Ягідно-медове заняття сім’ї Єфімців

 

Липень в мене асоціюється зі смородиною. А точніше з бабусиним ароматним варенням, якого вона старалась завжди  вдосталь наготувати. Ставало воно і рятівником від простуди, і смачною начинкою для пирогів, і охолоджуючим напоєм влітку. Для такої ж потреби чи не в кожній господі росте по кілька кущиків цієї цілющої ягоди. А ось у молодого подружжя Єфімців із Зелені запашна плантація більш масштабна. Три роки тому вони на полі висадили маленькі пагінці. Нині там красується більше 400 кущів доглянутого смородника.

 

В селі для молоді роботи немає. Це прикра реальність. Але, як кажуть, хто хоче щось змінити – шукає можливості, а хто не хоче –  той шукає причини. Іванна та Павло Єфімці не стали чекати «з моря погоди», вирішивши спробувати себе в садівництві. Поки у цій справі роблять лиш перші кроки, вчаться на своїх помилках, часом наступають на граблі, але все ж йдуть вперед.

«Одружені ми вже чотири роки. В місто не подались. Залишились в своєму селі і пробуємо щось робити вдома, – розповідає чоловік. – Все починалось з фундука. Простіше кажучи, це окультурений вид ліщини. Висадили ми цього горіха цілу плантацію. Вклали гроші. Замовляв я саджанці з Польщі – по чотири долара за штуку. Але примхи природи зруйнували плани. Повінь знищила насадження. З одного гектара залишилось лише 30 соток. А паралельно ще на 10 сотках висадили смородину. Одразу закуповували якісні голландські сорти, щоб людей чимось здивувати. Якщо продавати, то щось хороше».

Перший час доводилось працювати над тим, аби смородина добре вкоренилась, набралась сил. Ця ягода не дуже примхлива у догляді. Але щоб вона порадувала хорошим урожаєм, треба докласти терпіння та праці – регулярно полоти ряди кущів, обрізати, обробляти від шкідника. За освітою Павло не агроном. Навчався на слюсаря з ремонту автомобілів, а професія Іванни – перукар. Тож премудрості садівництва освоювали на практиці та завдяки Інтернету. Благо, нині є повно інформації у відкритому доступі. Було б лише бажання дізнаватись нове.

«Всі наші сорти відрізняються. Деяким чудово підійшла наша земля, а деякі поки в рості відстають. Перший рік взагалі ягід не було. А ось на третій – вже маємо доволі непоганий урожай. З кращих кущів зібрали по півтора кілограма. Були ягоди одного сорту розміром майже, як вишні. З кожним наступним роком кущі ростимуть і врожай відповідно буде збільшуватися. Селекціонерами заявлено – до двох з половиною кілограма з куща. В основному ягоди продаємо людям. Коли був надлишок, то здавали заготівельнику».

– А чому саме смородиною зайнялись? – цікавлюсь у співрозмовника.

«Біля домівок у людей переважно росте несортова смородина  –  дрібна і з кислуватим смаком. Селекційну мало хто вирощує. Тому захотілось запропонувати щось нове. До того ж ця ягода одна з найкорисніших».

І справді смородина – скарбниця корисних мікроелементів. Вона є не лише смачним продуктом, а й природним лікарем. Має в кілька разів більше вітаміну С, аніж лимони. Щоб забезпечити організм добовою нормою цього вітаміну достатньо з’їдати 20 ягід в день.  Тож навіщо шукати вітаміни в заморських фруктах, якщо є своя –  рідна, корисна й доступна смородина? До того ж здавна її споживали для зміцнення імунітету, покращення роботи шлунка та й загалом для природного оздоровлення організму.

Павло встиг скуштувати заробітчанського хліба в Польщі. Втім  каже, що працювати на власній землі, вирощувати свою продукцію –  значно приємніше. Тим паче має ще одну віддушину – пасіку. На обійсті молодої родини рівним рядочком вистроїлись чепурні різнокольорові вулики, де трудяться сотні «кусючих» працівниць. Всі медові будиночки зроблені руками Павла. Має для таких потреб невеликий деревообробний верстат.

«Мені з дитинства було цікаво спостерігати за бджолами, за їхнім напрочуд організованим світом. Змалку хотів мати власну пасіку. І коли випала така можливість, почав втілювати дитячу мрію. Займаюсь пасікою вже п’ять років. Нарощував своє бджолине господарство поступово. Починав  в перший рік з чотирьох сімей, зараз маю біля 35-ти. А якщо рахувати з нещодавно виведеними, то й всі 50-ят. Бджоли в мене німецької породи «Бакфаст». Вони  –   трудолюбиві і спокійні, сильно не жалять. Біля пасіки завжди багато роботи. Це заняття потребує часу, знань і грошових вкладень. Але воно приносить неабияке задоволення. Я можу назвати себе фанатом бджолярства».

Про пасіку Павло може розповісти чимало цікавого. Проводить там по кілька годин на день. Багато читає та цікавиться. Вважає, що головне в цій справі – любити її і не гнатися за кількістю меду. Значно важливішою є якість. Відтак запитую, як розпізнати хороший солодкий нектар?

«Потрібно звертати особливу увагу на густину і тягучість меду, його прозорість і запах, адже всі ці якості свідчать про натуральність продукту. Чомусь багато людей впевнені, що мед обов’язково має засахарюватись. І дивуються, коли бачать мій, котрий рідкий практично весь рік. Все залежить від стиглості бджолопродукту. Якщо не спішити і дочекатись правильного часу, то дозрілий мед майже не засахарюватиметься. Коли ж викачати зарано – буде швидше кристалізуватись. На це впливають й види медоносів та спосіб зберігання. Найкраще мед тримати при кімнатній температурі в сухому місці. Багато хто ставить баночку з бджолиним продуктом в холодильник. Це неправильно, оскільки мед має здатність вбирати зовнішні запахи та вологу. І від цього починає знову ж засахарюватись».

Нині в Україні бджолярство активно розвивається, продовжує Павло: «Я слідкую за деякими пасічниками в «Ютубі». Наприклад, є молодий хлопець, який повернувся із фронту і власними силами почав розвивати  бджолине господарство. Зараз в нього близько 400 сімей. В інтерв’ю розповідав, що в цьому році має доходу в середньому по 2000 доларів. Тож навіщо та Польща, коли можна достойно заробляти вдома? Одним словом, є з кого брати приклад і є куди рости».

Підтримкою та помічником у медовому ділі для пасічника стає дружина. Раніше вона панічно боялася медоносних комах. Не могла підійти до вуликів за десять метрів. Зараз же вправно справляється з роботою біля бджіл. Минулого року навіть сама викачала мед. У їхній родині ароматний нектар – незмінна страва на столі. Цукру подружжя майже не вживає. А Іванна ще й любить покулінарити, тому цей продукт стає родзинкою солодких витворів. Серед коронних медових страв – запашна пахлава та торт «Медовик».

Психологи кажуть, що одним з пазлів щасливого сімейного життя є спільні захоплення. Тому нехай в родини Єфимців буде ще не одна справа, яка приносить їм задоволення та користь.

«Ми тільки шукаємо свою нішу, що буде наступним – покаже час», – наостанок додає Павло.

Леся КОНДРАТИК.

 

Що приготувати з чорної смородини?

Пиріг із чорною смородиною

Складові для начинки:

• 160 г цукру

• 300 г чорної смородини

• 3 яєчні білки

• 1 ч. ложка крохмалю

• 1 ч. ложка розпушувача

• 1,5 ст. ложки борошна

• Цукрова пудра

Для тіста:

• 2 склянки борошна

• 125 г вершкового масла

• 125 г цукру

• 3 яєчних жовтки

• 1 ч. ложка розпушувача

Рецепт приготування:

1. Приготуйте пісочне тісто, розтерши борошно з вершковим маслом. Додайте жовтки, цукор, розпушувач і ванільний цукор. Загорніть в плівку і покладіть в холодильник на півгодини.

2. Підготовлене тісто розкачати. Викладіть у форму і утрамбуйте руками, сформувавши бортики.

3. Яєчні білки збийте з дрібкою солі. Поступово додайте цукор, борошно, крохмаль і розпушувач. Вилийте білкову суміш на корж, посипте зверху чорною смородиною.

4. Готуйте в духовці при 180 ºС від 45 до 60 хвилин.

5. Остудіть пиріг зі смородиною, акуратно перекладіть на блюдо і прикрасьте просіяною цукровою пудрою.

 

Джем зі смородини на зиму

Інгредієнти:

• 650 г чорної смородини

• 350 г цукру

• 5 коробочок кардамону

• 0,5 палички кориці

• сік половини лимона

• цедра 1 апельсина, нарізана смужками

• 0,5 ч. л. меленої гвоздики

Рецепт приготування:

1. Ягоди засипати цукром, залишити на кілька годин або на ніч.

2. Додати всі прянощі, цедру апельсина (тільки помаранчеву частину) і сік лимона. Акуратно перемішати.

3. Довести до кипіння, зменшити вогонь і варити близько 40 хвилин, регулярно помішуючи, до загусання.

4. Перелити в стерилізовані банки місткістю 0,5 л.

 

Смородинове варення «п’ятихвилинка»

Інгредієнти:

• 2 кг смородини

• 1 кг цукру

Рецепт приготування:

1. Ягоди добре промити та обсушити, скласти в каструлю.

2. Додати цукор і перемішати. Дати постояти кілька годин.

3. Довести до кипіння і варити на сильному вогні 5 хвилин.

4. Розкласти у стерилізовані банки й закатати.

 

Желе з чорної смородини

на зиму

Інгредієнти:

• 6 склянок води

• 1 кг ягід смородини

• 2,5 кг цукру

Рецепт приготування:

1. Закип’ятити воду, опустити в неї підготовлені ягоди та варити з моменту закипання протягом 2 хвилин.

2. Гарячу ягідну масу протерти через сито з великою сіткою, додати цукор, знову поставити на вогонь і довести до кипіння.

3. Через 3 хвилини зняти з вогню і розлити у стерилізовані банки. Закатати.

 

Морозиво зі смородини і сметани

Інгредієнти:

• 300 г чорної смородини

• 300 г сметани

• 5 ст. л. цукру

Рецепт приготування:

1. Ягоди перебрати і добре помити. Обдати окропом, щоб вони випустили більше соку.

2. Подрібнити чорну смородину за допомогою блендера. За бажанням пропустити через сито, щоб вийшло чисте пюре без шкірки.

3. Додати сметану і цукор. Ретельно перемішати, спробувати, при необхідності додати більше цукру.

4. Перелити масу в формочки і вставити палички.

5. Відправити в морозилку на 3-4 години до повного застигання.

6. Готове морозиво дістати з формочок, зануривши їх попередньо в гарячу воду на кілька секунд.