже хвилююсь. От наче вперше взяла до рук нитки і пробую щось виплести. Переживаю, чи сподобається виріб, чи гарно буде носитись. Зразу кажу, що в будь-якому випадку можу щось підправити чи дов’язати. Щодо догляду, то свою сумку навіть прала в машинці при невисоких температурах. І нічого з нею не сталось. Варто вішати сушитись такі речі так, щоб не втратили форму: за ручки чи просто покласти на відкритому повітрі (не на батареї). Не скажу, що вони дуже вибагливі, але доглядати за хендмейд-виробами завжди потрібно делікатніше.

Творчих планів маю багато. Є бажання зробити найближчим часом штори чи занавіску. Дуже цікаво виглядають виплетені фотозони. А гамак в техніці макраме – це взагалі особлива моя любов та мрія, котру обов’язково спробую втілити в життя. Дуже хочеться продовжувати, бо це мені дійсно подобається. Процес творчості заспокоює, дозволяє від усього відволіктись і трішки перезавантажитись. Такий релакс для душі. Звичайно є і не зовсім приємні моменти – від плетіння з’являються мозолі на пальцях, буває болять очі та спина. Але готовий результат вартує всіх зусиль і затраченого часу. Це можливість прикрасити своє життя і принести позитивні емоції у життя інших».

Леся кондратик.