свято села – це історія та плани!

Не зовсім гожої осінньої днини, але з гожими, щирими людьми село Бережки зустрічало 500-річний ювілей. Перша історична згадка про село датується 1521 роком. У письмових переказах село згадується під назвою Бережків. У І-й половині XVI ст. воно належало князям Острожецьким, було «имением княгини Марии Юрьевны», яка заповідала це село своєму сину Андрію Леонтальту. У 1594 р. власником села став Микола Семашко. Змінювались власники: князі, пани, навіть держави… Підростали, працювали, відходили у вічність люди. Це колесо історії й колесо часу. Згадуємо історію, живемо сьогоденням.

Нині село входить до Залузького старостинського округу дубровицької територіальної громади, сільський староста – Віктор Олексієвець. Славна історія мальовничих Бережок – це його люди, які своє працею розбудовували Бережки, ростили дітей, благословляли онуків та правнуків у світ.

Три легенди про назву села

Існує легенда про походження назви села Бережки. Виникло село дуже давно на лівому березі Случі, що є притокою річки Горинь. Маленька групка людей приїхала ловити рибу, облюбувала місце на крутому схилі і тут же на березі поселилися жити. Трохи пізніше до них почали приєднуватись все нові і нові люди. Селились на самому березі, щоб річка була близенько і не потрібно було далеко десь іти, щоб випрати одяг, напувати худобу або ж набрати води.

Приваблювали також широкі заливні луги, де дуже зручно випасати худобу. З’явились чепурні хатки, місця всім було вдосталь, і навіть ті рибалки, що тимчасово приїхали сюди, не хотіли полишати місце. Про цих людей почали говорити, як про бережчан, тому що вони жили на березі. І так виникла назва Бережки, у якій потім із причин нам невідомих, було змінено наголос на Бережки.

Легенда друга. За селом в сторону села Любиковичі стояла колгоспна ферма. На місці цієї ферми, за переказами, стояв колись панський маєток. Там жив пан на прізвище Березовський. Від прізвища цього пана пішла назва села Березка. А потім з часом, «з» помінялася на «ж» і стала назва Бережки.

Легенда третя. Старе річище р. Случ огинало село так, що здавалося воно стоїть на трьох бережках. Звідси пішла назва Бережки.

 

Сьогодення Бережок – це праця

людей та колективів

Затишний, світлий садочок «Малятко» у Бережках – оазис щасливого дитинства. Дружній колектив закладу очолює досвідчена Ірина Дмитрівна Коваль. Все в садочку до ладу, як і годиться для діток.

Сьогодні у Бережках працює прекрасний навчальний заклад, з досвідченим колективом. Як каже шанована директор Мирослава Матвіївна Скумін, середній стаж педагогів – 20 років роботи. Зараз у школі навчається 180 учнів, з них – 14 першокласників. Один з класів навіть розпочинає своє навчання близько 11 год., бо у школі є 10 класних кімнат, а власне класів (колективів) – 11. Отож доводиться шукати вихід з цієї ситуації. Цьогоріч у навчальному закладі відбулися гарні зміни. Тут було замінено 22 вікна і двоє дверей. Кошти на це були спрямовані з державного бюджету завдяки народному депутату Віктору Ничипоровичу М’ялику, міському голові Богдану Микульському, небайдужому депутату міської ради Павлу Рудичеку. Про це наголосила Мирослава Скумін. Проте є нагальна потреба відремонтувати у закладі дах. Щодня школа наповнюється дзвінким гамором бережківської дітвори, прекрасні хлопці та дівчата демонструють гарні знання, які отримують тут від досвідчених педагогів.

Вже 40 років трудиться сільським медиком завідувачка бережківським ФАПом Лідія Феодосіївна Остаповець. Про цю чудову людину неодноразово розповідав «Дубровицький вісник»: мудра, досвідчена, людяна, безвідмовна. Це все про Лідію Феодосіївну. Якось жителька села написала про цю прекрасну жінку так: «Феодосіївна врятувала наше село в час пандемії». Хіба ж може бути більш глибока характеристика сільського фельдшера?

Вже після концерту я замилувалася чередою корів, що поверталася з пасовища. Сільські годувальниці, багато де корова стала рідкісним явищем. А от у Бережках досі три череди, а у кожній майже по 50 корів. Ви уявіть скільки цих годувальниць є у селі. Натепер це дуже гарна цифра. Молодці бережківчани! Продовжують традиції своїх предків, дбають, щоб діти мали на столі свою натуральну продукцію.

 

Не хлібом єдиним

Гарний будинок культури у селі. Нині тут керує молода та енергійна Марія Прокопчук. Разом з колегами із Залузького центру культури, туризму та спорту, талантами із міського будинку культури, місцевими аматорами сцени керівник будинку культури організувала прекрасну концертну програму. Від неї пахло селом, рідною землею, спокоєм та миром. Святковий концерт – це був мікс творчості енергії культури. У святковій концертній програмі взяли участь: Віра Красько, народно-аматорський колектив «Родінонька», тріо «Вербиченька», вокальний ансамбль «Калинонька», народно-аматорський фольклорний ансамбль «Намисто», Віктор Присяжнюк, родинний ансамбль Олексієвців, тріо «Мелодія», команда «Let’s go». Талановита Ганна Красько написала пісню про рідне село, її виконала «Родінонька» на сцені дуже проникливо. До щему гарні слова у цій пісні про рідні Бережки.

 

Звучали щирі вітання

На свято до бережківчан прибули: голова громади Богдан Микульський, секретар міської ради Микола Годунко, керуюча справами Оксана Краглевич, завідувачка відділу освіти культури, молоді, спорту та туризму Ніна Стасюк, її заступник з питань культури Олена Рабешко.

Богдан Микульський звернувся до всіх присутніх: «Доброго, гарного святкового дня, шановні бережківчани та гості. Щиро вітаю вас зі святом неповторного села. 500-річницю відзначаємо з дня першої писемної згадки про село, а скільки літ йому насправді ми ще не знаємо. Символічно, що ми святкуємо ювілей великою громадою напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці, в цей день освячений ваш прекрасний храм. Отож попросимо у нашої заступниці Матері Божої, щоб надихала нас, оберігала і вселяла в душі радість, любов, щирість, добро. Ви – найближчі сусіди Дубровиці, тут живуть дуже добрі люди. Вони – найбільше багатство села».

Сільський староста Віктор Олексієвець зазначив, що поважає бережківчан і щиро вдячний їм за підтримку та розуміння у розв’язанні багатьох питань. Є у селі на кого покластися, є у кого просити допомоги у разі потреби. Староста побажав бережківчанам миру, злагоди, добра і запевнив, що робитиме все від нього залежне, щоб Бережки рухалися вперед. Дуже щиро та тепло привітала жителів Бережок, гостей села начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Ніна Іванівна Стасюк. Ніна Іванівна закликала бережківчан, шануючи свою історію, сміливо писати нові сторінки у житті села. Вона зазначила, що пишається своїми колегами, які трудяться у Бережках. У кожному виступі звучали прекрасні слова вітання для всіх жителів Бережок і для тих уродженців села, кого доля розкидала по світу.

Гості вручили подяки бережківчанам, які зробили внесок у розвиток Бережок, своєю працею та талантом роблять село кращим, ошатнішими, більш сучасним.

 

Вітали нагороджених

З нагоди 500-річчя села подарунковими сертифікатами нагородили: наймолодшого жителя села Матвійка Костюкевича, який з’явився на світ 4 вересня 2021 року, найстаршу жительку Бережок Оксану Пилипівну Олексійовець (1926 р.н.), наймолодшу сім’ю Назарія та Яни Рузанових (побралися 12 вересня ц.р.), найстаршу пару - Івана Трохимовича та Ольгу Ігорівну Білоконів (63 роки у парі). Вшанували на святі пам’ять Івана Федоровича Остаповича, який загинув на Сході України. Без батька залишилося п’ятеро діток. На святі подарунковий сертифікат вручили дружині полеглого земляка. Не обійшли увагою і тих людей, яким не байдужа доля села. Подарунковим сертифікатом та подякою з нагоди 500-річчя села Бережки нагородили Парасковію Адамівну Полейко, Лідію Феодосіївну Остаповець, Мирославу Матвіївну Скумін, Ірину Дмитрівну Коваль, Любов Михайлівну Покидько, Тетяну Миколаївну Полейко, Оксану Дмитрівну Сергеєву, Семена Адамовича Юрка, Миколу Леонідовича Лущика, Павла Петровича Рудичека, Світлану Іванівну Нікодімову, Максима Тихоновича Разкевича, Валентину Анатоліївну Шеремету, Юрія Васильовича Кореня, На святі були відзначені шановані бережківчани: Олександр Олександрович Дячук, Віталій Миколайович Сайчишин, Яна Леонідівна Якимова, Ганна Іванівна Красько, Любов Овер’янівна Коваль.

 

Церква – духовне серце села

А 21 вересня у Бережках у місцевому храмі, де настоятель отець Василь, лунали молитви за усю парафію.

Чимало лих випало на Свято-Різдва-Богородичний храм села Бережки за його двосторічну історію. Свого часу дерев’яна церква згоріла разом із дзвіницею та дзвонами, та у розпал Першої світової війни, відреставрована, знову засіяла банями, а нові дзвони залунали благовістом на всю околицю. Та найстрашніше чекало попереду, вже після Другої світової, коли Західне Полісся вдруге «визволила» комуно-радянська Москва.

З церкви збиралися робити склад під льон, уже навіть трактора голова сільради прислав, щоб купола стягнути. Та люди не дали.

Нині православна церква Різдва Пресвятої Богородиці в Бережках є окрасою села. Звучать тут молитви та лунає гарний церковний спів. Хвала Господу - це невіддільна частина духовного життя бережківчан.

Дощ вніс корективи у програму

Протягом дня було багато гарного спілкування. Посмакували ми разом з бережківчанами кулешу та запашної юшки. Хороші господині й господарі їх готували. Залюбки їли страви й дорослі, і малі. Хоча трішки й дощило гралися діти на батутах. А якою цікавою була виставка фото минулих років. На світлинах впізнавали рідних, друзів, знайомих.

Чудову виставку дарів осені підготували школярі та працівники місцевого дитячого садочка. Дуже гарні вишивані роботи представили талановиті бережківчанки Яна Якимова, Анна Красько, Любов Коваль. Скільки терпіння, вмінь треба, щоб вишивати цю красу. Діяла прекрасна фотозона. Був виготовлений і святковий банер про ювілей села. Діток розважали аніматори. Охочі могли зробити аквагрим. На жаль, через негоду не пройшли спортивні змагання та караоке. Але попереду у села ще так багато днів народжень і ювілеїв. Впевнена, що всі вони проходитимуть на «ура», бо є у селі й за його межами кому про це подбати.

На тисячолітній ювілей села колись зберуться нащадки теперішнього покоління. Це буде зовсім інше свято, але хай воно буде! Хай живуть і процвітають Бережки.

Люба КЛІМЧУК.