ПРАПОР УКРАЇНИ – ЗНАМЕНО МИРНОГО НЕБА Й ЗОЛОТОГО КОЛОССЯ

Скільки разів не доводилось бачити, як у небо здіймається прапор України, це завжди сприймається з трепетом і гордістю.  Блакиттю та широким пшеничним полем замайорів він на майдані Злагоди в Дубровиці й 23 серпня – в День державного стяга. Десятки людей зібрались на урочистості за покликом серця. Бо це було наше спільне свято. І форму одягу – вишиванку – багато обрали не просто так. Їх доповнювали однострої прикордонників, поліцейських та військовослужбовців.

І ось хвилюючий момент: прикордонники вносять український стяг. Право підняти його на флагшток надано учаснику російсько-української війни, старшині Валерію Калинці. Площею розливається мелодія Гімну України. Прапор тріпоче під мирним небом Дубровиччини. Сонячним усміхом погода встигла привітати тих, хто прийшов пошанувати український символ. Бо ж далі дощ вніс свої корективи у святкову програму.

З вітальними словами до присутніх звернувся міський голова Богдан Микульський: «Наш стяг – це національна святиня, яка символізує свободу, незалежність і відродження України. За синьо-жовтий прапор, який вільно і гордо сьогодні майорить, жертвували своїм життям і свободою мільйони українців. У 2014 році, коли у наш дім увірвалась війна, прапор став символом мужності і героїзму нашого народу. Він є нашим оберегом і нашим кодом, який увібрав в себе незламність українського духу, любов до волі, працелюбність і безмежну красу нашої землі. Тож нехай навіки тріпоче синьо-жовтий стяг, нехай згуртовує нас на шляху до перемоги над російським агресором, на шляху до цілісності України, на шляху до миру. Бажаю всім міцного здоров’я, злагоди, миру та віри у прекрасне майбутнє України».

У кожному слові, у кожній миті дійства відчутна була вдячність і доземний уклін нашим оборонцям, котрі відстоюють українські рубежі на буремному сході держави, даруючи нам можливість зустрічати спокійні світанки і усміхнено святкувати. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих,  хто поклав життя на вівтар незалежності та територіальної цілісності.

За доброю традицією, цього дня вручили паспорти юним громадянам України. Валентина Король, завідувач дубровицького сектору Управління міграційної служби, побажала дівчині й хлопцям щасливого майбуття, щоб вони йшли тернистим шляхом життя з гідністю і з гордістю називали себе українцями. Окрасою заходу стала хореографічна постановка учнів Дубровицької школи № 2.

Після урочистого підняття державного прапора стартував велопробіг. Марафонці з синьо-жовтими стягами здолали чималий відрізок дороги селами Дубровицької громади. Про емоції  від патріотичної  поїздки розпитали в учасниці Тетяни Твердюк:

«Це третій мій велопробіг до Дня прапора, але перший, коли проїхала всю дистанцію – 100 км, 15 населених пунктів. По дорозі долучались місцеві жителі, найбільше учасників було з с.Озерськ  (близько 30 чоловік різного віку), а також з сіл Золоте, Лісове,  Мочулище. У Лютинську, Сельці, Мочулищі, Орв’яниці зустрічали з прапорами, піснями, частували бутербродами, кавуном і водою. Їхали з ентузіазмом і натхненням, бо поруч було підростаюче покоління, яке і надихало. Тому і втоми не відчувалось, бо всі учасники –  однодумці-ентузіасти, підтримували один одного. Участь у таких заходах додає енергетики, барв життю, тому і запропонувала долучитись колегам з ІРЦ. Підтримала наш сурдопедагог Георгієва Ірина. А взагалі доїхали до фінішу з неймовірною Тамарою Буткевич – заступником директора Дубровицького НВК! Спасибі організаторам та кураторам – Олександру Котяшу та Олександру Мазуру. Вражень та емоційного заряду вистачить надовго!».

А ввечері 23 серпня у приміщенні будинку культури відбувся показ художнього фільму «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас».

«Це дуже важке кіно, тому що події, що показані в ньому, ще болять українцям, але дивитися його потрібно. Щоб пам’ятати, хто ворог України, щоб не зрадити пам’ять загиблих, щоб лікувати «втому від війни». Це кіно повинен подивитися кожен українець. З пошаною та вдячністю до полеглих», – написав Олександр Лавор.

Дуже символічний та щемний завершальний акорд видався у день українського синьо-жовтого знамена.

Леся КОНДРАТИК.