«Мрію прославляти Україну», –

каже здібна студентка з Дубровиці, яка навчається в Польщі

Сьогодні вона розповідає читачам «Дубровицького вісника» про своє студентське життя і не тільки.

 

Вікторіє, чому обрала навчання саме у Польщі? Розкажи про себе.

Мене звати Вікторія Якубович. Я – уродженка мальовничого поліського міста Дубровиця. У 2019 році закінчила Дубровицьку ЗОШ І-ІІІ ст №2 (улюблену школу на Борку). Найкращі спогади про навчання у цьому закладі назавжди залишаться у моєму серці, як і рідне місто.

Зараз я – студентка польського вишу. Ще у 8 класі загорілася думкою, що навчання у Польщі має багато переваг. Мрію мого дитинства, на щастя,  вдалося реалізувати.

До вступу готувалася, по-перше, морально. Адже розуміла, що у чужій країні буду сама без близьких і друзів. По-друге, вчила мову. На жаль, доводилося їздити в Сарни на курси (у Дубровиці не було такої можливості). Опанувавши ази, вивчала вже польську самостійно в дома та паралельно писала ЗНО. Я вступила до Вроцлавського Університету Бізнесу. Це приватний ВНЗ, який є єдиним профільним університетом по напрямкам «Бізнес», «Логістика» і «Туристика».

Які предмети опановуєш? Які особливості студентського життя у Польщі?

Вартість навчання залежить від університету, але ціна коливається від 950-2000 євро/рік.

Моя спеціальність – управління бізнесом. Я вивчаю такі предмети: бізнес-план, підприємництво, підстави маркетингу і управління, фінанси і мікроекономіка, а також креативне розв’язання проблем і етика в бізнесі. З кожним семестром предмети змінюються і стають цікавішими. Навчаюся польською мовою, але є можливість навчання англійською.

Студентів з України є багато. Але дуже шкода, що всі говорять російською. Ще я помітила, що польська молодь не прагне отримувати вищу освіту. Поляки по закінченню ліцею або гімназії йдуть відразу працювати. А щоб не платити податку, вони навчаються в технікумі або школі поліцеальній (училище). Адже в Польщі є закон, що зі статусом студента або учня з людей до 26-річчя не стягується податок.

Я знімаю кімнату в родинному будинку. Це приватний сектор, де панує тиша і спокій, а поруч нереально красивий парк. У вільний час від навчання я працюю у польському концерні нафтовому «Orlen». Самі університети заохочують і створюють умови, щоб студенти здобували свій перший досвід роботи.

Як триває твій робочий день?

Він розпочинається о 7:00, а закінчується о 19:00. На перший погляд, 12 годин – це так багато, але вони пролітають швидко для мене. Протягом дня я контактую з різними людьми, часу нудьгувати немає. В мої обов’язки на роботі входить також реєстрація постачання палива, його споживання. Це для мене гарний досвід. Завдяки цій роботі я розумію, як вести свій бізнес та як працює маркетинг.

Чим особливе місто, в якому навчаєшся?

Вроцлав – це нереально красиве місто з віковою історією. Столиця Нижньосілезького воєводства з багатовіковою історією, має безліч пам’яток, є важливим культурним, економічним, академічним та туристичним центром південно-західної Польщі; місто надзвичайно багате та цікаве для кожного. Символом міста є гноми («краснолюдки»). Є спеціальні екскурсії і брошури, які допомагають знайти цих гномів в місті, а також описують індивідуальну історію кожного гнома. Вроцлав пишається прекрасними історичними пам’ятками всіх епох. Сьогодні є одним з найбільших міст Польщі, містом, відкритим до приїжджих, і яке асоціюється з польською гостинністю.

У Вроцлаві завжди було багато нетипового. Вроцлав – місто-пазл. І найперше – географічно. Розташований поблизу кордону з Чехією, у центрі Сілезької низовини, біля підніжжя Судет, над річкою Одрою, Вроцлав є містом 12 островів і 112 мостів. Всіх запрошую відвідати моє улюблене місто у Польщі Вроцлав, ви не пошкодуєте.

Про що мріє красуня з Полісся?

Особисто мрію, щоб частіше приїжджати до дому в Україну (щоб жоден короновірус не був на заваді). Побачити, як наша країна стала сильною європейською державою.

Мрію працювати за спеціальністю, вивчати інші мови, подорожувати. Прославляти Україну і показувати що ми, українці, – талановиті люди.

Усі ми чекаємо на вихідні, щоб відпочити, зібратися з думками, є багато побутових справ. Як вихідні у тебе проходять?

Справжні вихідні, на жаль, в мене трапляються дуже рідко. У вільний від навчання час я працюю. У мене гнучкий графік роботи, який підлаштований під мене. Працюю я на заправці (stacja paliw) «Orlen». Заробляю непогано, оплатила свій третій курс навчання і зараз у батьків взагалі не беру грошей на проживання. Тато і мама дали мені старт, оплатили два роки навчання. Тепер я освоїлася, потрібно крокувати життям самостійно.

Зрозуміло, що вихідні все-таки маю, хоч і небагато.У вільний час відвідую родичів, які живуть у Польщі, зустрічаюся з друзями. Якось так склалося, що українці за кордоном мало дружать між собою, панує якась атмосфера конкуренції. Дружу з поляками – колегами по роботі.

Буває, просто беру велосипед на прокат і роблю собі екскурсію по улюблених місцях.

Чи часто вдається відвідати батьків у Дубровиці?

Дуже рідко випадає потрапити додому. Сумую за своїми прекрасними батьками, яких дуже люблю. Моя душа завжди подумки з ними. Далека дорога додому, а тепер ще й ці коронавірусні моменти. Добре, що тепер є можливість спілкуватися телефоном. Передаю привіт всім, кого знаю, і бажаю здоров’я в цей нелегкий час і здійснення планів.

Розмовляла Люба Клімчук.