Сила творення, добра, суспільної злагоди та поступу

Загальновідомо, що знання – це сила. Сила творення, добра, суспільної злагоди та поступу. Вона, мов чисте повітря і життєдайна енергія сонця, необхідна нам для будівництва держави. Нещодавно для школярів прозвучав шкільний дзвоник і перед ними відчинилися двері Країни знань, нових досягнень, цікавих справ та власних талантів. Знову свіжий запах парт, нових зошитів, підручників, контрольні, тематичні… Яскраве, сповнене цікавих подій, шкільне життя. Але про навчальний рік ми завжди розмірковуємо з позицій учнів або їхніх батьків і не намагаємося спробувати побувати на місці вчителя, а тим паче директора школи. Як готувалися до навчального року, якою бачать нову сучасну школу, розповідає директор Висоцького освітнього закладу Валентина Пилипівна Креденсир.

 

Освітня галузь – одна із найекспериментальніших. Ми пережили вже багато інновацій на педагогічній ниві. Що змінилося у Вашому освітньому закладі останнім часом?

Завдяки програмі і проєкту регіонального розвитку «Реконструкція Висоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів» перекрито дах трихповерхового приміщення, замінено вікна в класних кімнатах, утеплено стіни і опоряджено фасад закладу. Наразі проєкт не завершений. Гостро стоїть проблема перекриття даху двоповерхової частини закладу, її утеплення та заміна віконних блоків по коридорах. Маю надію, що завдяки сільському голові нас почують і виділять  кошти на його завершення.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про освіту» у Висоцькій сільській раді закладам освіти надана  академічна, організаційна, фінансова і кадрова автономія. Уже в січні-лютому 2021 року ми придбали у кожну класну кімнату комп’ютерну техніку, старі меблі замінили новими, створили сучасне освітнє середовище 1 класу, що сприяє різним формам роботи, мотивує до навчання. Проведена  тендерна процедура із закупівлі нового котла, який буде встановлено до кінця місяця.

Завдяки чому і кому стали можливими такі перетворення?

Дякуючи сільському голові Аліку Новику. З його ініціативи зроблено капітальний ремонт харчоблоку за спонсорські кошти (на фото). До завершення календарного року маємо реалізувати ще ряд запланованих заходів відповідно до Стратегії розвитку закладу.

Знаю, що Ви, крім всього, ще й депутат сільської ради багатьох скликань. Звісно, природно, що насамперед відстоюєте інтереси освітньої галузі. Чи завжди це вдається, наскільки дослухається влада до запитів освітніх закладів?

Десять років я була членом виконавчого комітету, депутатом сільської ради друге скликання. Знаю, яка відповідальність стоїть перед депутатом, тому завжди іду на сесію з опрацьованим порядком денним. До речі, за ці роки була відсутня на сесії один раз, коли супроводжувала випускників до пункту складання ЗНО. Питання освітньої галузі у нашій громаді відстоювати не потрібно. Сільський голова робить усе можливе і неможливе для дітей, тому кошти за поданням керівників закладів виділяються без проблем. Якщо і виникатимуть проблеми, шестеро  депутатів-освітян будуть активно відстоювати їх.

Освічена людина – це завжди актуально. Вихована – тим паче. Вашому закладу є ким пишатися. Розкажіть трохи про гордість школи, цвіт останніх випусків, куди пролягли їхні подальші шляхи?

Так, нам є ким пишатися. Пишаємося кожною дитиною, віримо в неї і радіємо її успіхам. Відома не тільки в нашому колишньому районі Дарина Кухар є студенткою факультету німецької філології та перекладу, третьої західноєвропейської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Яким було моє здивування, коли Дарина вільно спілкувалася з носіями мови Дітером Вольфом і Едгаром Белком не тільки німецькою, а й англійською мовами. Перший рік студентка опановує іспанську мову. Ірина Самко навчається в Буковинському державному медичному університеті. Можливо, з часом очолить КНП «Висоцький ЦПМСД». Марійка Опанасик, яка неодноразово захищала честь школи, району і області на Всеукраїнських конкурсах, навчається у Львівському університеті фізичної культури і спорту на факультеті «Фізична реабілітація».   Тетяна Яцута обрала фах фінансиста, вступивши до Національного університету водного господарства та природокористування. Читачам, напевно, знайомі імена та прізвища дівчаток, наших медалісток, спортсменок, баскетболісток. Випускниця-художниця Оля Костючек навчається в Київському університеті біоресурсів і природокористування, але свою улюблену справу не залишає. Цьогоріч вступив на історичний факультет  Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Костів. Здобутки наших випускників – це найкращий показник фахового потенціалу вчителя.

Як не пишатися нашими випускниками, які з честю та гідністю захищали і захищають державну цілісність та незалежність нашої держави?! Їх 28. Справжні громадяни, патріоти, люди слова – наші вчорашні учні.

Якби у вас започаткували Алею зірок педагогічної слави, кого б з педагогів Ваші вихованці побажали б бачити на ній?

Впевнена, що усіх педагогів. У кожного є своя фішка, свій підхід до дитячого серця. Як на мене, першою була б Клавдія Красюк, старійшина педагогічного колективу, закохана в астрономію, фізик й лірик, яка має півстолітній стаж на педагогічній ниві.

Директор такого великого освітнього закладу – напевно, це щораз, «як перший раз у перший клас». Чи існують якісь універсальні підходи до певної ситуації, чи завжди доводиться «складати іспит по-новому»?

Сучасний директор освітнього закладу – це менеджер, що стоїть в авангарді всіх змін, тримає руку на пульсі всіх гострих ситуацій чи конфлікту. Часто ставлю перед собою запитання: «Чи належу я до цієї категорії? Чи можу керувати великим колективом?» Через це довго вагалася щодо участі в конкурсі на посаду директора Висоцького ЗЗСО. Тяжко утримувати заклад з проєктною потужністю на 650 учнів, коли в ньому здобуває освіту всього 203. Проблемно розподілити тижневе навантаження між 32 педагогами. І таких проблем упродовж навчального року досить багато. Кожного разу пропустиш усе через себе, розуміючи, що несеш відповідальність за учнівський і трудовий колективи. Будь-яку ситуацію стараюся вирішувати колегіально.

Два останні роки були непростими і для школярів, і для педагогів. А чи були, на Вашу думку, якісь позитиви в дистанційному навчанні?

Попри те, що дистанційне навчання породило багато складних питань, у ньому були свої плюси. Це навчання об’єднало партнерів освітнього процесу: батьків, дітей і педагогів. Здобувачі освіти задоволені, що батьки приділяли їм більше часу (особливо учням початкової школи). Старшокласники усвідомили, що самоосвіта повинна стояти на першому місці.

Традиційно освіта виживає й завдяки меценатам. Хто підтримує й допомагає освітянам в роботі?

Більше 10 років ми підтримуємо дружні стосунки з німецьким благодійним фондом «Допомога дітям Чорнобиля», яку очолює Дітер Вольф. Дякуючи перекладачу Тетяні Гончаровій, за останні 2 роки фондом надавалася значна допомога для поліпшення матеріально-технічного забезпечення закладу. Постійно підтримує освіту ДП «Висоцький лісгосп», яке очолює людина слова Віталій Торчило. Сільський голова Алік Новик для вирішення нагальних проблем освітян залучає спонсорів.

Тільки-но здається віддзвенів Перший дзвоник, а вже зовсім скоро – Ваше професійне свято. Що хотіли б побажати напередодні для колег?

Хочу побажати колегам з покликанням «учитель» бути здоровими і повними сил, щасливими і успішними, оптимістичними і рішучими. Щоб кожен новий день був наповнений прекрасними моментами і вдячними посмішками дітей і батьків. Щоб складні миттєвості життя тільки здавалися такими, а насправді  виявилися захопливими і неочікувано змінотворчими.

Дякую за змістовну розповідь.

 

Спілкувалася Людмила РОДІНА.