Унікальне подружжя з Дубровиці

 

Сім’ю Конончуків добре знають в Дубровиці. Пані Олена багато років очолює міський садочок «Теремок». А пан Геннадій займається харчуванням школярів, будучи начальником регіонального відділення фірми «Атомсервіс». А ось їхня історія кохання донедавна  була мало кому відома. Вона виявляється – дуже цікава, навіть унікальна. Сюжет про пару приїжджали знімати столичні телевізійники з «1+1». Бо ж для Конончуків все розпочалось… ще в пологовому відділенні дубровицької лікарні.

 

Це подружжя виняткове тим, що народилось в один день, місяць і рік та ще й в одному й тому ж пологовому. А потім вчилось в одній школі і врешті одружилось. Уявляєте? Хтозна, чи трапиться ще таке в Україні.

Пан Геннадій старший за дружину на 2 години 45 хвилин. Олена жартує, що цей факт у її чоловіка викликає неабияку гордість: «Він пишається тим, що він старший».

«Коли народився, я лежав собі і дивлюся: до мене підвезли чарівну дівчину. Я так глянув, а вона така гарна. Тоді й закохався», – собі піджартовує чоловік.

Мама Олени, Ольга Охримівна, ще в пологовому будинку помітила зятя. Каже, що вирізнявся з-поміж усіх богатирськими розмірами: «Хто тоді знав, що то буде мій зять?».

Місцем наступної зустрічі пари стала школа. Олена та Геннадій навчалися в паралельних класах у кабінетах навпроти. Жінка розповідає, що про почуття тоді ще юного Геннадія не здогадувалася. Та й він їх приховував.

«Принесла вона якось додому листівочку, а на ній написано англійською «любов» і намальоване сердечко», – додає Ольга Охримівна. Ось такі анонімні послання відправляв коханій Геннадій. Пару зблизила тема дня народження: не могли повірити, що народилися в один день. Вже згодом у коридорі школи він дарував їй квіти, дитяче кохання переросло у справжні дорослі почуття. Шкільний вальс вони танцювали разом, а в 19 років стали на рушничок щастя. І ось уже 30 років прожили в щасливому шлюбі.

«Ми дуже подібні, навіть мислимо так само. Обоє – Діви», – говорить пані Олена.

Минулого місяця подружжя зустріло спільний ювілей – обом по 50 років! За сімейним святковим столом найперші вітання лунали Геннадію,  бо він старший, тоді – Олені.

Але їхнє життя не завжди було суцільним святом. Та  навіть у найбільш болісні моменти вони  підтримували одне одного.

«Наша перша донечка Олечка захворіла і померла. Це трагічна сторінка в нашій історії», – згадує  жінка.

Але, попри безмежний біль, подружжя не впало у відчай, за що їм безмежно вдячні їхні доньки – Світлана та Софія.

«Я бачу їхнє поєднання характерів і таке розуміння одне одного, і це настільки надихає, що мимоволі думаєш: а хочеться і собі так само», – каже донька Світлана.

«Я пораджусь про щось з мамою, іду до тата з цим же питанням, а він каже: «А як сказала мама?». Я розповідаю, а він тоді: «Ну і я так думаю», – додає Софія.

Саме дівчата організовують щорічні святкування для батьків. А Геннадій та Олена, навіть проживши разом 30 років, досі гуляють, тримаючи одне одного за руки, піджартовують одне над одним, а їхні серця дотепер палають коханням! Ось така вона, справжня любов!