СВЯТО ПОКРОВИ:

ВІРА, ПАМ’ЯТЬ, МОЛИТВА

Дубровиця

14 жовтня. Парк поруч з майданом Злагоди. Тут пройшло покладання квітів до Пам’ятного хреста у центрі міста. Міський голова Богдан Микульський, наші ветерани-захисники, начальник відділу освіти, культури, молоді, туризму та спорту Ніна Стасюк, представники громадськості прийшли, щоб вшанувати всіх, хто боровся і бореться за Україну.

Ведучий дійства Олександр Лавор зазначив, що 14 жовтня – щедра дата на різноманітні свята і події, близькі серцю кожного українця. Зокрема, в цей день відзначаємо велике релігійне свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва. Саме на Покрову, 14 жовтня, ми вшановуємо сучасних захисників та захисниць України. Склався новий пазл української історії, поєднавши давнину і сьогодення, бо вже сучасні хлопці боронять кожну п’ядь нашої землі, закриваючи Україну собою, гордо несуть освячені бойові прапори, неоціненні, як давні козацькі клейноди.

А ще 14 жовтня – відзначили 79-ту річницю створення Української Повстанської армії, яка не має аналогів у світовій історії, армії. Вона більш як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, що переважав її в десятки чи в сотні разів. Це армія яка, на жаль, до цього часу належним чином не визнана.

Про вільну, незалежну, суверенну державу мріяли троє молодих дубровицьких хлопців, яких показово було страчено у центрі міста в Чистий четвер перед Великоднем 1944 року. Сергій Камінський – тереновий та зв’язковий ОУН-УПА «Північ», Михайло Ракович – командир відділу військової розвідки штабу «Бористена» та Жорж Романушко – фотокореспондент при друкарні технічного відділу УПА. Саме їх портрети розташовані на пам’ятному хресті у парку.

Тут, на визначному місці публічної страти українських повстанців присутні вшанували всіх воїнів, героїв-захисників України з давніх часів по сьогоднішній день, які віддали своє життя за вільну та незалежну державу.

Зворушливо і проникливо звертався до земляків міський голова Богдан Микульський. Він з пошаною сказав про свято Покрови, захисників та захисниць України різних часів і побажав Україні, нашій громаді миру та процвітання.

Надзвичайно патріотично виглядала в цей день дубровицька природа. Жовте листя на кленах під синню чистого неба асоціювалося з державним прапором, який майорів на майдані Злагоди. Покрова – це свято всіх патріотів рідної землі.

Згодом захисники Дубровиччини зі стягом у руках вирушили до знаку Небесної сотні. Їх щиро вітали зі святами перехожі. Разом з керівниками громади наші ветерани поклали квіти до пам’ятного знаку героям Небесної Сотні та зробили фото на згадку.

Люба КЛІМЧУК.

 

Берестя

Насиченими були минулі вихідні в Берестівському старостинському окрузі. Воно й зрозуміло, адже на Покрову в Бересті – храмове свято. Тож усі найтепліші душевні порухи берестівчан цього дня були пов’язані з іменинами рідного села. Адже Покрова – знаменний й шанований день в кожному українському домі.

На жаль, ковідні обмеження не дозволили провести їх більш масштабно, але впевнена, що в кожній берестівській оселі говорили на Покрову про той рідний куточок України, де народилися і живуть, куди вперто, немов птахи із вирію, поспішають щоразу з далеких країв на гостину до дідусів й бабусь, батьків та рідних. Адже, як не крути, кожен із нас є представником трьох великих родів – своєї родини, свого села чи міста, свого народу. Тому у всі часи й так дорогий нам рідний край. Він починається від батьківського порога, стежини, калини біля хати, з барвінку, який ніжно стелиться у садку. А ще він починається з прадавніх коренів свого роду.

Один з таких коренів – наша православна віра, щира молитва рідною мовою. У Свято-Покровському храмі цього дня пройшла урочиста літургія, де парафіяни разом зі своїм настоятелем Тарасом Баїком та ще кількома священниками молитовно просили світлого майбутнього для рідного Берестя, миру та спокою для  нашої України. Очолював цю літургію благочинний церков ПЦУ Данило Ковташ.

Тепло вітав у соціальних мережах односельців та всіх жителів округу сільський староста Микола Дашук. Працівники культури організували для всіх бажаючих кілька фотозон, аби могли назавжди зафікувати бажаючі святкову мить в своєму гаджеті.

Багате, щасливе, уквітчане, сучасне село Берестя. Це заслуга всіх його мешканців, які звитяжною працею, ратними подвигами на фронтах виборювали та виборюють краще майбутнє і для своєї малої батьківщини, на долю яких випали і тяжкі випробування, і велика радість. Це завдяки їм розросталося та квітчалося село, омолоджувалося новобудовами, новими нащадками та родинами. 

Тож цього дня сільський староста Микола Павлович разом із керівником центру культури, молоді та спорту Оленою Чернецькою відвідали оселі земляків, які зробили відчутний внесок в становлення рідного Берестя. Насамперед побували вони у найстарішої жительки села – Черняк Катерини Титівни. За плечима у цієї прекрасної жінки – довге й непросте життя. Але жодне з випробувань, яке вплетене в мереживо її долі, не змогло зламати стійкості та оптимізму баби Каті. Вона – старійшина прекрасного роду, який з покоління в покоління карбував історію рідного села чудовими справами. Незважаючи на солідний вік, а п’ять років тому Катерина Титівна розміняла вже десятий десяток, вона й досі в русі. Її енергії та  позитиву може позаздрити й молодий. Як жартує сама бабуся: «Бо ж 95 літ трудилася і Богу молилася».

Заслуженим авторитетом серед односельців користується й ветеран в сфері медицини – Людмила Василівна Пінчук (на фото справа). «Я намагався цього дня відзначити тих земляків, без яких ми просто не уявляємо сучасного Берестя. Саме такою незамінною для багатьох з нас довгий час була Людмила Василівна, котра не один десяток літ очолювала сільський ФАП», – розповідає Микола Дашук.

Гарно характеризує староста й Володимира  Антоновича Пінчука (на фото внизу). Цей ветеран все життя пропрацював у такій нелегкій сфері, як сільськогосподарське виробництво, довгий час очолював тракторну бригаду колишнього агропідприємства «Зоря».

А завідуючу берестівським дитячим садочком «Дивосвіт» Клавдію Іванівну Подолянко (на фото зліва), напевно, знає особисто багато з наших читачів. Вона педагог з великої літери, щира, активна та принципова людина, гарна господиня, приємна співрозмовниця й мудра порадниця.

Ці працьовиті люди давно засвоїли істину, що часів не обирають, у них живуть і творять. Тож відзнаки від імені міського голови та душевна подяка від сільського старости для них були цілком заслужені.

Кураш

Традиційно 14 жовтня, на Покрову, коли ми святкуємо День захисників та захисниць України,  День заснування УПА, День Українського козацтва, меморіальні заходи проходять на місці масового поховання вояків Повстанської армії на Кураських горах.

Під курганом в Кураші вічним сном спочиває 14 вояків УПА, які загинули 20 листопада 1943 року в нерівному бою зі спецназом Медведєва під селом Ліпне, що на Володимиреччині. На жаль, ідентифікувати вдалося тільки 8 тіл. Досліджено, що тут же похований сотенний командир Гук. Щороку на цьому місці збирається вся небайдужа громадськість краю, приїжджають родичі полеглих... Не став виключенням й цьогорічний жовтень. Слово перед присутніми мали міський голова Богдан Микульський, настоятель Свято-Преображенського храму села Кураш отець Анатолій,  сільський староста Микола Дашук, заступник начальника першого відділу Сарненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовослужбовців, підполковник Анатолій Білаш, начальник прикордонного відділу «Дубровиця», майор Роман Троц, краєзнавці та поети Тетяна Миколаївна Галушко й Михайло Несторович Гриневич. Найперше промовці дякували за героїзм усім захисникам України, які відстоювали та утверджували нашу державність.

Особливо трепетний момент – теперішні воїни кладуть квіти до повстанської могили. Нашу землю не зборе ніхто, поки Україну боронять такі соколи!

Гарну справу ініціював наш земляк з Нивецька Святослав Кулик, котрий вже довгий час мешкає в Росії. Цей чоловік запропонував власним коштом спорудити на цьому святому місці капличку і представив міському голові та настоятелю храму вже готовий ескіз проєкту, як виглядатиме ця споруда.

Побували цього дня й в оселі Надії Василівни Пінчук із Орв’яниці. Бабусі Наді 7 березня виповниться 95-ять. Покрова для цієї жінки – особливе свято. Не тільки тому, що Надія Василівна – ревна християнка, яка, певно, не пропустила жодної церковної служби, якщо Бог дарував їй на те здоров’я.

А ще бабуся Надія – колишня зв’язкова УПА. На щастя, самій їй переслідування вдалося уникнути, але батька, матір та старшу сестру Уляну було репресовано за популярною в ті часи 54-тою статтею (зрада Батьківщині). «Моя сестра розказувала вірш «Ще не вмерла Україна», хтось доніс і за це їй дали 10 років», – згадує бабуся. А батько був сільським старостою в роки війни й зробив все можливе, аби якомога менше орв’яничан було відправлено на німецьку каторгу. Вся родина була набожною й патріотичною. Допомагали «хлопцям із лісу» боротися й з німецькими, й з російськими окупантами.

Тож на Покрову в її оселі було людно, бо привітати цю славну жінку завітали сільський староста Микола Дашук, секретар міської ради Микола Годунко, керуюча справами Оксана Краглевич, працівники культури та місцеві патріоти.

А в неділю, 17 жовтня, панахиду на курган-могилі відслужив архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон. Цього ж дня блаженніший відслужив урочисту літургію в храмі села Кураш, помолився разом з ними за мир в Україні, здоров’я її захисників та всіх українців, вручив цілому ряду наших земляків церковні відзнаки.

Благодійників Віктора Шевчука та Максима Разкевича нагороджено орденом Архистратига Божого Михаїла; настоятеля місцевого храму отця Анатолія Нагорного – наперсним золотим хрестом, директора КНП «Дубровицька міська лікарня» Руслана Бовгирю та настоятеля Свято-Покровського храму села Берестя Тарасія Баїка – грамотою Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, голову Дубровицької організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів Василя Захаровича Яремчука, церковного активіста Івана Ничипоровича Бутька та очільника Бережницького лісництва Миколу Григоровича Ляшка – благословенною Грамотою владики Іларіона.

Людмила РОДІНА.

 

Вдячні за гарне свято та допомогу

Минулої неділі я зі своїми друзями та однодумцями побував на богослужінні у Свято-Преображенському храмі села Кураш. Очолив божественну літургію архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон. Це була надзвичайно зворушлива духовна служба, де віряни разом з духовенством молилися за припинення епідемії коронавірусу та за українських воїнів, які захищають цілісність нашої держави.

Хочу висловити слова великої вдячності жителям Кураша та Соломіївки, всім меценатам та благодійникам, особисто отцю Анатолію та Івану Кореню за великий вклад в оновлення храму. Свято-Преображенська церква у Кураші виглядає дуже свіжо, гарно, вона облаштована патріотично, тут зроблено капітальний ремонт. Це велика праця багатьох людей. Був зворушений, що отримав церковну благословенну грамоту з рук владики за мою патріотичну, українську позицію та духовні труди. Для мене це велика честь.

Помолилися всі спільно і на курган-могилі у Кураші. Згадали патріотів, які любили понад усе Україну. Є такі люди й зараз посеред нас. Шануймо і теперішніх захисників.

Як голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів я щиро вдячний підприємцю Лілії Гладкій за допомогу і підтримку у цій поїздці. Пані Ліліє, хай Господь Вам вертає сторицею за Ваше добро і щиру душу. Низько кланяюсь Вам, що Ви йдете нам, ветеранам, назустріч.

Василь ЯРЕМЧУК, голова районної організації ВОВ.