8 Березня ми не святкували.

Чекаємо на Перемогу

 

7 березня, ввечері, мені написав земляк, захисник з передової: «Володимирівна, подякуйте з нагоди Дня весни нашим мамам, сестричкам, бабусям»… Вони наші ангели-охоронці… Ми їх безмежно любимо. У мене вже нема Мами. Але я відчуваю, що моляться за всіх хлопців наші українки.

 

Цьогоріч цей День весни ми не святкуємо. Але кажемо слова поваги і вдячності – передусім матерям, дружинам, сестрам захисників нашої Дубровиччини й нашої України!

Уклін – всім жінкам, хто зараз тримає в руках автомат!

Уклін всім – хто допомагає військовим, волонтерам, кожній дівчині, жінці, бабусі, яка плете сітку, варить і пече хліб для солдата, хто лікує поранених, немічних українців, хто змінив вчительський ошатний одяг на зручний спортивний і також допомагає армії.

Кожна жінка, яка йде на роботу в державну установу і розв’язує важливі питання, кожна, хто працює в банку чи розносить пошту, – кожна жінка – тепер воїн.

Уклін і тим жінкам, хто прихисток надав біженцям!

Кожна українка – зараз Захисниця. І та, яка пригортає дитину до грудей в бомбосховищі, і та, яка народжує сина чи донечку у цей воєнний час… І кожна, яка молиться у храмі чи вдома за мир, і кожна, хто стоїть за прилавком магазина чи аптеки. І кожна, хто доглядає у такий час немічних батьків – теж воїн.

Ми всі тепер, як і наші чоловіки, жінки-воїни, кожна на своєму фронті.

Сфотографувала квіти у пані Олени у «Льонку». Краса, мирний куточок, така віддушина серед напруженого часу. Пані Олена пояснила нам, що зараз у її постачальників багато квітів буде не реалізовано. Вона вирішила, на їх прохання, взяти трохи квітів до Дубровиці.

Зрозуміло, що цей ринок – ринок квітів, зазнає збитків. Але абсолютно не потрібно виправдовуватися, чому в Дубровиці у такий час є квіти. Квіти – це теж зброя – краси, спокою, любові.

І якщо є кава, наприклад, є парфуми, є цигарки, то квіти стоять не в кінці цього переліку. Тому квіти у наш час – це той момент позитиву, той момент Весни, який додасть будь-кому своєрідного «корвалолу» в серце.

Любі наші, дівчата, жінки, бабусечки! Я вас не вітаю, я вас обіймаю всіх. Душею. Бог дав Весну. Весну календарну. А справжня Весна прийде додому разом з нашими Захисниками.

Знаю, що сьогодні сини, які захищають Україну, зателефонують додому, щоб привітати матусь, дружин, донечок. І вони принесуть вам квіти, але, трішки пізніше. Мої дорогі, Україна і Перемога – це також слова жіночого роду! Усе у світі найгарніше, найкраще, що маємо – від Жінки. І будуть у нас свята. І будуть мирні весни. І будуть квіти від синів!

Люба КЛІМЧУК.