Катерина Стасюк:

«Пісня – то моя душа»

Виступами нашої чарівної землячки Катерини Стасюк я часто насолоджуюся на багатьох концертах та урочистих заходах, які проходять у громаді. Талановита поліщучка має чудовий голос, який полонить своїм звучанням та ліричністю. Катерина Стасюк виконує пісні на різну тематику: патріотичні та про кохання, веселі та тужливі. Вона створює на сцені гарні ліричні образи. Також Катерина не раз була ведучою святкових дійств. Додам, що артистка – не професійний працівник галузі культури, вона аматор сцени. Однак, талант, харизма, енергія, щирість цієї творчої людини доводять, що нездоланна любов до сцени та бажання радувати глядачів є основою для її прекрасних творчих номерів. З талановитою землячкою ми спілкуємося про життя та творчість.

 

Де коріння роду Вашої талановитої натури?

 Народилася я у мальовничому селі Лісове. Дівоче прізвище Бутько. Обожнюю своє село, свою маленьку Батьківщину, тут живуть мої дорогі батьки. Тут все моє, рідне. За гороскопом – я Рак, прийшла у світ на Улянію, але мій чудовий дідусь, мамин тато, назвав мене Катериною. Після навчання в лісівській школі я здобувала освіту в Дубровицькому ліцеї (хіміко-біологічний профіль). З великою повагою і теплом завжди згадую улюбленого вчителя біології - Олександра Георгійовича Пікнера - людину дуже мудру, талановиту у своїй професії. Завдяки знанням, які дав цей педагог, я легко вступила на біологічний факультет Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка. Здобула вищу освіту, але за професією не працювала ніколи. Я зрозуміла, що школа – це не моє покликання. Мама дуже хотіла, щоб я була вчителькою, однак я не знайшла в собі всіх потрібних складових характеру, щоб піти працювати до школи, хоча професію вчителя я дуже шаную. Пригадую, я мріяла після школи бути кулінаром-кондитером, чи швачкою. Але це було непопулярно на той час, коли я вступала. Зараз ці фахівці гарно заробляють, бо все, що робиться руками, тепер також цінне.

 Як склалася Ваша доля після навчання?

  Все-таки частково я втілила свою мрію про кулінарну спеціальність в життя. Пішла працювати в Сарни адміністратором в піцерію «Мафіозі». Три роки там трудилася, дуже любила свою роботу, спілкування з людьми та все-таки я ж була дотична до кулінарної справи. Зараз, коли маю вільну годинку, щось завжди готую смачненьке для  рідних.

  Як склалося життя після Сарн?

  Коли працювала в Сарнах, то почала зустрічатись з чоловіком. Знала свого Олексія ще з 15-ти років, його мама з Лісового родом. А він жив у Кривиці. У Лісовому живе багато його рідні, він до бабусі приїздив. Якось провів мене додому з клубу, після дев’ятого класу, і ще тоді, як каже, закохався і поставив собі мету, що я буду його дружиною. Так і сталося через 10 років. Весь цей період ми не зустрічалися. А ось через десятиліття наші почуття засвітилися по-новому. Олексій прийшов звичайного суботнього вечора з квітами й обручкою, зробив пропозицію. Ми одружились, весілля не було. Через пару місяців я пішла з роботи, бо чоловік хотів, щоб я була поруч з ним, не працювала.

  Хочу додати: з Олексієм ми пройшли через складні життєві випробування. Мій чоловік через рік після нашого одруження втратив маму, зовсім скоро тата, а потім не минуло і сорок днів, як в аварію потрапив його молодший брат. Великі трагедії, одна за одною. Горе, словами не передати. Це були дуже хороші, щирі люди. Світла їм пам’ять. В Олексія залишилася лише молодша сестричка. Ми дуже важко пережили ці втрати. І цей біль довгий час не давав і мені сили насолоджуватися життям сповна. Але, на все воля Божа. Ми переживаємо різні моменти, щоб зрозуміти себе і своє призначення, цінності й переваги життя. Дякую Богу, що я можу зараз знову сповна відчувати душею красу пісні та дарувати з насолодою творчість глядачам. Дуже підтримую чоловіка, у якого втрата рідних забрала багато душевного спокою і сил. Ми – опора одне для одного.

 Пісня та Ви – це гармонія. Так кажу, ґрунтуючись на перегляді багатьох Ваших виступів. Звідки ця любов?

  Дякую. Про пісню, я можу говорити вічно, не втомлюючись. Пісня – це моя душа! Я так завжди казала і казатиму. Я не можу жити без музики, без танцю, без пісні. Хоча б раз на тиждень відвідую заклад, де танцюють, щоб там просто трішки розслабитися, почути ритм музики. А якщо є жива музика, то насолодитись нею, чи поспівати караоке. Любов до музики, здається, прийшла до мене з молоком матері. Бо в нас співоча уся родина. І прабабусі співали, й бабусі, й дідусі. Дідусь  грав на гармошці, а прадідусь – на скрипці. Всі пісні з раннього дитинства я заучувала на слух. Змалечку я виступала у школі, їздила на співочі конкурси, де займала призові місця.

 Співоча родина – щаслива родина. Пісня об’єднує різні покоління.

 Так. Коли вимикали світло, взимку затоплювали грубки, і я пригадую, як ми з мамою і сестрами завжди співали. Саме ті, колишні пісні. Були всякі: й українські, і російські. Співали завжди на два голоси. Старша сестра Алла навчала мене сучасних пісень, теж на двоголосся. От почує якусь нову пісню, вивчить кілька рядків і вже вчить мене співати, мою партію. Влітку теж співали в чорницях, на картоплі, як копали, коли прибирали в хаті. В нас кругом була пісня. До бабусі зайду, і там співаємо. Ще бабуся вірші декламувала дуже гарно і мене цьому навчила. Я часто брала участь у різних конкурсах поезії. Скільки себе пам‘ятаю, кругом, ще зі школи була ведучою вечорів, шкільних заходів. А потім і заходів у Лісівському БК.

 Майже всі мої друзі зі шкільних років були співочими. Влітку ми збиралися щовечора, щоб вивчити пісню, яку «Катя десь почує, чи співає». Мій товариш мав чудовий слух і на всі пісні зразу підбирав акорди, якою б складною пісня не була. Якщо вона мені сподобається, ми мусимо її вивчити. І якщо хтось не любив пісні, то він не був з нами в компанії. Бо я вважаю, що людина, яка любить пісню, навіть просто слухати, вже багата душею. В неї вже є відчуття прекрасного. Бо пісня об‘єднує, зближує, відкриває красу людських почуттів, несе в собі купу змісту. Чого я кажу, що музика – це моя душа. Бо жодної пісні я не проспіваю, якщо я не відчуваю її. Якщо моя душа не приймає, то і вуста не співатимуть. Я маю нести людям те, що я сама відчуваю.

Мабуть, і та земля, де народилися, завжди надихала і надихає на творчість?

Лісове – це чарівний куточок Полісся. Часто буваємо у селі з чоловіком. Там все рідне серцю - там мої батьки, там дім, де я виросла. Село гарне, мальовниче, з чудовими лісами, полями та ставами. Гості завжди захоплюються нашими краєвидами. На сьогодні у Лісівській школі лише початкові класи. Не хочеться, щоб село занепадало. Хочеться розвивати й підтримувати його культуру, звичаї. Саме тому беру участь завжди в заходах, які проходять під егідою Лісівського будинку культури. Із задоволенням співпрацюю з фахівцями цього закладу, клубу. Цьогоріч дуже гарно пройшло святкування дня села у Лісовому (на Успіння Пресвятої Богородиці). До концертної програми долучилися талановиті жителі Сварицевич, Озерська, Зелені та фахівці культури з цих сіл. Чудовим співом нас радувало талановите тріо «Мелодія» з Дубровицького будинку культури. Гості села та мої односельці отримали велике задоволення від концерту, адже, у зв‘язку з карантином, такі заходи вже давно не проводились. Людей частували юшкою, кулішем та узваром. Було масове гуляння до ранку. Виступати у рідному селі – це подвійна честь та відповідальність. Адже співаєш для тих людей, поряд з якими виріс. З якими пізнавав життя. Лісівчани – це працьовиті, щирі поліщуки.

Розповідаючи про рідне село, не можу не згадати про його прекрасних майстрів. Це люди, які своїми талантами знані не лише у рідному селі. Вони активно долучаються до виставки виробів народних умільців у День села. Цьогоріч у фоє будинку культури свої роботи презентували Мерзун Оксана (вишивка), Грицюк Людмила (кондитерські вироби), Кузло Катерина Панасівна (в’язання), Кузло Марія (м’яка іграшка}, Кузло Раїса Яківна (кулінарні вироби і не тільки, лляні вироби), Місько Іван Юхимович (плетіння коробок), Грицюк Євген (виставка картин). Виставку квітів представив дитячий садочок (директор Кузло Ольга Григорівна), смачний куліш та юшку приготували вправні господині Петрович Рая та Грицюк Наталя. Також діяла фотовиставка «Весільне фото».

Загалом в людях я найбільше ціную чесність, порядність, а головне – безкорисливість. Безкорисливість – в сім’ї, дружбі, коханні. Все має бути взаємно і від щирого серця. Люблю прямих, людей, відкритих душею, бо сама така.

 Часто бачу Вас на сцені в оточенні наших талановитих працівників культури. Як співається разом?

 Так, у мене з’явився чудовий творчий колектив, де мене підтримують і цінують. Я поважаю кожного з них, бо ці люди – особливі. Хочу подякувати своєму вчителю та наставнику Олександру Володимировичу Лавору. Він мені допомагає завжди та всюди. Це прекрасна людина та спеціаліст – талановитий, мудрий, розсудливий. Він очолює фаховий, професійний колектив, який докладає максимум зусиль, щоб доносити людям красу пісні, віршованого слова, передавати всі найважливіші події календаря свят на сцені. Загалом, спілкуючись з творчими працівниками громади та аматорами сцени, надихаюся їх талантами та людяністю.

Як ставляться до Вашої участі в концертах рідні?

Завжди підтримують, завжди за мене вболівають. Я дякую за розуміння та душевне тепло рідним і близьким, моїм дорогим батькам, моєму любому чоловікові, сестричкам. Це люди, які в мене вірять. Це моя підтримка й опора. Я дякую Богу за все, що я маю. Господь подарував мені талант, яким я можу поділитися. І талантом треба ділитися! Адже іскра Божа може запалювати в серцях людей найкращі почуття. У кожному виступі я хочу донести до людей певні нотки життя: чи патріотичну любов до України, чи красиву лірику любові, дружби, чи душевні материнські переживання… Пісня – це і є життя. Найтонші його прояви. Я щаслива, що можу дарувати людям пісню, а разом з нею – тепло свого серця.

 

Користуючись нагодою, можливо, Ви хотіли б сказати сьогодні особливі слова про людину, яка для Вас є взірцем у житті.

На гарні слова заслуговують всі мої прекрасні рідні та друзі. Але особливі слова хочу сказати про чудову і прекрасну мою матусю Валентину Онисіївну! Це Людина з великої літери, берегиня нашого родинного вогнища, порадниця, сучасна жінка, моя найкраща подруга. Мама – мій найтепліший промінчик, навіть в холодну пору року. Я не перестану дякувати Богу, що моя матуся саме така. Мамочко, дякую Вам за все!

 

 

 

А ми, Катю, дякуємо Вам за чудову творчість і чекаємо нових гарних номерів. Хай Господь дарує Вам здоров’я і натхнення, аби радувати глядачів!

 

Спілкувалась Люба Клімчук

 

 

На Рівненщині проведуть додаткові тури імунізації дітей від поліо, а невакцинованих дітей не будуть допускати до навчання

 

Питання про випадок захворювання на поліомієліт у Рівненському районі та заходи з недопущення поширенню захворювання на території регіону розглянуто на позачерговому засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

 

Комісію проведено під головуванням очільника облдержадміністрації Віталія Коваля, керівництва ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоpoв’я України», директора департаменту цивільного захисту та охорони здоpoв’я населення облдержадміністрації Олега Вівсянника.

До роботи комісії долучився заступник міністра охорони здоров’я - головний державний санітарний лікар Ігор Кузін. Посадовець відмітив злагоджену роботу санмедичної та протиепідемічної служби Рівненщини. Підкреслив, що медична служба області спрацювала професійно, випадок було ідентифіковано вчасно.

Відповідно до прийнятих рішень, вказаний випадок класифікований як надзвичайна ситуація біологічного характеру обласного масштабу.

Керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначено головного державного санітарного лікаря області Романа Сафонова. Також утворено штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

«Нам важливо в короткі терміни зробити всі заходи, аби не допустити поширення захворювання на території області. Зокрема, впродовж 14 днів провести невідкладний «нульовий» тур вакцинації і три наступні раунди щеплення впродовж 90 днів. Мова йде про дітей віком до 5 років. Невакцинованих - до навчання не допускатимемо. Наша мета – захистити дітей від інфікування» - зазначив Віталій Коваль.

Тож прийнято рішення упродовж 14 днів - з 11 по 22 жовтня - провести невідкладний «нульовий» тур вакцинації з використанням вакцини «ІПВ» на території області, де зафіксовано випадок (Rapid response vaccination (Round Zero)), для дітей до 5 років включно незалежно від раніше проведеної вакцинації. Наступні три раунди будуть тривати впродовж 90 днів та охоплювати усе населення області цієї вікової групи.

«Рівень імунізації дітей від поліо є недостатнім. Лише 53% малюків віком до року отримали планові щеплення в 2021 році. Враховуючи випадок захворювання на поліомієліт, тепер маємо здійснити додатковий тур і вакцинувати всіх дітей регіону, аби захистити дітей від інфікування. До того ж маємо результати від ВООЗ, які ідентифікують це як спалах і вірус має зв’язок з вірусами афгансько-пакистанського походження, які зараз циркулюють у Таджикистані», - заявив заступник міністра охорони здоров’я - головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

Комісія з питань ТЕБ та НС також прийняла рішення про те, що невакцинованих дітей не будуть допускати до навчання. Для таких дітей буде забезпечено інші формами навчання.

Рівень охоплення щепленнями від поліомієліту (дітей до 1 року, поліо-3) в 2021 року є недостатнім, за 8 місяців 2021 року — 53,0 %. За таких темпів до кінця року без вживання додаткових заходів досягти потрібного для колективного імунітету показника в 95 % не вдасться.

Низькі рівні в наступних областях України: в Херсонській- 40,7 %, Івано-Франківській — 42,2 %, Закарпатській — 43,1 %, Запорізькій — 46,2 %, Харківській — 46,5 %, в Одеській та Київській областях — 47,5 %. У Чернівецькій та Львівській — по 48,5 %, у Рівненській — 48,9 %.

В Україні є достатня кількість ефективних вакцин, які закуплені за кошти державного бюджету.

Нагадаємо, що в Україні підтвердили випадок паралічу, який був зафіксований у 1,5 річної дитини з Рівненської області. Хвороба викликана дериватом вакцинного штаму поліовірусів 2 типу (Sabin 2). Батьки свідомо відмовились від щеплень, передбачених медичними стандартами, через релігійні переконання.

Поліомієліт — це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу та воду.

Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована дитина і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти віком до п’яти років. Тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.

Тарас Богданов