ДЕ НАРОДИЛАСЯ – ТАМ І ЗГОДИЛАСЯ

Свій ювілей Євгенія Леонідівна Ютовець (на фото друга зліва) із Орв’яниці зустріла далеко від дому. Діти подарували матусі закордонний туристичний тур на завжди тепле узбережжя. Бо не так й багато було святкових днів у колишнього головного зоотехніка потужного агрогосподарства. Адже тваринництво – така галузь, де в принципі вихідних не передбачено. Отож бодай на круглу дату пані Євгенії схоплюватися на світанку не довелося…

 

«Мало в селі таких затятих трудівниць, як наша Женя. Здавалося б, вже й сама на заслуженому відпочинку, й діти міцно стоять на ногах, можна було б дещо зменшити навантаження та темп. Проте, схоже, роки над нею непідвладні. Метка та вправна, як і змолоду. Хіба що досвіду додалося. Дім доглянутий, довкола все в квітах, на кухні – справжня кулінарка. А без тварин не може й удома, досі утримує дві корови, іншої всякої живності в хлівах не злічити. Тільки сміється на наші зауваження, що доводиться через  цю худобу та птицю прокидатися на світанні. Каже, за довгі роки праці в сільському господарстві стала справжнім жайворонком. Тож навпаки відчуває особливу насолоду й від прохолодних росяних ранків, і від можливості першою привітати схід сонця», - розповідає про ювілярку її сестра Люба.

Мабуть, то сама пора, коли вперше побачила світ, подарувала Євгенії Леонідівні таку життєдайну енергію. Адже вересень – у селі період особливий, врожайний. Коли ніяк не можна сидіти без діла. У їхній великій дружній родині Подиків принаймні до роботи були привчені всі діти. Всі чотири сестри та два брати (на жаль, Роман вже покійний) добре вчилися в школі, згодом здобули гарний фах, створили міцні родини, завоювали заслужений авторитет серед односельців та колег по роботі. Батькам було ким пишатися. Люба довгий час очолювала податкову службу в районі, Євгенія – керувала потужним колективом тваринників в ПСП «Промінь», Іван – має власний бізнес з виробництва плугів та іншого сільськогосподарського реманенту, Наташа – стала успішним підприємцем в Києві, Галина – знайшла себе в торгівлі. «Між нами всіма завжди був особливий зв’язок – трималися купи, як пальці однієї руки. А з Женею – це взагалі на генетичному рівні відбувається. Вона мені й за подругу завжди була, й за сестру, й за порадницю. Бо й різниця у віці несуттєва, й живемо в одному селі. Вся наша родина дуже шанує її й з нагоди ювілею шле найтепліші вітання. Зичимо, аби доля була прихильною до неї, щоб ангел-охоронець заслоняв від всіляких бід та напасть, щоб здоровою була вона та всі, хто дорогий серцю, збувалися найзаповітніші мрії та надії, а щастя повнилося з кожним днем», – ділиться найсокровеннішим Любов Леонідівна.

Дуже шанобливо про свою колегу розказує керівник  підприємства, де пані Євгенія відбулася як спеціаліст, Андрій Євтухович Кулик. «Такі фахівці, як Євгенія Леонідівна, її підлеглі Софія Іванівна Черетович, Марія Онисимівна Гутюк, Єва Адамівна Буткевич - золотий кадровий фонд. Адже робота в тваринництві не просто фізично важка, вона вимагає глибоких знань, відповідальності, особливого такту, великої гуманності. Це під їх керівництвом «Промінь» завжди був в числі провідних господарств-репродукторів. Наша ВРХ не раз брала участь у виставках досягнень народного господарства, нетелів реалізували по всій Україні та навіть за її межі. Звісно левова частка навантажень випадала саме на плечі Євгенії Леонідівни. У цієї жінки - неабиякий організаторський хист. Після закінчення сільськогосподарського вузу в Житомирі вона швидко влилася в наш колектив, зуміла стати одним з його лідерів. Була в числі кадрового резерву на посаду керівника сільськогосподарського підприємства. Хоча помітив, високий статус ніколи не був для неї самоціллю, Євгенія Леонідівна з тих, які насамперед цінують людську довіру і дорожать нею. Вона й зараз, вже досягши пенсійного віку, регулярно консультує наших спеціалістів, при потребі й заміняє їх, допомагає фахово всім землякам, які звертаються до неї за порадами», – каже Андрій Євтухович.

Мені особисто якось випало попрацювати з пані Євгенією у виборчій комісії, коли вона очолювала її. Побачила цю людину, як кажуть, в ділі. Відчула, як до дрібниць планує роботу, розставляє людей на певні ділянки, налаштовує їх на роботу. Аргументовано, без метушні та поспішності, доступно та точно пояснює, підбадьорює. З таким керівником справді легко працювати.

Так кажуть про ней й колишні підлеглі. «Вимоглива, але разом з тим людяна. Допомагала не раз не просто в робочих моментах, а й у вирішенні якихось інших життєвих питань. Скажімо, не раз виручала грошима до получки, клопотала в оформленні нам гідних пенсій, просто цікавилася сімейними справами, підказувала щось по-дружньому», - каже не одна з тваринниць.

Євгенія Леонідівна пізнала велике родинне щастя. Сама вихована у великій дружній сім’ї, народила та виростила  гарних дітей, дала їм правильні життєві орієнтири, вже дочекалася онуків.

А ще Євгенія Леонідівна – ревна християнка, вона залюбки йде до церкви, й тут знаходить для кожного щире підбадьорююче слово.  Серед активних будівничих сільського храму був й її свекор. Тепер посильну лепту в становлення церкви ПЦУ в рідному селі вносять  вже наступні покоління Ютовців.

У народі побутує така мудрість: щастя, якщо згодився там, де народився. Тож Євгенія Леонідівна сповна пізнала це щастя. Бо живе серед рідних серцю людей та односельців, котрі її поважають та прислухаються до неї, вона досі корисна людям і подеколи просто незамінна. Наш колектив також вітає цю шановану людину з ювілеєм та зичить довгого активного довголіття та побільше приємних несподіванок.

Людмила РОДІНА