Ювілярка та струни

її серця

10 жовтня відзначила свій ювілей талановита, шанована жінка – Тетяна Захарівна Заруднєва із Людині. Багато щирих і добрих людей привітали ювілярку зі святом і поділилися світлинами з цієї події у соціальних мережах. Воно й не дивно, коли в іменинниці гарне серце, сповнене добра та любові, її шанують всі. Майстриня з великої літери, учасниця художньої самодіяльності, любляча мама, бабуся, прабабуся, талановита кулінарка, душевна односельчанка. Можна дуже багато гарних слів сказати про шановану ювілярку. А якщо говорити містко, то справжня Українка, в якій все прекрасне.

 

«Мої рідні, друзі, парафіяни нашого храму зробили для мене незабутнє свято, – розповідає мені Тетяна Захарівна, – зворушливо, що мене вітали дорогі мені люди різних поколінь, це ж прекрасно, коли ми маємо спільну мову, пісню, думки. Всім безмежно вдячна за щирі поздоровлення».

Ні на мить  не сумніваюся, що ювілярка дивувала гостей особливими смаколиками. До кулінарії Тетяна Захарівна дуже талановита. У соціальних мережах можна подивитися, як гарно і вправно вона презентувала Людинь у програмі «Азбука смаку», показувала покрокові рецепти  приготування свинячої кишки з пшоном та фаршированих млинців з овочами. І хоч це було вісім років тому, цікаво спостерігати за вправністю господині.

А життя прожити, як кажуть, не поле перейти. У 1951 році у Макіївці, що на Донбасі,  народилася дівчинка Тетянка. Її батьки –  прості сільські трударі з Полісся – поїхали у той край заробляти на шматок хліба. Проте довго на Донбасі вони не працювали, незабаром повернулися у рідне село. Полісся рідне манило і кликало до себе. Батько ювілярки Захар Григорович Романський був талановитим ковалем, а мама Ольга Федорівна працювала в ланці. Обоє мали гарний голос, знали багато пісень. Як співали у рідній хаті, Тетяна Захарівна згадує досі. Ці миті закарбувалися у пам’яті назавжди. Талант батьків проріс у душі їх донечки Тетяни, яка змалечку росла турботливою господинькою. Романські виховували одну дівчинку і п’ятьох синочків, то хіба ж старша сестричка не була змалечку для братиків молодших піклувальницею? Батьки працювали не покладаючи рук, однак забезпечити всім необхідним сім’ю у той час було непросто.

Тетяна закінчила Людинську школу, а потім почалися трудові будні. Вийшла красуня заміж, разом з чоловіком поїхали у Бєлгород на заробітки, через два роки повернулися. Народилося у Тетяни Захарівни трійко діток, а от сімейне життя не склалося. Залишилася сама з діточками на руках, відчувши всі тяготи життя. На щастя, поряд були батьки та люблячі брати. Підтримували, як могли, даруючи доньці, сестрі і її діткам турботу та любов. Отак і підіймала на ноги своїх дітей Тетяна Захарівна, віддаючи їм всю любов материнського серця. За роки трудової діяльності працювала в місцевому колгоспі  ланковою і фермою завідувала, трудилася і в лісництві, і на кухні в місцевій школі.

«Як завідувала фермою, – згадує Тетяна Захарівна, –  то фактично не бачила відпочинку, як і всі працівники галузі тваринництва. Це важка робота, яка починається ні світ, ні зоря. Така доля була селянська. На жаль, за важку працю пенсії мізерні заробили».

А трудові будні й свята Тетяни Захарівни завжди супроводжувала пісня. «Я жила і живу піснею, – каже моя співрозмовниця, –  вона моя опора, моя віддушина, моя туга і радість. Працюю важко – підспівую, радію чомусь – також підспівую. Так і мама моя практично до останнього дня життя співала, навіть коли хворіла. Пісня – це як ліки і як зцілення душевне».

Тетяна Заруднєва почала співати й у чудовому колективі «Журбина»  ще на зорі його становлення. Нагадаю, що спочатку керувала колективом талановита Марія Приходько, а зараз очолює знана і творча Таїса Яцута. «Журбина»  – це колектив, спів якого торкається найвіддаленіших куточків серця. І кожна учасниця «Журбини»  – талант з великої літери. Серед таких золотих голосів і спів Тетяни Захарівни.

Таїса Яцута, керівник колективу «Журбина», додає: «Ювілярка – незмінна учасниця нашого колективу. Завдяки Тетяні Захарівні наш репертуар  неабияк поповнився  місцевими автентичними піснями. Своїми руками майстриня вишила для колективу не один комплект костюмів! За це їй велика шана та дяка! Її роботи мали змогу бачити усі охочі і в селі, і в районі та області. Тетяна Захарівна, не зважаючи на свої роки, встигає скрізь –  чи то до клубу на репетицію, чи до церкви на недільну службу. Кожному, хто  потребує, вона прийде на допомогу.  Бажаємо нашій ювілярці душевного тепла, привітних сімейних зустрічей, любові, уваги, турботи, розуміння та підтримки! Міцного здоров’я, виправданих надій і великого щастя! З ювілеєм Вас, Тетяно Захарівно!».

– Шістдесят років я виходжу на сцену, –  розповідає ювілярка. – Вперше виступала у 10 років. Як вода збігає час. Багато що змінюється, а любов до пісні живе в мені.

А я додала б, що талановиті люди дійсно талановиті у багатьох речах. Колись від матусі навчилася Тетяна Захарівна вишивати гладдю. Потім хрестиком вишивання перейняла у подруг. Скільки сорочок, килимів, скатертин, суконь ця жінка вишила – годі злічити. Зараз от техніка  вишивання бісером лягла їй на душу. Більш як 20 картин таким способом створили золоті руки  майстрині.

Тетяна Захарівна –  це порадниця, подруга, оберіг для своїх дітей. Як серце болить за доньку, яка стала рано вдовою з десятьма дітьми. Чим може, тим допомагає їй турботлива мама.

Жінка, яка горить вогнем творчості і в руках якої все горить. Так можна сказати про Тетяну Захарівну. А ще у її серці світить сонечко  духовності. Співає у хорі місцевого Свято-Троїцького храму ювілярка із великим задоволенням.  І душа до церкви кличе, навіть коли не зовсім добре почувається Тетяна Захарівна. Ризу для священника вишила майстриня і просфори випікає для парафіян.  Там, у церкві, вона знаходить віддушину, там відчуває благодать Божу, там красива душа Тетяни Захарівни Заруднєвої дякує Богу за все.

Найбільше багатство, яке нажила – це діти, онуки, правнуки. Вони зігрівають маму, бабусю, прабабусю теплом своїх сердець. Многії літа вам, шановна ювілярко. Будьте здорові й нехай здоровими будуть всі ваші рідні. Це і є найбільше щастя.

Люба Клімчук